7. Усi власники (в тому числi спiввласники) земельних дi-

лянок i землекористувачi згiдно зi ст. 40 Земельного кодексу

України зобовязанi забезпечувати використання землi вiдпо-

вiдно до цiльового призначення та умов її надання; ефектив-

но використовувати землю згiдно з проектом внутрiшньогос-

подарського землеустрою, пiдвищувати її родючiсть, застосо-

вувати природоохороннi технологiї виробництва, не допуска-

ти погiршення екологiчної ситуацiї на територiї внаслiдок

своєї господарської дiяльностi; здiйснювати комплекс заходiв

щодо охорони земель, передбачених ст. 84 Земельного кодекс-

су; своєчасно вносити земельний податок або орендну плату

за землю; не порушувати прав власникiв iнших земельних дi-

лянок i землекористувачiв, у тому числi орендарiв; зберiгати

геодезичнi знаки, протиерозiйнi споруди, мережi зрошуваль-

Прааовв становище приватного пiдсобного господарства 177

них i осушувальних систем; додержувати режиму санiтарних

зон i територiй, що особливо охороняються.

Крiм того, вони зобовязанi додержувати правил добросу-

сiдства: не перешкоджати власникам i користувачам земель-

них дiлянок проходити до дорiг загального користування, а

також споруджувати або ремонтувати межовi знаки та спору-

ди; не чинити перешкод у прокладеннi до сумiжної земельної

дiлянки необхiдних комунiкацiй; вживати заходiв до недопу-

щення стоку дощових i стiчних вод, проникнення отрутохiмi-

катiв i мiнеральних добрив на сусiдню земельну дiлянку.

8. У разi зруйнування будiвлi внаслiдок пожежi або стихiй-

ного лиха право на земельну дiлянку зберiгається за власни-

ком або землекористувачем, в тому числi й орендарем, якщо

протягом трьох рокiв розпочато вiдбудову зруйнованої або

спорудження нової будiвлi, крiм випадкiв, коли проектом

планування i забудови населеного пункту передбачено iнiїїе

використання земельної дiлянки. У цьому разi землекористу-

вачевi у встановленому порядку надається iнша земельна дi-

лянка для забудови.

9. Законодавством визначено також порядок розпоряд-

ження i використання земельних дiлянок громадянами, яким

житловий будинок, господарськi будiвлi та споруди належать

за правом спiльної (часткової або сумiсної) власностi. Так,

громадяни, яким житловий будинок, господарськi будiвлi та

споруди i земельна дiлянка належать за правом спiльної су-

мiсної власностi (саме таким є ППГГ), використовують i роз-

поряджаються нею спiльно. Використання i розпорядження

земельною дiлянкою, що належить громадянам за правом

спiльної часткової власностi, визначаються спiввласниками

цих обєктiв i земельної дiлянки пропорцiйно розмiровi час-

ток у спiльнiй власностi на даний будинок, будiвлю, споруду.

Статтею 41 Земельного кодексу передбачено, що наступнi

змiни в розмiрi часток у спiльнiй власностi на житловий бу-

динок i господарськi будiвлi, що сталися у звязку з прибудо-

вою, надбудовою або перебудовою, не тягнуть за собою змiн

установленого порядку використання та розпорядження зе-

мельною дiлянкою. Угода про порядок використання i розпо-

рядження земельною дiлянкою є обовязковою для особи, яка

агодом придбала вiдповiдну частку у спiльнiй власностi на

житловий будинок i господарськi будiвлi. Якщо згоди на ви-

178 Роздiл ЇХ

користання та розпорядження спiльною земельною дiлянкою

не досягнуто, спiр вирiшується судом.

10. Законодавством встановлено надiйний захист земель-

них i повязаних iз ними прав власникiв ППГГ. Так, їхнi пра-

ва як власникiв земельних дiлянок i як землекористувачiв

охороняються законом. Ирипиiiсшiч права власностi на зе-

мельну дiлянку або прини корисгунйннн нею чи її частиною

може мати мiсце лише у винидких, передбачених статтями 27

i 28 Земельного кодексу.

Втручання й дiяльнiсть нлцсникiи аемельних дiлянок i зем-

лекористувачiв, повязану з використанням землi, з боку дер-

жавних, господарських та iнших органiв i органiзацiй заборо-

няється, за винятком випадкiв порушення власниками землi

та землекористувачами земельного законодавства.

Права власникiв земельних дiлянок i землекористувачiв

можуть бути обмеженi лише у випадках, передбачених Зе-

мельним кодексом.

11. Надана громадяниновi у власнiсть земельна дiлянка

може бути обєктом застави лише за зобовязанням з участю

кредитної установи. Законодавством передбачено, що звер-

нення стягнення на земельну дiлянку за претензiями креди-

торiв може бути здiйснено за рiшенням суду, арбiтражного

суду лише в разi вiдсутностi у боржника iншого майна, на яке

може бути звернуто стягнення. ;

Звернення стягнення за претензiями кредиторiв на зе-1

мельну дiлянку, що належить громадяниновi за правом прй

ватної власностi, не допускається, крiм випадкiв, коли зе

мельна дiлянка є обєктом застави. {

12. Земельним законодавством врегульовано питання пре

поновлення земельних прав громадян, що ведуть ППГГ, як

прав власникiв земельних дiлянок, так i землекористувачiв

(от. 44 Земельного кодексу). Порушенi їхнi права пiдлягають

поновленню, що здiйснюється радами народних депутатiв

вiдповiдно до їх компетенцiї, судом, арбiтражним судом або

третейським судом.

