2. Головне мiсце серед локальних джерел аграрного права

належить Статутовi колективного сiльськогосподарського

пiдприємства, Статутовi спiлки селян. Статутовi агрогоспо-

дарського товариства, Статутовi сiльськогосподарського коо-

перативу, який приймається кожним iз них з додержанням

вiдповiдних вимог. Цi пiдприємства при прийняттi свого ста-

туту можуть скористатися змiстом Примiрного зразка Статуту

колективного сiльськогосподарського пiдприємства 1988 р.

(зi змiнами та доповненнями, внесеними до нього Республi-

канською радою у 1992 р.). Примiрний зразок Статуту колек-

тивного сiльськогосподарського пiдприємства 1992 р. не є

пiдзаконним урядовим нормативно-правовим актом - це акт

українського представницького органу колективних сiльсько-

господарських пiдприємств. Вiн може бути використаний пiд-

приємствами (але вони не зобовязанi користуватися зраз-

ком) при пiдготовцi власних статутiв. Головним тут є те, щоб,

керуючись ст. 4 Закону "Про колективне сiльськогосподар-

ське пiдприємство", цi субєкти пiдприємництва у своїх ста-

тутах обовязково вiдобразили такi позицiї: 1) назву господар-

ства; 2) мiсце знаходження; 3) предмет i цiлi дiяльностi; 4) по-

рядок вступу до членiв пiдприємства i виходу з нього; 5) права

та обовязки членiв; 6) органи управлiння, самоврядування i

контролю; 7) компетенцiю цих органiв; 8) порядок створення

майна та iншої власностi членiв - субєктiв пiдприємництва;

9) Порядок розподiлу прибуткiв господарства; 10) умови I по-

рядок виключення зi складу членiв колективного пiдпри-

ємства; 11) умови реорганiзацiї та припинення дiяльностi пiд-

приємства.

Кожне пiдприємство кооперативного типу має право кон-

кретизувати положення цього зразка стосовно до умов своєї

дiяльностi. Так, зокрема, у статутi визначається орган, який

надiляється правами найвищого органу самоврядування, спо-

сiб голосування (вiдкрите чи таємне). Якщо в колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi поряд iз загальними

зборами його членiв вирiшено утворити збори уповноваже-

них (як промiжний орган управлiння), то в статутi належить

чiтко розмежувати повноваження мiж загальними зборами i

зборами уповноважених.

3. Джерелом аграрного права є такi внутрiшньогосподар-

ськi нормативнi акти, як Правила внутрiшнього розпорядку,

Положення про оплату працi, Положення про раду виробни-

чої бригади. Положення про внутрiшньогосподарський роз-

рахунок, Положення про внутрiшньогосподарський пiдряд,

Положення про внутрiшньогосподарський орендний пiдряд,

Положення про ревiзiйну комiсiю. Положення про основнi

функцiї керiвних працiвникiв i спецiалiстiв тощо.

Наведенi акти є правовими, оскiльки вони приймаються

колективними сiльськогосподарськими пiдприємствами на

основi аграрно-правових актiв, виданих органами державного

управлiння сiльським господарством i представницькими ор-

ганами таких пiдприємств.

Останнi характеризуються тим, що вмiщенi в них правила

(норми) поведiнки є загальними, на вiдмiну вiд актiв (рiшень)

iндивiдуального призначення, тобто актiв конкретного засто-

сування норм аграрного права.

Аграрне законодавство визначає порядок прийняття ло-

кальних нормативних актiв. Пiсля вiдповiдної їх пiдготовки i

обговорення вони приймаються вищими органами самовря-

дування - загальними зборами членiв КСГП чи зборами

уповноважених - i лише пiсля цього набувають юридичної

сили, а правила, якi в них мiстяться, набувають сили правової

норми, обовязкової для всiх членiв даного пiдприємства -

як керiвникiв, так i рядових членiв.

4. У локальних нормативних актах виявляється притаман-

на аграрному праву особливiсть, яка полягає в застосуваннi

рекомендацiй.

