2. В умовах ринкової економiки, її багатоукладностi

субєктний склад управлiння розширюється. Основною ри-

сою, яка характерна для будь-якого пiдприємства, є те, що

ним управляє його власник або уповноважена ним особа. З

цього випливає, що державним сiльськогосподарським пiд-

приємством управляє держава. Оскiльки держава - поняття

узагальнююче, широке i вживається для рiзних аспектiв її дi-

яльностi, то правильним буде сказати, що державним пiдпри-

ємством управляє уповноважений нею орган. Таким виступає

директор радгоспу чи iншого ДСГП, призначений (найнятий)

на цю посаду мiнiстерством, вiдомством, якому пiдпорядко-

ване пiдприємство. Здебiльшого - це Мiнiстерство агро-

промислового комплексу України, якщо пiдприємство засно-

ване на загальнодержавнiй власностi, або ж обласна чи

районна рада та мiсцева державна адмiнiстрацiя.

Якщо побудувати структуру органiв управлiння державним

сiльськогосподарським пiдприємством, яке пiдпорядковане

Управлiння ДСГП 329

Мiнiстерству сiльського господарства i продовольства, то во-

на буде такою:

Верховна Рада України;

Президент України;

Кабiнет Мiнiстрiв України, Фонд державного майна Ук-

раїни;

Мiнiстерство агропромислового комплексу України;

обласне управлiння сiльського господарства, обласна рада;

районне управлiння сiльського господарства, районна

рада;

державне сiльськогосподарське пiдприємство.

Можна зробити декiлька модифiкацiй цих схем, виходячи

з того, що окремi пiдприємства пiдпорядкованi безпосередньо

районнiй радi, iншi - обласнiй радi, а деякi з них - Мiн-

агропрому.

Таким чином, директор ДСГП вiд iменi органу державного

управлiння уповноважений управляти державним майном,

i загальнодержавною чи комунальною власнiстю, а також ви-

робництвом. Призначення заступникiв керiвника пiдприєм-

ства, спецiалiстiв i керiвникiв пiдроздiлiв здiйснюється керiв-

ником пiдприємства вiдповiдно до Закону "Про пiдприємства

в Українi" i КЗпП України.

3. За умов ринку державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства мають пристосовуватись до нових взаємовiдносин iз спо-

I живачами сiльськогосподарської продукцiї, постачальниками

| технiки, мiнеральних добрив, iнших матерiально-технiчних

ресурсiв, з пiдприємствами та органiзацiями, а також iз гро"

i мадянами. Якщо принциповi планово-регулювальної еконо-

мiки вiдповiдали командно-адмiнiстративнi методи управлiн-

ня, жорсткий централiзм, то принциповi товарно-грошових

вiдносин притаманнi економiчнi методи управлiння, госпо-

дарська самостiйнiсть пiдприємства та його керiвника, свобо-

да маневру, пiдвищення ролi власника майна i трудових ко-

лективiв у розвязаннi виробничих i соцiальних питань пiд-

приємства.

Звуження сфери вертикальних i розширення горизонталь-

них звязкiв ДСГП, перехiд на повний госпрозрахунок i само-

фiнансування створюють передумови для забезпечення поєд-

нання прав власника щодо господарського використання

свого майна i самоврядування трудового колективу, розши-

рення господарської самостiйностi пiдприємства у вирiшеннi

330 Роздiл XV

внутрiшньогосподарських i зовнiшнiх питань, для зменшен-

ня, а згодом i усунення впливу мiнiстерств i вiдомств, терито-

рiальних державних органiв.

Згiдно з законодавством сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства незалежно вiд форми власностi, на базi якої вони функ-

цiонують, користуються рiвними правами у вирiшеннi своїх

виробничих i соцiальних питань. Вони мають рiвнi можли-

востi для органiзацiї сiльськогосподарського виробництва,

створення умов для задоволення економiчних i соцiальних iн-

тересiв пiдприємства i членiв трудового колективу.

4. Основнi принципи управлiнської дiяльностi на пiдпри-

ємствах незалежно вiд форм власностi закрiплено в Законi

"Про пiдприємства в Українi", їх слiд вважати вiдправними

при розглядi спецiальних принципiв управлiнської дiяльностi

на державних сiльськогосподарських пiдприємствах, якi вип-

ливають iз специфiки органiзацiї аграрного виробництва,

повязаного з рiльництвом.

