2. Фiнансування шляхового будiвництва у сiльськiй мiсце-

востi має здiйснюватись у прiоритетному порядку за рахунок

централiзованих капiталовкладень та мiсцевого бюджету. Ра-

зом з тим, чинне законодавство передбачає можливостi фi-

нансування дорожнього будiвництва за рахунок iнших дже-

рел. Так, наприклад, Законом України "Про мiсцеве само-

врядування", органи мiсцевого самоврядування органiзують

благоустрiй населених пунктiв, залучаючи для цього кошти,.

трудовi й матерiальнi ресурси пiдприємств (обєднань, органi-

Правове забезпечення соцiального розвитку села 499

зацiй i установ), а також населення. Названi мiсцевi орЙани

самоврядування забезпечують також розвиток на вiдповiднiй

територiї мережi автомобiльних шляхiв загального користу-

вання та їх утримання, обладнання технiчними засобами ре-

гулювання дорожнього руху i засобами звязку, спорудження

будинкiв i примiщень для служби ремонту i утримання шля-

хiв, а також пiдприємств громадського харчування, автосервi-

су i вiдпочинку пасажирiв.

Стабiльнi джерела фiнансування визначаються за рахунок

бюджетних, а також спецiальних позабюджетних коштiв для

реалiзацiї програм розвитку шляхового господарства з метою

пiдвищення соцiального рiвня життя населення, особливо в

сiльськiй мiсцевостi, оздоровлення екологiчної обстановки,

створення на шляхах належних умов безпеки руху та сучасних

елементiв шляхового сервiсу, зменшення збиткiв через неза-

довiльнi шляховi умови.

Промисловi, транспортнi, будiвельнi та iншi пiдприємства,

колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, радгоспи,

кооперативи i господарськi товариства, незалежно вiд вiдом-

чої пiдпорядкованостi та форм власностi вiдраховують кошти

на шляховi роботи у вiдсотковому вiдношеннi до обсягу ви-

робництва (виконаних робiт чи наданих послуг) з вiднесен-,

ням нарахованих i сплачених сум на витрати виробництва. ,

Вiдповiдно до чинного законодавства України, функцiї,

розпорядника цiльових державних централiзованих капiта-

ловкладень у соцiальну сферу села покладаються на органи

мiсцевого i регiонального самоврядування i мiсцеву державну

адмiнiстрацiю, якi несуть однакову iццiїовiдшiьнiсч. з iншими

учасниками iнвестицiйного процесу за цiльове й ефективне їх

використання.

6. Правове забезпечення культурно-побутового

та спортивно-оздоровчого обслуговування жителiв села

1. Вiдродження українського села нинi потребує не лише

будiвництва житла i шляхiв сполучення, а й створення для се-

лян комплексу необхiдних культурно-побутових та спортив-

но-оздоровчих та iнших суттєво важливих умов.

Чинне законодавство України передбачає рiзнi способи i

джерела спорудження палацiв культури, клубiв, шкiл, бiблiо-

тек, комунально-побутових комбiнатiв, будинкiв вiдпочинку,

профiлакторiїв, лiкарень тощо. При цьому треба мати на ува<

500 Роздiл )ОвН

зi, що в теперiшнiх умовах центр ваги у вирiшеннi питань

культурно-побутового, спортивно-оздоровчого та iншого со-

цiального призначення переноситься на мiсцевi ради як орга-

ни територiального самоврядування. Зумовлено це тим, що в

умовах панування адмiнiстративно-командних методiв управ-

лiння колгоепно-радгоспноiо системою господарювання, ос-

новнi обовязки щодо забезпечення сiльських жителiв куль-1

турно-побутовими, спортипно-оздоровчими та iншими закла-

дами покладались на самi колгоспи i радгоспи. Якщо враху-

вати, що у той час переважна бiльшiсть господарств були

збитковими i перебували на дотацiї у держави, то стає зрозу-

мiлим, чому українськi села перебували у станi занепаду.