662 Роздiл ххк

зараз в Англiї, Францiї, ФРН та iнших країнах. Поступово бу-

ло запроваджено обмеження у правi розпоряджання землею,

яке законодавче виражалося в неподiлi, невiдчуженнi, прави-

лах щодо введення обмежень у земельному оборотi, з надан-

ням значних прав державi, аж до її фактичного контролю за

цими процесами.

Аграрне законодавство континентальних країн ¦вропи

почало регулювати способи придбання, спрямування корис-

тування, розмiри земель, виходячи з "соцiальної функцiї" зе-

мельної власностi. iстотнi змiни вiдбулися у поглядах юристiв

на повноваження земельного власника. З римської трiади

ПОВНОВажеНЬ: ВОЛОДiННЯ ()Ц5 р05¦85iОПi), Користування (]Ц5

иiепоi), i розпорядження (iиа аЬиiепаi iстотне значення почало

визнаватися лише за правом користування i правом розпоря-

дження, оскiльки право володiння, обмежене законодав-

ством, може i повинно здiйснюватися у формi користування.

Володiння ж як пiдстава i титул, на думку багатьох аграрникiв

за кордоном, є або пережитком права феодального землево-

лодiння i його пiдправлених форм в англосаксонських кра-

їнах, або вiдмираючим видом землеволодiння у континен-

тальних країнах - емфiтевзиса, своєрiдною довгостроковою

або постiйною формою оренди землi з правом переважного

викупу її у власнiсть емфiтефтом довiчного або заповiданого

власником.

Iз розвитком процесiв агропромислової iнтеграцiї перегля-

дається сама поява сiльськогосподарського пiдприємства. Та-

кий перегляд призводить до визнання основним субєктом

правового регулювання не тiльки сiльськогосподарського пiд-

приємства, а й агропромислового пiдприємства з поширен-

ням на нього всiх пiльг, призначених для сiльського гос-

подарства, промисловiсть вносить у сiльськогосподарське

виробництво свою потужну iндустрiальну базу, великi капiта-

ловкладення, досягнення науково-технiчного прогресу, своє-

часну органiзацiю управлiння виробничими процесами, що

справляє великий вплив на весь процес сiльськогосподар-

ського виробництва. У звязку з цим зявляється нова система

виробничо-економiчних i правових вiдносин.

Зарубiжнi юристи-аграрники зазначають, що законодавець

нинi модернiзує юридичнi форми пiдприємства, пристосовує

їх до вимог виробництва i ринку i надає прерогативи власнв-

ц i ь-

Аграрне право зарубiжних країн

i663

-в--

ка щодо власника землi, оскiльки останнiй не є господарем

одержуваного доходу.

Збiльшення вартостi i значення у сiльськогосподарському

пiдприємствi таких елементiв, як машини, капiтал змiнює

вiдношення до пiдприємства як до землеволодiння за перева-

гою. У новому аграрному законодавствi правовий режим

власностi спрямований бiльшою мiрою на захист iнтересiв

власника машин i капiталу. Поєднання в агропромисловому

пiдприємствi промислових, торгових i сiльськогосподарських

функцiй призводить до того, що у цих пiдприємствах посту-

пово втрачається значення специфiки сiльськогосподарсько-

го виробництва i його дiяльнiсть наближається до дiяльностi

пiдприємства будь-якого виду i профiлю2.

Визнання в аграрному правi i законодавствi пiдприємства

сiльськогосподарським призводить до поширення на нього

пiльг, установлених державою, оскiльки вважається, що

сiльськогосподарське пiдприємство дiє у несприятливих ви-

робничих (грунто-клiматичних) i економiчних умовах. Ви-

знання специфiки сiльськогосподарського пiдприємства при-

зводить в аграрному правi до визнання необхiдностi спецiаль-

ного регламентування дiяльностi сiльськогосподарського пiд-

приємства i встановлення особливих заходiв захисту прав

сiльськогосподарської власностi. iз розвитком товарного ха-

рактеру сiльськогосподарського виробництва предметом за-

конодавчого регулювання в аграрному законодавствi стає i

сiльськогосподарське виробництво, його окремi сторони i

функцiї. Серед них особлива увага придiляється правому ре-

гулюванню використанню земель, регулювання кредитних,

орендних i трудових вiдносин.

Характерною рисою сучасного законодавства, яке регулює

дiяльнiсть сiльськогосподарського пiдприємства, є суворе ре-

гулювання дiяльностi сiльськогосподарського пiдприємця.

Воно поширюється на вiдносини в галузi органiзацiї i дiяль-

ностi самого сiльськогосподарського пiдприємства. У сучас-

них умовах вона детально регламентується особливо у питан-

нях, що вiдносяться до кiлькостi продукцiї, яка виробляється,

стандартiв i умов виробництва. Аграрне законодавство у цiй

1 Вигеоае А. М. Ьехрiоiiаiiоп аегiсоїе гiаїв iа iеiвiасiопе гесепiв. - Рагiв,

1967.-Р. 10.

2 УогМ АегiсцiШге. - \Уаii1iiiтеЮп, 1973. - Уоi. XXI, № 8. - Р. 19.

664

Роздiл XXIX

галузi спрямоване на стимулювання процесiв спецiалiзацiї i

концентрацiї сiльськогосподарського виробництва в межах

окремих районiв, зон, країни i навiть цiлої групи країн.

Особливiстю сучасного сiльськогосподарського пiдприєм-

ства є здiйснення ним поряд з основними сiльськогосподар-

ськими функцiями комерцiйних та iнших функцiй, якi ранi-

ше виходили за межi сiльськогосподарської дiяльностi. До

сфери дiяльностi сiльськогосподарського пiдприємства тепер

входить не тiльки дiяльнiсть в галузi власного землеробства i

тваринництва, а й транспортування, зберiгання i переробка

сiльськогосподарської продукцiї, кредитнi операцiї тощо.

Сфера дiяльностi сучасного сiльськогосподарського пiдпри-

ємства включає широке коло питань планування сiльськогос-

подарського виробництва, фiнансування, органiзацiї управ-

лiння пiдприємством тощо.