7. Аграрнi пiдприємцi колективно-кооперативного типу,

державнi сiльськогосподарськi пiдприємства реалiзують своє

статутне право вiдповiдно до iснуючого економiчного меха-

нiзму господарювання. Останнiй являє собою сукупнiсть ор-

ганiзацiйних, економiчних та правових засобiв, форм, мето-

дiв, що забезпечують функцiонування аграрної економiки й

тих ринкових товарно-грошових вiдносин, якi запроваджу-

ються в сучасних умовах. Своєрiдним компонентом цього ме-

ханiзму є становлення ринкової, бiржової торгiвлi, державне

стимулювання (податками, пiльгами, кредитами) виробницт-

ва певних видiв продукцiї, а також iснуючий порядок заготi-

вель сiльськогосподарської продукцiї через державнi закупiв-

лi, визначення Цiн на сiльськогосподарську продукцiю, сiль-

ськогосподарську технiку, транспортнi засоби, виробничо-

технiчне обслуговування та iн.

Таким чином, вище окреслено Практично все коло реаль-

них конкретних суспiльних вiдносин, якi iснують в аграрному

виробництвi та в усiй пiдприємницькiй дiяльностi виробникiв

товарної продукцiї харчування рослинного i тваринного по-

ходження, заснованих на рiзних формах власностi.

Цi суспiльнi вiдносини функцiонують протягом усiєї

дiяльностi, починаючи з планування i вибору видiв прибутко-

вої продукцiї, органiзацiї самого виробництва i закiнчуючи

транспортуванням, зберiганням та реалiзацiєю продуктiв хар-

чування, зокрема сiльськогосподарської продукцiї i сирови-

ни, в тому числi й у переробленому виглядi. Зазначенi вiдно-

сини є сiльськогосподарськими, оскiльки вони складаються в

повсякденнiй дiяльностi аграрних товаровиробникiв i функ-

цiонують у системi АПК України. Наведенi вiдносини регу-

люються як загальними нормами традицiйних галузей права

(цивiльного i трудового), так i нормами виключно або пере-

важно аграрного права. Це, зокрема, норми законiв "Про се-

лянське (фермерське) господарство", "Про сiльськогосподар-

ську кооперацiю", "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", "Про насiння", "Про племiнне тваринниц-

тво", "Про карантин рослин", "Про якiсть та безпеку харчо-

вих продуктiв i продовольчої сировини", норми статей 6, 8,

39. 40, 47-62 Земельного кодексу України тощо.

Зi сказаного логiчно випливає, що предметом аграрного

права є урегульованi нормами аграрного законодавства, за-

снованi на багатоукладнностi форм власностi та господарю-

вання реальнi суспiльнi, членськi, майновi, управлiнськi, тру-

довi, соцiальнi, господарчо-пiдприємницькi вiдносини щодо

правового становища субєктiв аграрного пiдприємництва,

їхньої виробничо-господарської дiяльностi з додержанням

ринково-економiчних закономiрностей (див. схему 1).

2. Методи регулювання в аграрному правi

1. У теорiї права дiстав загальне визнання принцип розме-

жування галузей права залежно вiд притаманних кожнiй з них

предмета i методу правового регулювання. Саме за цими оз-

наками було визнано галуззю права колгоспне право з влас-

тивими йому предметом i методами регулювання. Постiйно

дiючий дiалектичний процес розвитку продуктивних сил i

вдосконалення суспiльних виробничих вiдносин привiв до

державно-правової потреби у визнаннi аграрного права як

нової галузi права. Суттєвi змiни в характерi та змiстi суспiль-

них виробничих агропромислових вiдносин i реально iснуюча

змiна у їх вiдповiдному правовому забезпеченнi зумовлює ви-

знання нової галузi права, а саме - аграрного.

Ця галузь права характеризується наявнiстю в нiй груп

суспiльних вiдносин, якi вiдокремилися вiд основних галузей

права. Зокрема, таку групу вiдносин становлять майновi вiд-

носини приватної i державної власностi. Державна власнiсть

перебуває у повному господарському вiданнi державних

сiльськогосподарських пiдприємств (органiзацiй, обєднань).

