4. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 384 Цивiльного кодексу кредиту-

вання однiєю органiзацiєю iншої є винятком iз загального

правила. У бiльшостi випадкiв таке кредитування набуває

форми авансування. Так, нацiональним законодавством пе-

редбачались виплати установами банкiв вiд iменi заготiвель-

них органiзацiй (по спецiальних лiнiях) авансiв за договорами

контрактацiї сiльськогосподарської продукцiї в рахунок дер-

жавних ресурсiв у 1993-1995 рр. та 1996 р.

Такi виплати можуть мати мiсце i в разi авансування будiв-

ництва, що його здiйснюють державнi пiдряднi будiвельнi й

монтажнi органiзацiї в колективних сiльськогосподарських

пiдприємствах, сiльськогосподарських виробничих коопера-

тивах, аграрних акцiонерних товариствах i товариствах з об-

меженою вiдповiдальнiстю, М1<"

639

юговiрнi зобовязання

Законодавством України не заборонено кредитування в

натуральнiй формi. Зокрема, це має мiсце при наданнi одним

аграрним пiдприємцем iншому виробничої допомоги. Мож-

ливiсть такого кредитування була передбачена ще постано-

вою уряду УРСР вiд 17 грудня 1963 р., якою були затвердженi

умови i порядок кредитування одним колгоспом iншого при

наданнi виробничої допомоги. Кредитування, передбачене

ч. З ст. 382 Цивiльного кодексу, може здiйснюватись i переда-

чею насiння, кормiв тощо. З цiєю метою мiж аграрним пiд-

приємцем, який надає кредит у натуральнiй формi, i тим, хп

його одержує, як правило, має укладатися договiр. Вiн пови-

нен затверджуватися вищими органами самоврядування аг

рарних пiдприємцiв, а в акцiонерних товариствах i товарист

вах з обмеженою вiдповiдальнiстю залежно вiд вартостi по

зички - вiдповiдно правлiннями чи директорами або органи

ми самоврядування цих господарських товариств. Предмстої

такого договору може бути також продаж або дача в борг на-

сiння, кормiв, надання в тимчасове користування транспорт-

них засобiв, iнвентарю, засобiв культурного обслуговування

членiв (учасникiв) та найманих працiвникiв аграрних пiдпри-

ємцiв, робочої сили та iнших засобiв, необхiдних для вико-

нання планiв аграрного виробництва, механiзованих та iнших

робiт.

У такому договорi визначаються строк його дiї, порядок

розрахункiв за надану допомогу, а також вiдповiдальнiсть сто-

рiн за невиконання або неналежне виконання договiрних зо-

бовязань. Оплата за виконанi роботи (налiiiii послуги) прово-

диться за домовленiстю сторiн. Однак попи не повинна пере-

вищувати собiвартостi виконаних робiт (наданих послуг).

3. Договори на використання

науково-технiчної продукцiї

1. Потреба у веденнi рентабельного i конкурентоспромож-

ного вiтчизняного виробництва продуктiв харчування та си-

ровини змушує аграрних пiдприємцiв активно використову-

вати досвiд вiтчизняної та закордонної аграрної науки i новiт-

нi енергозберiгальнi, екологобезпечнi технологiї. Саме засто-

сування цих досягнень i технологiй є одним iз важливих

факторiв збiльшення обсягiв i здешевлення виробництва про-

дуктiв харчування та сировини. Завдяки цьому аграрнi пiд-

540 Роздiл XXV

приємщ можуть утриматися на ринку, уникнути загрози не-

платоспроможностi.

Вiдносини, що складаються мiж аграрними пiдприємцями

усiх форм власностi та органiзацiйно-правових форм господа-

рювання i виконавцями - власниками науково-технiчної

продукцiї, регулюються договором на створення (передачу)

науково-технiчної продукцiї.

Згiдно зi ст. 23 Цивiльного кодексу. Законами "Про пiд-

приємництво", "Про аудиторську дiяльнiсть" сторонами в та-

ких договорах можуть виступати не тiльки юридичнi, а й фi-

зичнi особи. Вони iменуються "виконавець" i "замовник".

Так, виконавцями науково-технiчної продукцiї можуть бути

науковi органiзацiї (установи), заснованi на рiзних формах

власностi (як-от науково-дослiднi iнститути, вузи, в тому чис-

лi мiжнароднi, конструкторськi, проектнi, технологiчнi орга-

нiзацiї, а також окремi громадяни i/чи група громадян - нау-

ковi творчi тимчасовi колективи). Визначальним при цьому є

те, що на виконання певних видiв науково-технiчної продук-

цiї виконавцi повиннi мати дозволи (лiцензiї). Науковi уста-

нови, iншi виконавцi, зокрема фiзичнi особи, тимчасовi твор-

чi колективи несуть усю повноту вiдповiдальностi за реалiза-

цiю в дослiдженнях i розробках вимог до технiчного рiвня i

якостi такої продукцiї, за вiдповiднiсть останньої свiтовим ви-

могам i, за її конкурентоспроможнiсть. Вони зобовязанi за-

безпечити задоволення вимог замовникiв, рентабельну робо-

ту, виконання зобовязань перед бюджетом, банками й ви-

щестоящими органами чи засновниками-власниками (за на-

явностi останнiх).

