50 Га сiльськогосподарських угiдь I 100 га всiх земель. Кон-

кретнi розмiри дiлянок у межах цих норм визначають сiльсь-

кi, селищнi, мiськi, районнi ради народних депутатiв. При

цьому враховуються регiональнi особливостi та можливостi

обробiтку видiлених земель переважно членами селянського

(фермерського) господарства. Для виробничих цiлей громадя-

ни мають право додатково орендувати земельнi дiлянки, роз-

мiр яких може обмежуватись договором оренди або рiшенням

вiдповiдної ради народних депутатiв. З метою збереження

цiлiсностi селянського (фермерського) господарства встанов-

лено (ст. 52 Земельного кодексу України), що земельнi дi-

лянки громадян, якi ведуть таке господарство, подiловi не

Пiдлягають.

Вiдповiдно до ст. 17 Земельного кодексу України власники

земельних дiлянок, переданих їм радами народних депутатiв,

не можуть протягом шести рокiв вiд часу набуття права влас-

ностi продавати або iншим способом вiдчужувати їх. Проте

вони можуть успадковуватись або передаватись радам на тих

же умовах, на яких були одержанi. За наявностi поважних

причин суд може скоротити зазначений строк за заявою

власника.

Згiдно зi ст. 8 Земельного кодексу України громадяни, у

власностi яких є земельнi дiлянки, мають право надавати ос-

таннi в оренду без змiни їх цiльового призначення на строк до

трьох рокiв, а в разi тимчасової непрацездатностi, призову на

дiйсну вiйськову службу до Збройних Сил України, вступу до

навчального закладу - на строк до пяти рокiв. При успадку-

ваннi земельних дiлянок неповнолiтнiми <гається їх на-

дання в оренду пiд контролем мiсцевих г " iiепута-

тiв на строк до досягнення спадкоємщр

Громадянин, який веде селянське (

ство на земельнiй дiлянцi, наданiй йг 4 /i

вання, може в разi втрати працездатк

сiйного вiку за рiшенням вiдповiднг

надати її в тимчасове користувач

сiмї, який спiльно з ним веде гос

ких осiб вiн може передати земе

умотування iншим членам сiм

Господарства, але бажають йо

"(("в. Янчук

кЬ- С-iб.З.ПЕ" Р.-ЧДОМ- РОЗДiЛ УМ

лiфiкацiю i досвiд роботи, а також iншим особам, якi беруть

участь у веденнi цього господарства.

У разi тимчасової втрати працездатностi або наявностi iн-

ших поважних причин громадянин може надати земельну дi-

лянку зазначеним вище особам у тимчасове користування на

пiдставi договору.

4. Використання ->смлi її Українi є платним. Власники зе-

мельних дiлянок, її тому числi й фермери, та землекористува-

чi щорiчно сплачують плату за чсм-пю у виглядi земельного

податку або орендної плати, роїмiр якої визначається з ураху-

ванням якостi та мiсцезнаходження цих дiлянок на пiдставi

кадастрової оцiнки земель.

Порядок оподаткування i середнi ставки земельного по-

датку та граничнi розмiри орендної плати за землю встанов-

лено Законом "Про плату за землю". В ньому зафiксованi

ставки земельного податку з 1 га рiллi та багаторiчних наса-

джень i ставки податку з 1 га сiножатей i пасовищ по областях

у нацiональнiй валютi України. Вiдповiдно до цього Закону

(ст. 11) новостворюванi селянськi (фермерськi) господарства

звiльняються вiд плати за земельнi дiлянки протягом трьох

рокiв вiд часу їх передачi у власнiсть або надання в корис-

тування.

Розмiр, умови i строки внесення орендної плати за землю

встановлюються за взаємною домовленiстю сторiн у договорi

оренди. При орендi земель сiльськогосподарського признав

чення розмiр цiєї плати не може перевищувати розмiру зе

мельного податку, що збирається за такi самi землi. ,_.

