3. Важливим iнститутом аграрного права є iнститут права

засновництва та корпоративного права. Правовi норми, що

регулюють цей iнститут, повязанi з умовами i порядком зас-

нування господарських товариств шляхом, по-перше, прива-

тизацiї ДСП через створення вiдкритих АТ, по-друге, пере-

творення КСГП, СпС, ВСГК у АТ (вiдкритого чи закритого

типу) або товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (ТОВ).

Правовi норми цього iнституту визначають корпоративнi пра-

ва акцiонерiв та/чи учасникiв щодо отримання дивiдендiв та

управлiння справами АТ чи ТОВ залежно вiд частки (паю)

громадян у статутному фондi (капiталi) цих юридичних осiб.

Правовi норми цього iнституту регулюють також вiдноси- i

ни щодо повного чи часткового розпорядження громадянами

своїми акцiями, частками у статутних фондах (капiталах) АТ

та ТОВ. Таке розпорядження акцiями, частками акцiонери та

учасники здiйснюють у порядку, визначеному Законом "Про

господарськi товариства" та установчими документами цих

господарських товариств.

4. З прийняттям Закону "Про селянське (фермерське) гос-

подарство" правовим iнститутом даної галузi права слiд вва-

жати правове становище селянських (фермерських) госпо-

дарств.

Своєрiдним iнститутом аграрного права є iнститут право-

вого становища приватних пiдсобних господарств iнших гро-

мадян, якi проживають у сiльськiй мiсцевостi. Правовими

нормами цього iнституту регламентуються вiдносини щодо

субєкта права ведення приватного пiдсобного господарства,

права останнього на присадибну земельну дiлянку i майно,

що є обєктами права приватної власностi, правовий режим

доходiв, договори, стосунки приватних пiдсобних госпо-

дарств .та iншi питання.

5, iнститут правового регулювання виробничо-господар-

ської дiяльностi всiх субєктiв аграрного пiдприємництва рег-

ламентує правове становище i господарську самостiйнiсть

сiльськогосподарського товаровиробника як юридичної осо-

__,

"". Янчук

34

Роздiл i

би приватного права, державних сiльськогосподарських пiд-

приємств, порядок утворення його виробничих пiдроздiлiв в

основних, спецiалiзованих i допомiжних галузях господарю-

вання. Норми цього iнституту регулюють вiдносини плану-

вання виробничої та фiнансової дiяльностi всього господар-

ства i його пiдроздiлiв. Сюди входять норми, що мають здiйс-

нити правове забезпечення функцiонування господарського

розрахунку, чековi форми контролю, самоокупностi й само-

фiнансування. Даний iнститут спрямований на органiзацiю

виконання виробничих планiв, ефективної фiнансової дiяль-

ностi та додержання фiнансової дисциплiни, пiдвищення

рентабельностi кожної галузi господарювання, створення

умов для активної участi пiдприємства в ринкових економiч-

них вiдносинах, облiку i звiтностi, а також вирiшення проб-

лем соцiального розвитку господарства та iн.

6. Вимоги успiшного здiйснення соцiально-економiчної

реформи зумовлюють необхiднiсть вдосконалення внутрiшньо-

господарських трудових вiдносин у всiх субєктах аграрного пiд-

приємництва, що позначається на вдосконаленнi вiдповiдних

правових iнститутiв, норми яких регулюють трудовi вiдносини в

сiльському господарствi. Таким є iнститут правового регулю-

вання робочого часу i часу вiдпочинку працiвникiв.

Аграрне право мiстить ряд правових норм, якi визначають

трудовi повноваження окремих категорiй працiвникiв, зокре-

ма спецiалiстiв, керiвникiв, механiзаторiв, тваринникiв, будi-

вельникiв, буряководiв та iн. Сукупнiсть цих повноважень

становить змiст трудової дисциплiни як правової категорiї та

соцiально-юридичного явища. А тому є пiдстави правову рег-

ламентацiю дисциплiни працi в сiльському господарствi

також вважати iнститутом аграрного права.

У сферi аграрних вiдносин iнститутами аграрного права є

iнститут правового регулювання оплати працi, iнститут пра-

вового регулювання соцiального забезпечення членiв держав-

них сiльськогосподарських пiдприємств кооперативного типу

(мається на увазi доплата до державних пенсiй i соцiальне

страхування), iнститут дисциплiнарної та матерiальної вiдпо-

вiдальностi працiвникiв.

7. Здiйснення завдань соцiальної переорiєнтацiї економiки

країни в цiлому зумовлює активiзацiю соцiального розвитку

села, зокрема на рiвнi членiв, акцiонерiв АСГТ, фермерiв та

iнших селян. Цим зумовлюється потреба обєднання таких

Предмет 1 система аграрного права

35

правових норм у спецiальному правовому iнститутi. За своїм

характером i змiстом соцiальнi питання є однаковими i спiль-

ними як для членiв сiльськогосподарських пiдприємств, так i

для працiвникiв господарських товариств, i для державних

сiльськогосподарських пiдприємств (органiзацiй, обєднань).

Взятi в сукупностi правовi норми в цьому планi становлять

iнститут правового забезпечення соцiального розвитку

субєктiв аграрного пiдприємництва.