Приватною власнiстю є власнiсть КСГП, ВСГК, АСГТ. Тру-

довi правовiдносини в сiльськогосподарських пiдприємствах

усiх форм власностi у сферi трудового права за видами субєк-

тiв, обєктiв i змiстом є лише незначною частиною предмета

трудового права, в той час як у системi аграрних правовiдно-

син iнститути трудового права стосовно до правового регулю-

вання трудових вiдносин мiж працiвниками i аграрними пра-

цедавцями набувають специфiчного змiсту, зумовленого

особливостями сiльськогосподарських продуктивних сил i ви-

робничих вiдносин.

Цими ж факторами зумовлюється змiст економiчних мето-

дiв, як правило, спiльних для сучасної виробничо-господар-

ської дiяльностi субєктiв аграрного пiдприємництва всiх

форм власностi та органiзацiйно-правових форм. Звiдси вип-

ливає спiльнiсть правових методiв, що використовуються в

процесi правового регулювання виробничо-господарської

дiяльностi субєктiв агропромислового комплексу.

1 Див.: Алексеев С.С Обшиє теорстнческие проблеми социалистического

правд. - М., 1961. - С. 62. Його ж - Общая теория права. - Т. 1. - М.,

1982. - С. 250-260; Общая теория права / Под ред. Братуся С.Н. й Самощен-

ко Н. С. - М., 1966. - С. 320-340 та ш.

Предмет 1 система аграрного права 19

Викладене свiдчить, що наявнiсть рiзновидiв предмета аг-

рарного права зумовлює потребу в рiзновидах методiв аграр-

ного права. На думку проф. С. С. Алексеєва, метод правового

регулювання обєднує чотири тiсно повязанi мiж собою лан-

ки: правосубєкгнiсть, яка виражає загальне юридичне стано-

вище сторiн; юридичнi факти; змiст правовiдносин; юридичнi

санкцiї1.

2- Визначення методiв правового регулювання суспiльних

вiдносин, що iснують у процесi функцiонування агропромис-

лового комплексу, має i теоретичне, i практичне значення.

Теоретичне полягає в тому, що встановлення таких методiв та

їх функцiонування забезпечують наукову обгрунтованiсть аг-

рарного права як галузi права. Практичне ж значення вияв-

лення цих методiв сприятиме встановленню стану i ступеня їх

дiєвостi в досягненнi завдань аграрного права, в додержаннi

його принципiв; у визначеннi, наскiльки цi методи є ефек-

тивними, виправдовують себе у правозастосувальнiй практицi

в системi АПК.

3. В аграрному правi, як i в iнших галузях права, методи

правового регулювання являють собою встановленi або сан-

кцiонованi державою способи та засоби правового впливу, за

допомогою яких визначаються правомочностi субєктiв права

- учасникiв аграрних правовiдносин; це способи зясування,

визначення характеру виникнення, змiни i припинення вiд-

носин мiж субєктами АПК. Предмет правового регулювання

охоплює тi конкретнi суспiльнi вщносини, якi регулюються

нормами аграрного права, а метод правового регулювання

визначає, яким чином цi конкретнi аграрнi вiдносини чи к

група регулюються нормами аграрного права2.

В аграрному правi, як i в iнших галузях права, методи пра-

вового регулювання являють собою встановленi або санкцiо-

нованi державою способи правового впливу, засоби, прийо-

ми, завдяки яким встановлюються або реалiзовуються право-

мочностi субєктiв прав i правовiдносин3. Це способи визна-

чення характеру (природи) правовiдносин мiж ними; за

Див.: Алексеев С. С. Предмет сояетского гааяаданского права. - Сверд-

ловск, 1959. - С. 258-259, а також: Общие теоретические проблеми система

социалистического права. - М., 1961. - С. 62.

2 Дул.: Уiнук В. 3. Проблеми теорви кхиовззного права-- М., 1969.- С. 90.

