4. В остiнiнi роки фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльсь-

когосподарських товаровиробникiв характеризується вико-

ристанням лiзингових правовiдносин. Вони становлять собою

певну форму фiнансування капiталовкладень з метою при-

дбання сiльськогосподарської технiки (комбайнiв, тракторiв

та iн.), обладнання та устаткування, товарiв довгострокового

використання та наступного надання цих товарiв в оренду (на

прокат) безпосередньо виробнику сiльськогосподарської про-

дукцiї. Термiн "лiзинг" означає вiдносини мiж виробником

зазначеної продукцiї, власником коштiв i пiдприємством-

споживачем як виробником сiльськогосподарської продукцiї,

тобто лiзинг - це передача майна в оренду на вiдповiдний

строк. Лiзинговi правовiдносини повязанi iз широким про-

никненням банкiв на ринок лiзингових послуг. Оскiльки лi-

зинг є капiталообсяговим видом пiдприємницької дiяльностi,

а банки є основними держателями грошових ресурсiв, то

1 Див.: Фiнансово-кредитнi вiдносини в АПК- У цiй книзi наводиться iн-

формацiя про те, що перше лiзингове товариство було створено в Сан-фран-

цiско (США) у 1952 р. американською компанiєю "Юнайтед Стейтс лiзинг

корпорейшн". У серединi 60-х рокiв лiзинговi операцй в цiй країнi складали

1 млрд доларiв, а в кiнцi 80-х рокiв вони перевищили 110 млрд доларiв. Таким

чином, за чверть столiття їх обсяг збiльшився бiльше нiж у сто разiв. Подiбна

тенденцiя використання лiзингових правовiдносин стала характерною i для

iнших країн з розвинутою економiкою. У загальнiй сумi капiталовкладень в

машини i обладнання на лiзинг припадає: в Австралiї - 33 вiдсотки, у США -

25-30; Англiї, Францiї, Швецiї, iспанiї - 13-17 вiдсоткiв.

iЗ

388 Роздiл ХУП

найбiльшу частину серед несiльськогосподарських товаром

виробникiв-учасникiв цих вiдносин становлять банки.

Досвiд зарубiжних країн свiдчить, що лiзинг найбiльшого

застосування набув у галучях iз швидко змiнюваною техноло-

гiєю. У лiзингових правовiдносинах розрiзняються рiзностро-

ковi операцiї: короткострокова оренда (рейтинг) ~ на строк

вiд одного дня до одного року; середньострокова оренда

(хайринг) - на строк пiд одного року до трьох рокiв; довго-

строкова оренди (;iпиш) - пiд 3 до 20 рокiв i бiльше.

Основоположною властивiстю застосування лiзингу у за-

рубiжнiй практицi с його фiнинсона сутнiсть. Лiзингодавець

надає користувачевi майна (орендарю) вiдповiдну фiнансову

послугу, тобто вiн придбає майно у власнiсть за повну вар-

тiсть i за рахунок перiодичних внескiв вiдшкодовує цю вар-

тiсть. За цих умов лiзинг розглядається як одна iз форм кре-

дитування, що використовується для придбання машин i об-

ладнання у тимчасове користування.

Правова норма щодо лiзингу вперше у законодавствi

України наведена в Законi "Про банки i банкiвську дiяль-

нiсть", прийнятому Верховною Радою України 20 березня

1991 Р. У п. 9 ст. З цього Закону зазначено, що серед здiйсню-

ваних банком операцiй є право банку придбавати за власнi

коштi засоби виробництва для передачi їх в оренду (лiзинг).

Виходячи iз зростаючої значущостi лiзингових фiнансово-

економiчних операцiй для народного господарства, Верховна

Рада України 16 грудня 1997 р. прийняла Закон "Про лiзинг".

Цей Закон визначає поняття лiзингу, а також загальнi правовi

та економiчнi засади його здiйснення. Згiдно зi ст. 1 цього За-

кону лiзинг становить собою рiзновид пiдприємницької дi-

яльностi, спрямованої на iнвестування власних чи залучених

фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у ви

ключне користування на визначений строк лiзингоодержува-

чу майна, що с власнiстю лiчингодавця або набувається ним у

власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем

у вiдповiдного продавця майна за умови сплати лiзингоодер-

жувачем перiодичних лiзингових платежiв.

