2. В аграрному секторi економiки розрiзняють зональну

(внутрiшньозональну), галузеву (внутрiшньо- й мiжгалузеву),

мiжгосподарську, господарську (внутрiшньогосподарську),

Правове регулювання виробничо-господарськоТ дiяльностi СГП 343

технологiчну, функцiональну та iншi форми спецiалiзацiї ви-

робництва.

Спецiалiзацiю (виробничу спрямованiсть) сiльськогоспо-

дарського пiдприємства визначають за основною (провiдною)

галуззю, на яку випадає найбiльша (вiд 25 вiдсоткiв i вище)

питома вага в товарнiй продукцiї, а рiвень останньої - за сис-

темою показникiв (коефiцiєнтiв).

Розрiзняють зерновi, овочевi, овочево-молочнi, птахiв-

ницькi, вiдгодiвельнi та iншi спецiалiзованi господарства, а

також їх типи, що утворилися внаслiдок рiзного поєднання

основних i додаткових галузей.

Спецiалiзацiя виробництва - один iз вагомих чинникiв iн-

тенсифiкацiї сiльського господарства. Її основними напря-

мами є: вдосконалення територiального розмiщення вироб-

ництв на основi регiональної (мiкрозональної) концентрацiї;

розвиток вертикальних звязкiв сiльського господарства з га-

лузями переробної промисловостi, створення продуктових

комплексiв, виконання цiльових монопродуктових програм;

формування iндустрiально-виробничої системи з виробницт-

ва окремих видiв продовольства i сировини на основi впрова-

дження iндустрiальних методiв та автоматизацiї сiльського

господарства i промислових циклiв виробництва: поглиблен-

ня спецiалiзацiї колективних i державних сiльськогосподар-

ських пiдприємств через полiпшення окремих видiв вироб-

ництва продуктiв харчування рослинного i тваринного похо-

дження, збiльшення їх обсягiв, здешевлення собiвартостi, пiд-

вищення екологiчної якостi та безпечностi.

Одним iз проявiв спецiалiзацiї є створення спецiалiзовано-

го господарства, що являє собою велике сiльськогосподар-

ське пiдприємство, яке спецiалiзується на виробництвi одно-

рiдної продукцiї. Це сприяє найбiльш ефективному викорис-

танню землi, трудових ресурсiв, основних та обiгових фондiв,

що у свою чергу забезпечує пiднесення продуктивностi сус-

пiльної працi, прискорення темпiв зростання виробництва

продуктiв харчування i сировини.

Розрiзняють три типи спецiалiзованих господарств. До

першого належать глибокоспецiалiзованi господарства з од-

нiєю основною галуззю, вiд якої одержують 60-70 вiдсоткiв

денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузя-

ми. Такими, наприклад, є господарства з вiдгодiвлi свиней,

великої рогатої худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiв-

344

Роздiл XVI

ницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi

господарства з двома основними галузями (зазвичай рослин-

ницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечує не мен-

ше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма до-

датковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiв-

ничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-кар-

топлярськi та iншi господарства. До третього типу належать

господарства комбiнованої спецiалiзацiї з трьома основними

галузями, кожна :> яких забезпечує не менш як 20 вiдсоткiв

денних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Таки-

ми є тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочно-

картоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi гос-

подарства.

3. Правове регулювання спецiалiзацiї сiльськогосподар-

ського виробництва здiйснюється за допомогою правових

норм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконних

актiв.

Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдпри-

ємства в Українi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритет-

нiсть соцiального розвитку села та агропромислового комп-

лексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Зако-

ну "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

сiльськогосподарськi пiдприємства самi визначають напрями

i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i йо-

го спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дi-

яльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисло-

вими пiдприємствами та iншими субєктами пiдприємництва.

На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння",

"Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тварин-

ництво", визначаються спецiальнi субєкти, правомочнiсть

останнiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону

"Про племiнне тваринництво" субєктами цiєї галузi визна-

ються пiдприємства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми,

лабораторiї iмуногенетичного контролю, контрольно-випро-

бувальнi станцiї, центри трансплантацiї ембрiонiв, iншi пiд-

приємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форм влас-

ностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi мають

свiдоцтва на право займатися племiнною справою.

