2. За своїм економiко-соцiальним змiстом вiдносини орга-

нiзацiї збуту (продажу) продукцiї ототожнюються iз термiном

маркетинг, що походить вiд англiйського слова тагкеї -

ринок.

Питання належної органiзацiї збуту (продажу) сiльсько-

господарської продукцiї мають важливе виробничо-господар-

ське економiчне значення як для виробникiв, так i для орга-

нiв державного управлiння сiльським господарством. Цим

питанням придiлена увага в правових актах, якими визначенi

повноваження органiв державно-правового регулювання

сiльського господарства. Так зокрема, це - Положення про

Головне управлiння ринкових вiдносин, маркетингу та балан-

сiв продовольчих ресурсiв Мiнiстерства агропромислового

комплексу України, яке затверджене наказом вiд 19 грудня

1997 р.

Головне управлiння органiзовує систему маркетингу у

сферi виробництва i реалiзацiї сiльськогосподарської продук-

цiї та продуктiв її переробки, сприяє iнформуванню товаро-

виробникiв усiх форм власностi з цих питань, створенню

умов для реалiзацiї продукцiї через ринкову iнфраструктуру,

вiдновленню традицiйних i освоєнню нових ринкiв збуту.

Про доцiльнiсть застосування маркетингу йдеться в Поло-

женнi про Головне управлiння землеробства i маркетингу

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 369

продукцiї рослинництва Мiнагропрому України, в Положеннi

про Головне управлiння виробництва i маркетингу продукцiї

тваринництва з державною племiнною iнспекцiєю Мiнагро-

прому України. У вирiшеннi питань маркетингу зацiкавленi й

Iншi структурнi пiдроздiли мiнiстерства.

Органiзацiя збуту (продажу) сiльськогосподарської про-

дукцiї є складним управлiнсько-розпорядчим, економiчним i

комерцiйним процесом. Кожний з видiв сiльськогосподар-

ської продукцiї, зокрема, продукцiя переробки, будучи това-

ром, пiдпорядкована загальним засадам реалiзацiї, що вiдпо-

вiдає вимогам ринкових економiчних вiдносин. Практичне

застосування маркетингу потребує спецiальної комерцiйно-

методичної розробки науково-практичних засад, умов, по-

рядку i особливостей реалiзацiї сiльськогосподарської про-

дукцiї та продукцiї її переробки. Потреба в таких рекоменда-

цiях методики є вкрай необхiдною i тому, що в сiльському

господарствi України вiдсутнiй певний досвiд здiйснення на-

лежної органiзацiї збуту (продажу) цих товарiв внаслiдок цi-

лого ряду причин.

3. За теперiшнiх часiв органи державно-правового регулю-

i вання сiльського господарства фактично не є пiдготовленими

(до застосування сучасних методiв органiзацiї збуту (продажу)

| сiльськогосподарської продукцiї. Першопричина цього поля-

| гає у вiдсутностi умов i навичок до впровадження засад рин-

кової економiки у сферi сiльськогосподарського виробництва

i споживання.

У першi роки проголошення незалежностi України йшло-

ся про пiднесення значущостi приватної власностi, перехiд до

ринкових економiчних вiдносин у -сiльському господарствi.

Однак економiка сiльського господарства занепадала, дедалi

бiльше поширювалися бартернi (договiрнi) вiдносини, вироб-

ничо-господарськi потужностi не розвивалися, продуктив-

нiсть сiльського господарства катастрофiчне зменшувалась,

оподаткування сiльськогосподарського товаровиробника не-

помiрно зростало, колгоспники i працiвники державних сiль-

ськогосподарських пiдприємств роками не одержували гро-

шової оплати за свою працю.

Внаслiдок наведених причин, факторiв i умов щодо засто-

сування такого методу органiзацiї збуту (продажу) продуктiв

харчування i продовольчої сировини, як маркетинг, його

впровадження на вiдповiдному рiвнi виробниками цих това-

370

рiв передчасне. Для цього необхiдно здiйснити цiлий ком-

плекс заходiв: органiзацiйно-правових, органiзацiйно-управ-

лiнських, агротехнологiчних, матерiально-технiчних, змiцни-

ти економiку сiльськогосподарських пiдприємств, iстотно

пiдвищити рiвень професiоналiзму спецiалiстiв i керiвникiв.

4. Маркетинг як суспiльно-економiчна система - це су-

купнiсть методiв, способiв, засобiв, спрямованих на органiза-

цiю збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї (продук-

тiв харчування) i сiльськогосподарської сировини з метою за-

доволення споживчого попиту та одержання прибутку. Мар-

кетинг являє собою наукову концепцiю та засновану на нiй

систему управлiння виробничою та збутовою дiяльнiстю пiд-

приємств АПК, що забезпечує виявлення потреб споживачiв,

виробництво вiдповiдних цим потребам видiв сiльськогоспо-

дарської продукцiї, просування товарiв до споживачiв та

одержання на цiй основi максимального прибутку.

Здiйснення маркетингу охоплює собою наступнi складовi

частини: по-перше, дослiдження ринку; по-друге, сегменту-

вання та вiдбiр цiльових ринкiв; по-третє, розробка комплек-

су заходiв щодо вивчення товару, покупцiв, конкурентiв, рин-

ку, прогнозування наявного та наступного попиту, органiзацiї

виробництва та збуту товару, фiнансування своєї дiяльностi;

по-четверте, реалiзацiя кожного iз зазначених заходiв.

Ефективне застосування маркетингу на пiдприємствах

АПК перебуває у безпосередньому звязку з досконалим ме-

неджментом, тобто управлiнням його дiяльнiстю. Таке управ-

лiння охоплює собою органiзацiю керiвниками i спецiалiста-

ми АПК рацiональної та якiсної роботи спiвробiтникiв, цiле-

спрямований вплив менеджера на пiдлеглих йому працiвникiв

(персонал) в iнтересах успiшного вирiшення завдань, що по-

ставленi перед ними, та результативної роботи пiдприємства.