Названим законом циїначено коло субєктiв лiзингових

правовiдносин. Ними є: лiзингодавць - це субєкт пiдприєм-

ницької дiяльностi, в тому числi банкiвська або небанкiвська

фiнансова установа, яка передає в користування обєкти лi-

зингу за договором лiзингу; лiзингоодержувач - це субєкт

пiдприємницької дiяльностi, який одержує в користування

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 389

обєкти лiзингу за договором лiзингу; продавець лiзингового

майна - це субєкт пiдприємницької дiяльностi, який виго-

товляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає

власне майно, яке є обєктом лiзингу. Субєктом лiзингових

правовiдносин може бути кожне окремо взяте сiльськогоспо-

дарське пiдприємство як товаровиробник-пiдприємець. Змiс-

товi лiзингових правовiдносин з участю сiльськогосподар-

ських пiдприємств придiлена увага в роздiлi XXVII цього

пiдручника.

За умов ринкових економiчних вiдносин кожний сiльсько-

господарський товаровиробник бере участь у зовнiшнiх фi-

нансових правовiдносинах, без чого є неможливою його

внутрiшньогосподарська фiнансова дiяльнiсть. Такою є дiяль-

нiсть, повязана з процедурою iнвестування сiльськогоспо-

диi< i.коiо нироГжицтнi), порядком одержання, витрачання i

роїрiїхунками аа iнвестицiї та кредити. За своєю економiко-

праiижою природою зовнiшнiми є вiдносини з приводу спла-

ти кожним сiльськогосподарським пiдприємцем-товарови-

робником податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загаль-

нодержавного i мiсцевого бюджетiв. Зовнiшнiми є також

фiнансовi правомочностi щодо страхування майна сiльсько-

господарських пiдприємств i селянських (фермерських) гос-

подарств. Зокрема, згiдно зi ст. 23 Закону "Про сiльськогос-

подарську кооперацiю" кооператив може застрахувати своє

майно i майновi права. Страхування здiйснюється добровiль-

но за рiшенням загальних зборiв кооперативу. Подiбну фi-

нансову правомочнiсть має сiльськогосподарське пiдприєм-

ство. Зокрема, п. З ст. 17 Закону "Про сiльськогосподарське

пiдприємство" передбачає його право самостiйно вибирати

страхову органiзацiю для страхування свого майна. Названи-

ми законами визначено фiнансово-кредитну правомочнiсть

сiльськогосподарського товаровиробника (п. 2 ст. 17). Це

його право визначено також статутом кожного сiльськогоспо-

дарського пiдприємства i акцiонерного товариства.

4. Оподаткування сiльськогосподарського

товаровиробника

1. Оподаткування сiльськогосподарського товаровиробни-

ка є засобом поповнення державного бюджету. Внаслiдок

оподаткування мiж державою i конкретним товаровиробни-

ком на основi закону виникають вiдповiднi грошовi вiдноси-

390 Роздiл XV>

ни. Вони для сiльськогосподарського товаровиробника поля-

гають у вiдчуженнi певної частки коштiв у виглядi податкiв та

зборiв, а для держави - у присвоєннi (набуттi) права власнос-

тi на частину вартостi нацiонального продукту. В результатi

цих державно-правових дiй створюється державний фонд фi-

нансових ресурсiв.

Основоположнi правовi нормативи та- обовязки щодо

оподаткування закрiпленi в ст. 67 Конституцiї України. Згiд-

но з цiєю нормою кожен юбоцячаний сплачувати податки i

збори в порядку i розмiрах, нсгшюнлених законами. Податки

i збори сплачуються державi щорiчно вiдповiдно до поданих

iнспекцiям за мiсцем проживання громадян декларацiй про

їхнiй майновий стан та доходи за минулий рiк у порядку,

встановленому законом. Доходи громадян становлять суми,

одержуванi за їхню працю в державних установах, на пiдпри-

ємствах або в органiзацiях, винагороди внаслiдок iнтелекту-

альної або творчої дiяльностi. Стосовно громадян, якi працю-

ють у сферi сiльського господарства як члени колективних i

кооперативних сiльськогосподарських пiдприємств або акцiо-

нерних товариств, колишнiх державних приватизованих пе-

реробних пiдприємств та iнших. Субєктами податкового пра-

ва є юридичнi особи, їхня правосубєктнiсть щодо оплати

податкiв i зборiв, визначається законом про обєкт опо-

даткування.