На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподар-

ських пiдприємств визначається урядовими та локальними

актами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд

Правове регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 345

i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництва

сiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiль-

ськогосподарських пiдприємств i органiзацiй, якi займаються

виробництвом, переробкою i реалiзацiєю насiння, про ство-

рення державно-кооперативного виробничого обєднання

"Насiння України" та встановлено, що генеральний директор

останнього та його заступники за умовами медичного i транс-

Портно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiд-

но до голови державного комiтету та його заступникiв.

i Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-

ських пiдприємств спрямована на розвиток основних галузей

(рослинництво i тваринництво) i додаткових (садiвництво,

бджiльництво, ставкове рибництво, тепличне i парникове

господарство, вирощування овочiв, хмелярство тощо). Поряд

i ними розвиваються допомiжнi галузi - переробка продо-

вольства i сировини власного виробництва, мiсцевi промис-

| ли, торгiвля через власну або орендовану торговельну мережу

тощо.

Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-

ських товаровиробникiв визначається спецiальними правови-

ми актами. Згiдно з ст. 13 Закону "Про колективне сiльсько-

господарське пiдприємство" останнє самостiйно визначає на-

прями сiльськогосподарського виробництва, його структуру i

обсяг, самостiйно розпоряджається виробленою продукцiєю

та доходами, здiйснює будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить

законодавству України.

Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю" визна-

ченi господарськi правомочностi кооперативу (ст. 28). Коопе-

ратив (обєднання) вiдповiдно до свого статуту самостiйно

визначає основнi напрями господарської дiяльностi, здiйснює

її планування i реалiзацiю. Вiн самостiйно реалiзує свою про-

дукцiю, майно, надає послуги за цiнами i тарифами, якi вста-

новлюються ним самостiйно або на договiрнiй основi. Вироб-

ничо-господарська правосубєктнiсть акцiонерного сiльсько-

господарського товариства визначена нормами Закону "Про

господарськi товариства".

4. Здiйснення виробничо-господарської дiяльностi сiльсь-

когосподарських пiдприємств провадиться на засадах само-

окупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiсть

кожного з них досягається шляхом пiдприємництва. Зазначе-

на правосубєктнiсть основана на Законi "Про пiдприєм-

346

Роздiл XVI

ництво", прийнятому Верховною Радою України 7 лютого

1991 р. За своїм змiстом цей закон поширюється на дiяльнiсть

усiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно з

ст. 1 пiдприємництво становить собою самостiйну iнiцiативу,

повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю по

виробництву продукцiї, виконанню робiт, наданню послуг та

заняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.

Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у по-

всякденнiй роботi засад пiдприємництва зумовленi такими

першорядними субєктивними i обєктивними факторами.

Серед них першорядне значення має фактор необхiдного ма-

терiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональне

використання всiх сiльськогосподарських угiдь, використан-

ня прогресивних технологiй, залучення до керiвництва ви-

робництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльського

господарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла- ,

дання сiльськогосподарського пiдприємства помiрними по-

датками (зокрема введення єдиного земельного податку), за-

стосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, за-

паснi частини до сiльськогосподарської технiки, заснованi на

засадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реа-

лiзацiї виробленої сiльськогосподарської продукцiї та iн. Не-

додержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепа-

ду, збитковостi i банкрутства значної частини як колектив-

них, так i державних сiльськогосподарських пiдприємств i то- i

вариств. |

Рiвень виробничо-господарської дiяльностi сiльськогоспо-

дарських пiдприємств перебуває в прямiй залежностi вiд |

впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподар- i

ської, економiчної науки, високоврожайних сортiв сiльське- !

господарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, су- i

часної сiльськогосподарської технiки (включаючи досягнення

зарубiжних країн).

Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльсь-

когосподарськi пiдприємства мають право здiйснювати про-

мислову переробку своєї продукцiї - як самостiйно, так i на

основi мiжгосподарської кооперацiї як агропромислової iн-

теграцiї. Для бiльш повного й рiвномiрного використання

трудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищення

своєї прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiд-

собнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в дого-

Правове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347

вiрнi вiдносини з будь-якими субєктами пiдприємництва

(фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземни-

ми) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних то-

варiв. Така дiяльнiсть є допомiжною, оскiльки основною, ста-

тутною дiяльнiстю є виробництво продуктiв харчування рос-

линного i тваринного походження.

5. Сферою виробничо-господарської дiяльностi сiльсько-

господарських пiдприємств є як внутрiшньогосподарськi, так

i мiжгосподарськi вiдносини.