8. За своїм суспiльним призначенням, вiдповiдною специ-

фiкою властивостей обєкта i змiсту регулювання характери-

зуються вiдносини щодо додержання правил технiки безпеки,

вимог виробничої санiтарiї та iнших умов працi у субєктах

аграрного пiдприємництва всiх форм власностi. Цi вiдносини

є аграрними, а правовi норми, що їх регулюють, становлять

iнститут правового забезпечення охорони здоровя працiвни-

кiв сiльськогосподарського виробництва.

9. У вирiшеннi завдань аграрної полiтики сучасного сус-

пiльства зростає значущiсть аграрної оренди як органiзацiй-

но-виробничої форми сiльського господарства, вiдповiдно

розширюється коло аграрно-орендних вiдносин, набуває но-

вого змiсту аграрне право. Зi створенням аграрно-орендних

вiдносин зявилася потреба в їхньому правовому забезпеченнi

через визначення правового становища орендодавця та орен-

даря, у правовому регулюваннi вiдносин щодо порядку та

умов надання земельної дiлянки, призначеної для виробни-

цтва сiльськогосподарської продукцiї, регулювання внутрi-

шньогосподарської оренди у тваринництвi.

10. Характеризуючи суспiльнi вiдносини з приводу рацiо-

нального використання земель i вод сiльськогосподарського

призначення як предмета аграрного права, належить керува-

тися принципом, згiдно з яким до правового iнституту аграр-

ного права належать тi правовi норми, якi регулюють вiдно-

сини, що є предметом аграрного права. А такими є лише тi

вiдносини щодо використання земель i водокористування,

якi безпосередньо стосуються органiзацiйно-управлiнської,

виробничо-господарської та агроекологiчної дiяльностi сiль-

ськогосподарських пiдприємств.

11. Аграрно-договiрнi вiдносини, без яких практично

неможлива виробничо-господарська дiяльнiсть аграрних то-

варовиробникiв, дають пiдставу розглядати їх як правовий iн-

ститут аграрного права. Тi ж договори, якi не мають такого

2

36

значення для здiйснення субєктами аграрного пiдприєм-

ництва всiх форм власностi своєї виробничо-господарської

дiяльностi, слiд вiдносити до цивiльно-господарських дого-

ворiв.

5. Визначення аграрного права,

його завдання та функцiї

1. Аграрне право України - це самостiйна галузь права. Воно

являє собою сукупнiсть правових норм, що визначають правове

становище працiвникiв сiльського господарства i сiльськогоспо-

дарських пiдприємств, їхнi основнi субєктивнi права та юри-

дичнi обовязки. Цi норми регулюють суспiльнi аграрнi органi-

зацiйно-правовi, членськi, майновi, управлiнськi, трудовi, со-

цiальнi та внутрiшньогосподарськi виробничi вiдносини та

вiдносини з приводу утворення i виробничо-господарської

дiяльностi селянських (фермерських) господарств.

Афарне право регулює аграрнi вiдносини, обєднанi за

змiстом, суттю, цiлями та дiяльнiстю, якi складаються в про-

цесi пiдприємницької дiяльностi аграрних пiдприємцiв зi ста-

тусом юридичних осiб, заснованих на рiзних формах власнос-

тi й господарювання, що спрямована на виробництво, транс-

портування, зберiгання, а також реалiзацiю сiльськогосподар-

ської продукцiї, продовольства i сировини рослинного i

тваринного походження, в тому числi й у переробленому ви-

глядi, з метою одержання прибутку.

Аграрне право є самостiйною галуззю права завдяки сво-

єму субєктивному означенню, зумовленому властивостями

аграрного виробництва i особливо - аграрного пiдприєм-

ництва. Цiєю властивiстю пояснюється спiльнiсть ознак

виробничо-господарської самостiйностi та правоздатностi

приватних, зокрема селянських (фермерських) господарств,

сiльськогосподарських пiдприємств - як юридичних осiб,

державних i спiльних пiдприємств, орендарiв земель сiльсько-

господарського призначення, а також рибних, мислив-

ськогосподарських пiдприємств, риболовних та мислив-

ських угiдь, звiроферм (ферм по розведенню диких хутрових

ссавцiв).

Аграрне право охоплює собою зовнiшнi правовiдносини,

що основанi на ринкових товарно-грошових вiдносинах, за-

безпечують державно-правове регулювання сiльського госпо-

Предмвт 1 система аграрного права

37

дарства, соцiальний розвиток села i агропромислового ком-

плексу, регулюють систему господарсько-договiрних вiдно-

син, в тому числi економiчнi вiдносини з аграрними товаро-

виробниками зарубiжних країн. Реалiзацiя норм аграрного

права шляхом виконання i застосування провадиться завдяки

його iнтегруванню з iншими галузями права - конституцiй-

ним, земельним, цивiльним, адмiнiстративним, фiнансовим,

цивiльним процесуальним правом. Взаємодiя (iнтегрування)

аграрного права зi спорiдненими галузями права забезпечує

додержання Конституцiї України стосовно громадян - пра-

цiвникiв сiльського господарства, повнообсягове здiйснення

права власностi на майно i землю сiльськогосподарського

призначення, охорону прав i юридичний захист iнтересiв ко-

лективних i державних сiльськогосподарських пiдприємств,

селянських (фермерських) господарств, працiвникiв сiльське-"

го господарства.