Замовниками за таким договором можуть бути аграрнi пiд-

приємцi всiх форм власностi та органiзацiйно-правових форм

господарювання, а також органи державного управлiння

сiльським господарством, усiлякi обєднання аграрних пiд-

приємцiв.

Предметом договору виступають потрiбнi замовниковi

певнi результати - науково-технiчна продукцiя. Зокрема, в

рослинництвi нею можуть бути адаптованi до мiсцевих умов

iнтенсивнi технологiї вирощування певних культур.

2. У договорах на створення (передачу) науково-технiчної

продукцiї, крiм обовязкових положень (найменування сто-

рiн, предмет договору, порядок передачi та прийняття про-

дукцiї, оплата, вiдповiдальнiсть сторiн, їхнi поштовi та банкiв-

Аграрно-договiрнi зобовязання 541

ськi реквiзити), мають бути зазначенi також право сторiн що-

до використання продукцiї та розпорядження нею. умови

конфiденцiйностi, умови, необхiднi для впроїшджсiiпн цiєї

продукцiї, сфери її застосування, масштаби та обсяги нпрона-

дження, назва кожного етапу (роздiлу) iз зазначенням визна-

чених у договорi результатiв роботи в цiлому й по кожному

етапу (роздiлу), умови матерiально-технiчного забезпечення

науково-пошукових, дослiдно-конструкторських, технологiч-

них робiт. Обовязково мають бути визначенi права виконав-

цiв щодо розпорядження науково-технiчною продукцiєю та

право на залишення у себе переданого замовником i придба-

ного для виконання замовлення майна (устаткування, прила-

дiв, iнструментiв, матерiалiв), а також iншi умови, i

3. Характерною особливiстю цього договору є встаноклсн>

ня (визначення) сторонами вартостi науково-технiчної про"

дукцiї. Чинним законодавством передбачено, що догонiрн

цiна на таку продукцiю встановлюється на стадiї укладання

договору й оформляється вiдповiдним протоколом. Вона не

пiдлягає змiнi, крiм випадкiв, коли укладається додаткова

угода про це. Для досягнення згоди про договiрну цiну за ос-

нову беруть попередню цiну, обчислену замовником або ви-

конавцем з обовязковим урахуванням рiвня науково-технiч-

ної продукцiї, її конкурентоспроможностi, ефективностi та

перiоду ефективного використання.

Чинним законодавством визначено порядок передачi нау-

ково-технiчної продукцiї замовниковi. Так, науково-дослiднi

й конструкторськi роботи або їх етапи, що мають самостiйне

значення, вважаються закiнченими й приймаються замовни-

ком у разi, якщо їх виконано вiдповiдно до технологiчного

завдання (умов договору), коли одержано конкретнi результа-

ти, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору

чи технiчного завдання) значення, коли складено вiдповiдний

звiт або/та надано iншi обумовленi договором документи,

проведено вiдповiднi випробування й прийняття зразкiв ма-

шин, технологiй, устаткування, сортiв гiбридiв, порiд худоби

1 В українськiй юридичнiй лiтературi було зроблено спробу на пiдставi уча-

гальнення досвiду запропонувати методик., обчислення договiрної цiни на

науково-технiчну продукцiю дня аграрних пiдприємцiв. (Див. Япчук В. В. Пра-

вовое обеспечение интенсивньи технологiй в растенисводстис. - К., 1990. -

С. 18-21).

542

тощо приймальною комiсiєю визначеного в договорi рiвня:

Передача i прийняття оформляються складанням акта пере-

дачi-прийняття науково-технiчної продукцiї (повнiстю або

закiнчених етапiв). Цей акт мають пiдписати обидвi сторони i

скрiпити своїми печатками.

4. Договори щодо виробництва цукру,

мясо-молочних та iнших харчових продуктiв

1. Серед цих видiв виробничо-господарськмх договорiв

провiдне мiсце належить договорам, що їх укладають КСГП,

ВСГК, ДСГП, АСГТ та селянськi (фермерськi) господарства з

пiдприємствами, на яких переробляється сiльськогосподар-

ська сировина i виготовляються продукти харчування. В пер-

шу чергу - це цукрокомбiнати i цукрозаводи. Вони виробля-

ють цукор як найважливiший продукт харчування для людей,

мелясу - для виготовлення рiзного виду печива та iнших ви-

робiв; жом - корисний вид кормiв для великої рогатої худо-

би. На мясокомбiнатах провадиться забiй великої рогатої

худоби i свиней, виробляються мяснi продукти для харчуван-

ня людей, а також сировина для легкої промисловостi. Ви-

значне мiсце серед продуктiв харчування належить продукцiї

з молока, а також продукцiї з овочiв та фруктiв, винограду та