3 Див.: Там само. - С. 90. ;

допомогою цихспособiв визначаються i закрiплюються права

i обовязки особи (фiзичної або юридичної), а також регулю-

ється їхня юридична вiдповiдальнiсть в разi невиконання або

неналежного виконання цих обовязкiв.

Методи правового регулювання - це такi способи, за до-

помогою яких держава на основi iснуючої сукупностi право-

вих норм забезпечує необхiдну їй поведiнку людей як учасни-

кiв правовiдносин або впроваджує тi засоби регулювання, якi

в конкретних умовах (полiтичних, економiчних, соцiальних

тощо) можуть дати максимальний очiкуваний результат у

здiйсненнi аграрних та земельних реформ, вирiшеннi продо-

вольчої кризи, становленнi ринкових вiдносин, у розвитку

iнфраструктури ринку тощо.

14. Методи правового регулювання, що застосовуються в

практицi правового забезпечення суспiльних аграрно-право-

вих вiдносин, мiстяться в законах та iнших нормативно-пра-

вових актах, котрi є джерелом аграрного права. Це правило не

виключає використання в аграрних правовiдносинах право-

вих методiв, властивих iншим галузям права, у випадках од-

норiдностi та спорiдненостi суспiльних вiдносин.

В Українi з часу проголошення її незалежностi прийнято

закони, в яких передбачено державну реєстрацiю сiльськогос-

подарських пiдприємств. Вiдповiдну правову норму вмiщено

в законах "Про пiдприємства в Українi" (ст. 6), "Про пiдпри-

ємництво" (ст. 8), "Про господарськi товариства", "Про ко-

лективне сiльськогосподарське пiдприємство" (ст. 3), "Про

сiльськогосподарську кооперацiю" (ст. 6), "Про селянське

(фермерське) господарство" (ст. 9) та iн. Державна реєстрацiя

товаровиробникiв є неодмiнною умовою їхньої участi в рин-

кових економiчних вiдносинах. Вона становить собою юри-

дичний факт, з моменту виникнення якого товаровиробник

набуває правоздатностi субєкта майнових, земельних, фiнан-

сово-кредитних, податкових, аграрно-договiрних правовiдно-

син. Державна реєстрацiя є тим юридичним фактом, який

призводить до виникнення або припинення юридичної осо-

би, має безпосереднє вiдношення до виникнення у субєкта

правовiдносин здатностi нести юридичну вiдповiдальнiсть або

притягати контрагента до юридичної вiдповiдальностi. Таким

Див.: Яичук В. 3. Рецензия на монографию Г. Полянской "Правовая ох-

рана лесов" // Сов. гос-во й право. - 1957. - № 10. - С. 89-93.

Предмет / система аграрного права

21

чином, державна реєстрацiя сiльськогосподарського вироб-

ника має ознаки правового методу в аграрному правi.

5. Наведенi вище закони та iншi пiдзаконнi акти є засобом

законотворчого здiйснення державно-правового регулювання

сiльського господарства i правовою формою волевиявлення

держави у сферi регулювання суспiльних аграрних вiдносин.

Цi вiдносини тому i є суспiльними, що в них є рiвнозначна

основоположна сторона - селяни як члени колективного

сiльськогосподарського пiдприємництва (КСГП, ВСГК, СпС,

АСГТ), так i як працiвники державних сiльськогосподарських

утворень. Своє рiвнозначне волевиявлення вони висловлю-

ють у статутах вiдповiдних виробничо-пiдприємницьких ут-

ворень. Статут кожного з таких утворень є внутрiшньогоспо-

дарським локальним правовим актом i виразником волевияв-

лення селян, як членiв колективного, так i робiтникiв дер-

жавного сiльськогосподарського утворення. Наявнiсть

Статуту є неодмiнною умовою державної реєстрацiї такого

пiдприємства. Статут є правовим актом, який визначає змiст

правоздатностi юридичної особи, регламентує органiзацiйнi,

членськi, майновi, управлiнськi, трудовi та соцiальнi питання,

властивi такому пiдприємству. На цiй пiдставi Статут нале-

жить розглядати як статутний метод правової регламентацiї в

аграрному правi.