Iнших конкуруючих приватних форм господарювання, ухи-

лення вiд сплати членами їхнiх паїв. У цих випадках члени

КСГП, ВСГК iнших кооперативiв позбавляють самi себе

можливостi одержати свою частку (пай) на цiлком правомiр-

них пiдставах.

Приймаючи рiшення про видiлення-приймання паю, слiд

керуватися загальними пiдходами щодо прав громадянина як

субєкта аграрних та цивiльно-правових вiдносин, з огляду на

те, що тiльки громадянин (як фiзична особа й носiй цивiльної

право- i дiєздатностi) є повноправним носiєм субєктних

прав, що саме громадянин створює приватнi юридичнi особи

(в тому числi й кооперативного типу), що навiть Закони "Про

колективне сiльськогосподарське пiдприємство" та "Про

сiльськогосподарську кооперацiю" хоча й нечiтко, але все ж

визнає саме громадянина субєктом права власностi. Наведенi

правомочностi є первинними i визначальними у вiдносинах

членського майнового характеру, що складаються в аграрних

пiдприсмстнах.

Тому вважається обгрунтованою практика, заснована на

локальних пряпоних актах, копи нема будь-яких обмежень

щодо громадян при одержаннi ними сносї частки (паю) у разi

виходу з членi> пграрпих пiдирш мцiн (спiлки селян, сiльгосп-

виробничого коочсрiїтину тощо). Законною є також практика

визначення обєктiв нидшiпя-iiсрсдiївiпiня громадяниновi

його паю, а також черговiсть кидання йому майна в рахунок

його паю та виконання членських нiдносин з боку КСГП,

ВСГК перед своїм вибулим членом, причому черговiсть, без-

посередньо визначену аграрним законодавством. Так, вiдпо-

Право членства громадян у СГП кооперативного типу 125

вiдно до Законiв "Про колективне сiльськогосподарське пiд-

приємство" (п. З ст. 9) та "Про сiльськогосподарську коопе-

рацiю" (п. 1 ст. 25) визначено таку черговiсть видання грома-

дяниновi паю: насамперед натурою (тобто будинками, спору-

дами, iншою нерухомiстю, сiльськогосподарською технiкою,

тракторами, сiльськогосподарським реманентом, продуктив-

ною худобою тощо), а вже потiм - грошима (без будь-якої

затримки) або цiнними паперами. Земельний кодекс України

(статтi 50, 51), наведенi вище Закони та iнше аграрнезаконо-

давство встановлюють, що в разi виходу громадянина з членiв

пiдприємства кооперативного типу йому має надаватися зещ

ля iз земель свого КСГП, ВСГК.

9. Нацiональне право України гарантує всiм громадянам

прiїно на вiдпочинок. Поряд iз нормами Кодексу законiв про

прiїпю у Статутi сiльськогосподарського колективного та iн"

шого пiдприсмстиа кооперативного типу йдеться про право

членiв i найманих робiтникiв на вiдпочинок. Це право, з

огляду на специфiку (сезоннiсть тощо) аграрного виробницт-

ва, забезпечується встановленням тривалостi робочого дня,

днiв щотижневого вiдпочинку, наданням щорiчних оплачува-

них вiдпусток, а також розвитком та пiдтримкою соцiальної

iнфраструктури, закладiв культури, спорту, соцiально-побуто-

вого обслуговування тощо.

В аграрних пiдприємствах кооперативного типу умови i

порядок надання вiдпусток визначено у Правилах внутрiш-

нього розпорядку цих КСГП, ВСГК, вiдповiдно до Закону

України "Про вiдпустки" вiд 15 листопада 1996 р. У цих Пра-

вилах право, зокрема на вiдпочинок членiв КСГП, ВСГК у

виглядi щорiчно оплачуваних вiдпусток, конкретизується за-

лежно вiд сфери застосування працi члена в кооперативному

пiдприємствi, але не менше 24 календарних днiв. Додатковi

вiдпустки надаються членам пiдприємства згiдно з постано-

вою Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження спискiв

виробництв, робiт, цехiв, професiй i посад, зайнятiсть працiв-

никiв в яких дає право на щорiчнi додатковi вiдпустки за

роботу iз шкiдливими i важкими умовами працi та особливий

характер працi" вiд 17 листопада 1997 р. за №1290.

Див.: Додаток 2 п. 14 "Сiльське та лiсове господарство".