4. Майновi правовiдносини

селянського (фермерського) господарства

1. Майновi правовiдносини селянського (фермерського)

господарства вiдрiзняються вiд земельних.

Субєктом земельних правовiдносин є громадянин, якому

земельну дiлянку передано для ведення селянського (фермер-

1-ого) господарства у власнiсть або надано в користування,

Пору i., чудлi д "а умовах оренди. Земельнi правовiдносини

дiлянки <..їдком (користувачем) земельної дiлянки i членами

колективно> Аермерського) господарства здiйснюються за

Для квДвїме правилами, встановленими Земельним

можуiЛШвЛ.

Правове становище селянського (фермерського) господарства 163

Субєктом же майнових правовiдносин вiдповiдно до ста-

тей 14 i 15 Закону "Про селянське (фермерське) господар-

ство" є саме господарство як юридична особа. А якщо госпо-

дарство складається з однiєї особи, таким субєктом може бу-

ти i власник (користувач) земельної дiлянки одноособове.

За загальними правилами у власностi осiб, якi ведуть се-

лянське (фермерське) господарство, крiм землi, можуть бути

житловi будинки, квартири, предмети особистого вжитку, до-

машнього господарства, продуктивна i робоча худоба, наса-

дження на земельних дiлянках, засоби виробництва, виробле-

на продукцiя, транспортнi засоби, кошти, акцiї, iншi цiннi

папери, а також iнше майно споживчого i виробничого при-

значення. Таке майно належить цим особам за правом спiль-

ної власностi, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. У

Законi "Про селянське (фермерське) господарство" пiдкрес-

лено, що майно такого господарства перебуває пiд захистом

держави нарiвнi з iншими формами власностi.

Селянське (фермерське) господарство як юридична особа

i субєкт права власностi користується всiма правами власни-

ка майна, передбаченими Цивiльним кодексом України. Во-

лодiння, користування i розпорядження майном здiйснюють-

ся за взаємною домовленiстю мiж його членами. Управлiння

майном вiд iменi господарства здiйснює його голова, яким,

зазвичай, є громадянин, котрому належить земельна дiлянка

за правом приватної власностi чи користування, в тому числi

й на умовах оренди.

2. Майно селянського (фермерського) господарства (СФГ)

становить собою спiльну сумiсну сiмейно-трудову власнiсть.

Як зазаначає проф. Н.1. Титова, майно у цьому господарствi

належить на правi спiльної сумiсної власностi всiм його чле-

нам, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. Спiльна

власнiсть є переважаючим рiзновидом власностi в цих госпо-

дарствах1.

Майновi правовiдносини селянського (фермерського) гос-

подарства регулюються Цивiльним кодексом i Законом

України "Про селянське (фермерське) господарство". Май-

новi спори мiж його членами вирiшуються судом. При цьому

суд керується правилами цивiльного законодавства про спiль-

. ( Див.: Тшпова Н. Фермерство в Українi: основнi правовi засади. - Львiв,

iЇ98.-С.65.

Й

Роздiл УiУ

ну сумiсну чи спiльну часткову власнiсть, а також правилами,

передбаченими Кодексом про шлюб та сiмю України, що

стосуються вiдносин мiж подружжям.

3. Успадковування землi та майна селянського (фермер-

ського) господарства здiйснюється вiдповiдно до Закону

"Про селянське (фермерське) господарство" (ст. 18) i заповiту

в порядку, встанонлсному цииiльним законодавством. Що ж

до земельних дiлянок, то при їх усi пiдкопуваннi слiд виходити

з вимог ст. 52 Земельного кодексу України, згiдно з якими зе-,

мельнi дiлянки громадян, котрi исдуть селянське (фермеру

ське) госнодарстио, нодiлонi не пiдлягають, ц

За таких обставин у разi смертi iромадянина, який вiв се-,

лянськс (фермерське) господарство, право власностi на зе-

мельну дiлянку передається одному з його спадкоємцiв - дiє-.

здатному громадяниновi України, який досяг 18-рiчного вiку