4. Цивiльний кодекс України та Господарський кодекс Ук-

раїни (якщо вiн буде прийнятий) покликанi визначати i регу-

лювати майновi правомочностi громадян i юридичних осiб.

Цю мету спрямованi досягати i норми аграрного права. Вчен-

ня про статус юридичної особи i визначення норми про неї

викладенi в провiдних галузях прана (цивiльному i господар-

ському). В аграрному пранi йдеться про специфiчнi право-

мочностi субєктiв аграрною права, що с юридичними особа-

ми. Зокрема з метою правового забезпечення охорони i захис-

ту майнових прав селянського (фермерського) господарства

вiдповiдним галузевим правовим актом йому надано права

юридичної особи.

Характерним спiввiдношенням цивiльного права i аграр-

ного права iснує в процесi його реалiзацiї iнститут права влас-

Аграрнi правовiдносини

ностi i в першу чергу права власностi колективного сiльсько-

господарського пiдприємства. Усi тi суспiльнi вiдносини

власностi (реалiзацiя права володiння, права користування,

права розпорядження), що складаються внутрi КСГП, у се-

лянському (фермерському) господарствi спрямованi на здiйс-

нення внутрiшньогосподарської дiяльностi i становлять со-

бою виключно аграрноправовi вiдносини. Зовнiшнi ж вiдно-

сини власностi є одночасно предметом аграрного i цивiльно-

го права. Саме у цiй частинi вiдносини права власностi - є

основою аграрно-ринкових економiчних вiдносин.

Таким же двоєдиним спiввiдношенням належить розгля-

дати систему аграрно-договiрних зобовязань, стороною в

яких є аграрно-виробничi чи пiдприємницькi аграрнi пiдпри-

ємства. Цим спiввiдношенням слiд розглядати тi договори,

без яких неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть у

сiльському господарствi. Саме таким договорам придiлена

увага в ХХУ роздiлi книги.

5. Аграрне право становлять правовi норми I правовi iн-

ститути, покликанi регламентувати цiлу систему трудових вiд-

носин мiж членами i конкретним колективним сiльськогос-

подарським пiдприємством, мiж працiвником i державним

аграрним пiдприємством або ж мiжгосподарським обєднан-

ням та iн. Цi вiдносини вiдповiдно регулюються внутрiшнiми

правовими актами про працю та оплату працi членiв КСГП, а

стосовно найманих працiвникiв - КЗпП України. У регулю-

ваннi внутрiшнiх трудових вiдносин допускається застосуван-

ня в порядку допомiжного (субсiдiарного) засобу правила

трудового законодавства України.

Звертає на себе увагу стан, що у взаєминах мiжгосподар-

ських будiвельних i спецiалiзованих виробничих пiдприєм-

ствах та обєднаннях трудовi вiдносини їхнiх працiвникiв ре-

гулюються нормами трудового, а не аграрного права. Ця

доцiльна i прогресивна практика потребує законодавчого

закрiплення.

6. Правосубєктнiсть аграрних пiдприємств та iнших

субєктiв аграрного права реалiзовується у своєрiдному вза-

ємозвязку i спiввiдношеннi з правоздатнiстю органiв держав-

ного управлiння сiльським господарством - органами Мiнiс-

терства агропромислового комплексу України, Державним

комiтетом України по земельних ресурсах та iн. Повноважен-

ня останнiх визначаються вiдповiдними положеннями про цi

органи, норми яких становлять галузь адмiнiстративного пра-

ва України. Державна управлiнська дiяльнiсть цих органiв

спрямована на здiйснення державного управлiння державни-

ми сiльськогосподарськими пiдприємствами, органiзацiями

та обєднаннями. Державне регулювання сiльським господар-

ством стосовно колективних (КСГП, акцiонернi товариства,

сiльськогосподарськi кооперативи) i приватнi в особi селян-

ських (фермерських) господарств. Державне регулювання ци-

ми субєктами аграрного права здiйснюються лише шляхом

рекомендацiй (тобто свого роду керiвництва ними з боку дер-

жави). Визнання самостiйностi аграрного права як галузi пра-

ва i своєрiдностi аграрних правовiдносин зумовлюють специ-

фiку i забезпечують бiльшу ефективнiсть застосування право-

вих норм щодо компетенцiї зазначених органiв державного

регулювання сiльським господарством.

На нашу думку, предмет аграрного права становлять

суспiльнi вiдносини стосовно сiльського господарства. При

окресленнi предмета кооперативного права за основу береть-

ся лише органiзацiйно-правова форма регулювання рiзнобiч-

них вiдносин (застосування кооперативу у системi споживчих

товариств, житлово-будiвельних, гаражно-будiвельних утво-

рень). Тому мабуть є пiдстави розглядати кооперативне право

лише як виключно навчальну дисциплiну i не повязувати

кооперативне право з галуззю права.

1 Див.; Кооперативне право / За рея. чл.-кор. НАН України, акад. АПрН

України, докторе юридичних наук, професора Семчика В. i. - К., 1998.

РОЗДiЛ IV

ПРАВОСУБ¦КТНiСТЬ АГРАРНИХ

ТОВАРОВИРОБНИКiВ-ПiДПРИ¦МЦiВ

i. Поняття i класифiкацiя правосубєктностi

аграрних товаровиробникiв

1. Основними виробниками продуктiв харчування, сиро-

вини i продовольства рослинного i тваринного (в тому числi

водного й мисливського) походження в Українi є аграрнi пiд-

приємцi усiх форм власностi та легальних органiзацiйно-пра-

вових форм господарювання. В Українi за обсягами та асор-

тиментом виробництва аграрними пiдприємцями є колектив-

нi, державнi та сiльськогосподарськi, рибальськi та мислив-

ськi пiдприємства, сiльськогосподарськi (аграрнi) виробничi

кооперативи i господарськi товариства, спiлки селян, селян-

ськi (фермерськi) агрообєднання, асоцiацiї, а також спiльнi з

iноземними iнвестицiями аграрнi пiдприємства. Цих аграр-

них товаровиробникiв обєднує те, що всi вони, по-перше, є

юридичними особами, по-друге, аграрними пiдприємцями,

по-третє, що всi вони створенi чи заснованi власником(-ами)

для досягнення статутної мети, завдань та функцiй.

Такими спiльностями для них є власне виробництво то-

варної маси продуктiв харчування, сировини i продовольства

рослинного i тваринного походження та їх реалiзацiя в тому

числi й у переробленому виглядi. Спiльним для них є також

отримання прибутку вiд здiйснення такого виробництва, реа-

лiзацiї продукцiї та iнших видiв дiяльностi на засадах пiдпри-

ємництва, а також їх участь в цивiльно-правових i товарно-

грошових вiдносинах. Поряд iз задоволенням статутних член-

ських i корпоративних прав та iнтересiв, є також здiйснення

цими аграрними пiдприємцями-товаровиробниками певних

соцiальних функцiй забезпечення своїх членiв, акцiонерiв та

учасникiв, найманих працiвникiв та працiвникiв соцiальної

сфери (вчителiв, лiкарiв та iн.).

Чинне законодавство України цих аграрних товаровироб-

никiв зi статусом юридичної особи водночас називає та ви-