Рекомендацiї з питань внутрiшньогосподарської дiяльностi

пiдприємства не є правовою нормою. З теорiї аграрного права

випливає, що способи забезпечення виконання рекомендацiй

вiдмiннi пiд способiв забезпечення виконання обовязкових,

iмперативних норм. Рекомендацiї втiлюються в життя на ос-

новi методу переконання, через посилення органiзацiйної та

виховної роботи. Цi пiдприємства приймають рекомендацiї

як свої власнi рiшення тому, що вони для них є доцiльними,

вiдповiдають iнтересам громадського господарства i його чле-

нiв. Юридичної сили, тобто правової норми, рекомендацiї на-

бувають пiсля прийняття на їх основi вищим органом само-

врядування цих пiдприємств свого локального внутрiшньо-

господарського правового акта. До цього моменту рекоменда-

цiя не є правовою нормою.

Джерела аграрного права 57

5. Локальними внутрiшньогосподарськими актами як дже-

релами аграрного права є акти i окремi положення (правила),

прийнятi господарством вiдповiдно до актiв, виданих Всеук-

раїнською радою колективних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств у разi їх уповноваження прийняти такий акт iз боку ор-

ганiв, якi здiйснюють державне регулювання АПК. Коли ж

ними видано рекомендацiйний акт без такого уповноважен-

ня, то прийнятi на його основi внутрiшньогосподарськi акти

є обовязковими для виконання лише в цьому колективному

сiльськогосподарському пiдприємствi, спiлцi селян тощо.

6. Локальними нормативно-правовими актами як джере-

лами аграрного права виступають конкретнi положення агро-

фiрм, агрокомбiнатiв. Такi положення приймаються на за-

гальних зборах уповноважених представникiв вiд колектив-

них та iнших пiдприємств, представникiв селянських (фер-

мерських) господарств та їхнiх спiлок. Положення кожного

агрокомбiнату, агрофiрми - це самостiйнi локальнi правовi

акти, якi можуть рiзнитися мiж собою. Проте у всiх цих поло-

женнях має бути зафiксовано, що правомочностi їм делегова-

но вiд господарств-учасникiв, як це встановлено законами

"Про пiдприємства в Українi", "Про господарськi товарист-

ва", "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство". У

таких положеннях має бути також зазначено, що агрокомбi-

нат (агрофiрма) має як делегованi, так i чiтко визначенi уп-

равлiнськi повноваження, коло яких повинно бути вичерп-

ним i не пiдлягати розширеному тлумаченню.

З подальшим розвитком селянських (фермерських) госпо-

дарств, орендарiв (а не орендного внутрiшньогосподарського

пiдряду) в сiльському господарствi, сiльськогосподарських

кооперативiв, створення їх обєднань, асоцiацiй, акцiонерних

товариств тощо локальними аграрними правовими актами

стануть їхнi статути i рiшення, прийнятi вiдповiдно до статут-

ної дiяльностi цих обєднань (асоцiацiй тощо).

5. Проблеми i шляхи вдосконалення

аграрного законодавства України

1. Сучасне аграрне законодавство України характеризуєть-

ся, по-перше, надмiрною кiлькiстю нормативно-правових ак-

тiв, що мають неоднакову юридичну силу, по-друге, "розки-

данiстю" аграрно-правових норм по законодавчих i пiдзакон-

58 Роздiл //

них актах, що належать до iнших галузей права, по-третє, ве-

ликою питомою вагою вiдомчих нормативно-правових актiв,

якi часто суперечать аграрним законам або дають можливiсть

їх двоякого тлумачення, що в свою чергу негативно впливає

на практику застосування права. Цi вади аграрного законо-

давства обумовлюють сучаснi проблеми аграрної правотвор-

чостi в Українi.

Одним iз способiв вирiшення проблеми аграрного законо-

давства в Росiйськiй Федерацiї вченi аграрники-правознавцi

вбачають у прийняттi Основ аграрного (сiльськогосподар-

ського) законодавства. Прийняти Основи сiльськогосподар-

ського законодавства Союзу РСР i союзних республiк пропо-

нувало багато вчених аграрникiв-правознавцiв. Творчо роз-

винув цю iдею Г. Бистров, який не тiльки розробив концеп-

цiю, а й запропонував структуру цих Основ2. Останнiм часом

така ж пропозицiя мала мiсце й в Українi3. Прийняття в Росiї

таких Основ має сенс, оскiльки вона є федеративною держа-

вою. Для України такий акт не потрiбен з огляду як на її унi-

тарну систему, так i на необхiднiсть прийняття єдиного коди-

фiкованого акта, норми якого повиннi бути нормами прямої

Дiї-