До основних принципiв управлiння ДСГП, якi виплива-

ють iз законодавчих актiв про пiдприємства, належать:

а) поєднання прав власника щодо використання свого

майна i самоврядування трудового колективу;

б) розмежування форм i методiв участi в управлiннi влас-

ника майна, уповноважених ним органiв i колективу. Для

державного сiльськогосподарського пiдприємства субєктом

власностi буде адмiнiстративно-територiальна одиниця. Авто-

номна Республiка Крим або держава Україна в цiлому залеж-

но вiд пiдпорядкування пiдприємства. Уповноваженими влас-

ником органами будуть директор (керiвник пiдприємства),

вищестоящi органи державного управлiння. Компетенцiя ке-

рiвника та уповноважених органiв визначається вiдповiдними

органами, якi виступають вiд iменi держави, а компетенцiя

трудового колективу - законодавчими актами та статутами;

в) поєднання i розмежування в управлiннi iнтересiв влас-

ника i колективу. Узгодження таких iнтересiв забезпечується

трудовими i колективними договорами, створенням умов для

участi колективу в управлiннi пiдприємством;

г) контрактна форма призначення мiнiстерством чи iншим

органом керiвника пiдприємства, який виступає в ролi упов-

новаженого власником органу;

д) пiдзвiтнiсть керiвника власниковi та трудовому колективу,

Управлiння ДСГП

заi

є) законнiсть в управлiннi та вiдповiдальнiсть органiв уп-

равлiння i посадових осiб за результатами управлiння i госпо-

дарської дiяльностi, а також вiдповiдальнiсть власника за за-

коннiсть прийнятих ним рiшень i створення умов для належ-

ної органiзацiї виробництва.

Поєднання прав власника щодо господарського викорис-

тання свого майна i самоврядування трудового колективу пiд-

приємства - основний принцип управлiнської дiяльностi

власника, уповноважених ним органiв i колективу, поклика-

ний забезпечити у процесi сiльськогосподарського вироб-

ництва рацiональне використання майна, землi та iнших при-

родних ресурсiв, майнових прав власника, майнових i трудо- -

вих прав колективу та його членiв. Надiляючи ДСГП землею

в постiйне користування, закрiплюючи за ними засоби ви-

робництва, iнше майно з правом повного господарського вi-

дання, вносячи в розвиток господарства капiтальнi вкладен-

ня, iншi форми iнвестицiй, власник (у даному разi держава)

може розраховувати на певну вiддачу вiд господарської дiяль-

i постi, досягнення закрiплених у Статутi пiдприємства цiлей i

завдань, на одержання запрограмованої кiлькостi сiльсько-

господарської продукцiї вiдповiдної якостi, прибуткове гос-

подарювання i розвязання соцiальних завдань.

5. Розмежування форм i методiв управлiння пiдприєм-

ством - один iз важливих принципiв управлiння.

Управлiння сiльським господарством за дорученням дер-

[ жави-власника здiйснюють Мiнагропром України, вiдповiднi

органи на обласному i районному рiвнях. Уповноваженим

i представником власника на рiвнi пiдприємства буде дирек-

тор, який призначається тим державним органом районного,

обласного чи республiканського i загальнодержавного рiвня,

котрому пiдпорядковане господарство. Той орган, що при-

значає директора, встановлює i його компетенцiю. Залежно

i вiд економiчної ситуацiї в країнi держава може замiнити один

орган, який виконує функцiї управлiння державним майном,

iншим. У першi днi становлення економiки незалежної Ук-

раїни державним майном на всiх рiвнях розпоряджались мi-

нiстерства i вiдомства, певнi права надавались державним

пiдприємствам.

332 Роздiл XV

6. Кожний з учасникiв господарських вiдносин (власник i

трудовий колектив) повинен знати, яка частка майнових i со-

цiальних благ, одержаних унаслiдок аграрного виробництва,

має належати державi як власниковi землi та майна, а котра

- колективовi, завдяки працi якого досягнуто кiнцевих ре-

зультатiв, певного економiчного ефекту. Це досягається за-

вдяки: справедливим пропорцiям розподiлу мiж власником i

колективом одержаного прибутку i виробленої продукцiї, за-

безпеченню еквiвалентного обмiну мiж сiльським господар-

ством i промисловiстю, пiльговим податкам, iнвестицiям i

кредитуванню.

Найбiльш повно даний принцип проявляється у прийняттi

управлiнського рiшення про розподiл прибуткiв. Вiдповiдно

до Закону "Про пiдприємства в Українi" порядок викорис-

тання прибутку (доходу) визначається власником пiдприєм-

ства або уповноваженим ним органом. За загальними прави-

лами вирiшення цього питання належить до компетенцiї ди-

ректора. У випадках, передбачених Статутом пiдприємства,

частина чистого прибутку передається у власнiсть трудового

колективу. Вiд правильностi прийняття рiшення про розподiл

прибуткiв залежить узгодження iнтересiв власника i колекти-

ву. Особистий iнтерес кожного члена колективу полягає що-

найперше в тому, що певна частка доходу утворює його вне-

сок у спiльне майно пiдприємства, на яке вiн щорiчно одер-

жує, вiдсотки (дивiденди).