Зазначена правомочнiсть цих пiдприємств випливає зi

змiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство", згiдно з якою таке пiдприємство має право

кооперуватися з промисловими пiдприємствами та установа-

ми при переробцi сiльськогосподарської продукцiї, виготов-

леннi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцi-

ально-культурного, комунально-побутового обслуговування

сiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Як

юридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдпри-

ємства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi коо-

перативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою

вiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дi-

яльностi через створення спiльних пiдприємств або на дого-

вiрних засадах. Вони є учасниками рiзноманiтних органiза-

цiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi їхньої

основної, статутної дiяльностi. Сюди входить i наступна їхня

дiяльнiсть, повязана з реалiзацiєю вироблених ними продук-

тiв харчування рослинного i тваринного походження (в тому

числi в переробленому виглядi), яка за своїм змiстом нале-

жить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовий

характер.

Впровадження зазначених засад у практику господарської

дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств забезпечує ос-

таннiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприєм-

ницьку свободу дiй.

Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i держав-

них сiльськогосподарських пiдприємств та iнших субєктiв аг-

рарного пiдприємництва здiйснюється на планових засадах.

Так, ст. 20 Закону "Про пiдприємства в Українi" встановлено

спiльне для всiх субєктiв правило, згiдно з яким вони само-

стiйно планують свою дiяльнiсть i визначають перспективи

розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцiю, ро-

348 РОЗДiЛ XVI

боти, послуги та необхiднiсть забезпечення їх виробничого та

соцiального розвитку, пiдвищення доходiв. Основу планiв

становлять договори, укладенi зi споживачами (покупцями)

продукцiї, робiт, послуг i постачальниками матерiально-тех-

нiчних ресурсiв.

6. Ефективнiсть виробничо-господарської дiяльностi сiль-

ськогосподарських пiдприємств перебуває у прямiй залеж-

ностi вiд реалiзацiї комерцiйного планування тобто вiд вико-

нання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своїх органi-

зацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спе-

цiалiсти пiдприємства зобовязанi використовувати всi

доступнi їм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi

заходи за умови їхньої реалiзацiї вiдповiдних правових засо-

бiв. З цiєю метою пiдприємство як пiдприємець визначає за-

гальнi свої цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовує шляхи їх здiй-

снення, а також забезпечує постiйний контроль за виконан-

ням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планi

окреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться перед

пiдприємством, визначається доцiльнiсть та обсяги залучення

капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути кон-

кретними з визначенням певних строкiв виконання, мати

розроблену маркетингову стратегiю пiдприємства.

За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин

набуває особливої значущостi пошук покупцiв своєї продук-

цiї, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйно-

правове забезпечення збуту виробленої продукцiї, рентабель-

нiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiй-

ного плану пiдприємство-пiдприємець зобовязанi мати пов-

ну уяву стосовно наступного звернення до банкiвських

кредиторiв.

Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такими

складовими:

1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприємство, його

продукцiя чи окремий продукт; 3) цiлi i стратегiя; 4) дослiд-

ження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу;

7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридич-

ний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;

12) вплив на навколишнє середовище; 13) програма змен-

шення ризику i страхування.

У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiй

iз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умови

їх залучення для розвитку господарства.

Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i

2. Органiзацiйно-правове забезпечення

впровадження господарського розрахунку

i рентабельностi

1. Головне призначення правосубєктностi сiльськогос-

подарського пiдприємства, акцiонерного товариства i се-

лянського (фермерського) господарства як пiдприємцiв i

юридичних осiб полягає в органiзацiйно-правовому управлiн-

ському забезпеченнi розвитку сiльського господарства, ефек-

тивної їхньої виробничо-господарської (економiчної) дiяль-

ностi. Для досягнення цiєї мети набувають практичної значу-

щостi i належного економiчного наповнення такi категорiї як

вартiсть, собiвартiсть, господарський розрахунок, рентабель-

нiсть, прибутковiсть. Названi категорiї є економiчними мето-

дами, за допомогою яких можливо здiйснювати рацiональне i

ефективне будь-яке господарювання взагалi, доцiльною є са-

ма пiдприємницька дiяльнiсть i ведення кожної iз галузей

сiльського господарства.

Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-

ських пiдприємств, акцiонерних товариств, селянських (фер-

мерських) господарств провадиться на засадах оптимального

господарського розрахунку. Останнiй становить собою еко-

номiчний метод господарювання, з допомогою якого реалiзу-

ється рацiональне i цiльове використання знарядь i засобiв

сiльськогосподарського виробництва, впроваджуються сучас-

нi форми органiзацiї працi) найновiшi технологiї, новi сорти

сiльськогосподарських культур та племiнного тваринництва,

забезпечується просте i розширене вiдтворення. Вiд рiвня гос-

подарського розрахунку у господарствi залежать економiчний