13. Однiєю з важливих умов нормального ведення ППГГ е

встановленi законодавством гарантiї прав власникiв земель-

них дiлянок i землекористувачiв. Так, вилучення (викуп) зе-

мельних дiлянок у громадян для державних або громадським

потреб - будiвництва на них пiдприємствами, установами i

органiзацiями житлових, виробничих та iнших споруд - про>

Правове становище приватного пiдсобного господарства 179

вадиться пiсля видiлення власникам вилучених дiлянок но-

вих; в iншому мiсцi з повним вiдшкодуванням iнших збиткiв

згiдно з роздiлом VI Земельного кодексу України. Статтею 46

також передбачено, що вилучення (викуп) для державних або

громадських потреб земель колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств, радгоспiв, сiльськогосподарських науко-

во-дослiдних установ i навчальних господарств, iнших сiльсь-

ко- та лiсогосподарських пiдприємств i органiзацiй може про-

вадитися за умови будiвництва за їх згодою житлових, вироб-

ничих та iнших будiвель замiсть тих, що вилучаються, i

вiдшкодування в повному обсязi iнших збиткiв згiдно з роздi-

лом IV Земельного кодексу України.

14. Громадянам, якi не мають у власностi або в користу-

ваннi земельних дiлянок для ППГГ, а також громадянам, якi

мають земельнi дiлянки менших розмiрiв, нiж це встановлено

Земельним кодексом, можуть надаватися в користування

земельнi дiлянки для iндивiдуального городництва. Громадя-

нам, якi мають у власностi худобу, надаються земельнi дiлян-

ки для сiнокосiння i випасання худоби. Розмiри земельних дi-

лянок, що надаються їм у користування, не повиннi переви-

щувати: для городництва - 0,15 га, для сiнокосiння i випа-

сання - 1 га.

15. Законодавством України встановлено принциповi пра-

вила щодо захисту прав нинiшнiх власникiв землi. Так, вiдпо-

вiдно до ст. б Земельного кодексу колишнiм власникам землi

(їхнiм спадкоємцям) або землекористувачам земельнi дiлянки

не повертаються. За їхнiм бажанням їм може бути передано у

власнiсть або надано в користування iншi земельнi дiлянки на

загальних пiдставах.

3. Майновi правовiдносини

у приватному пiдсобному господарствi

1. Майновi правовiдносини у ППГГ - це фактично iсную-

чi, врегульованi нормами цивiльного та аграрного права

суспiльнi вiдносини, що складаються в ППГГ мiж його чле-

нами з приводу майна та майнових прав. Майновi вiдносини

у ППГГ характеризуються їх спiльнiстю з вiдносинами, якi

виникають мiж iншими громадянами, незалежно вiд їх грома-

дянства, соцiального статусу, роду дiяльностi тощо. Майновi

вiдносини у ППГГбудуються на пiдставi Закону "Про влас-

180 Роздiл IX

нiсть", Кодексу про шлюб та сiмю України, Земельного ко-

дексу, шлюбного контракту та iнших правових актiв.

В основу цих вiдносин покладено право приватної влас-

ностi громадянина. Оскiльки ППГГ - це сiмейно-трудове

обєднання, майновi вiдносини, що складаються в ньому, бу-

дуються також на основi нрiїїiа спiльної сумiсної власностi

подружжя - чоловiка i жiнки, якщо iнше не встановлено i не

конкретизовано шлюбним контрактом. Вiдповiдно до чинно-

го законодавств ти постшiопи Пленуму Верховного Суду Ук-

раїни вiд 22 i рудi iн 1995 р. № 20 "Про судову практику у

справах за позовами про захист права приватної власностi"

(п. 5) спiльною сумiсною власнiстю є: майно, нажите подруж-

жям пiд час шлюбу (ст. 16 Закону "Про власнiсть"; ст. 22 Ко-

дексу про шлюб та сiмю України); майно, придбане внаслi-

док спiльної працi членiв сiмї, якщо письмовою угодою мiж

членами сiмї не передбачено iнше, а також майно, придбане

внаслiдок спiльної працi громадян, що обєдналися для спiль-

ної дiяльностi, коли укладеною мiж ними письмовою угодою

визначено, що воно є спiльною сумiсною власнiстю (п. 1

ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону "Про власнiсть"); квартира

(будинок), передана при приватизацiї з державного житлово-

го фонду (наприклад, у радгоспi - В. Я.) за письмовою зго-

дою членiв сiмї наймача у Їхню спiльну сумiсну власнiсть

(ст. 8 Закону "Про приватизацiю державного житлової фон-

ду"). Ще однiєю особливiстю майнових взаємин, що можуть

складатися в цьому господарствi, є те, що мiж членами ППГГ

(не подружжям) майновi правовiдносини можуть грунтувати-

ся й на основi права спiльної часткової власностi, якщо iнше

не передбачено письмовою угодою мiж ними. Саме тому

Пленум Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня

1995 р. зауважив, що в усiх iнших (крiм наведених вище) ви-

падках спiльна власнiсть громадян с частковою. Якщо розмiр

часток у такiй власностi не було визначено i учасники спiль-

ної власностi при придбаннi майна не виходили з рiвностi

їхнiх часток, розмiр частки кожного з них визначається сту-

пенем його участi працею й коштами у створеннi спiльної

власностi.

2. Особливiстю субєктного складу власникiв ППГГ, їхньої

правосубєктностi є те, що субєктом права власностi ППГГ є

в одних випадках подружжя, а в iнших - усi члени сiмї. Так,

майно, зокрема ППГГ,, нажите подружжям пiд час шлюбу

Правове становище приватного пiдсобного господарства 181

належить їм за правом спiльної сумiсної власностi, якщо iнше

не визначено письмовою угодою мiж ними. Здiйснення ними

цього права регулюється Законом "Про власнiсть", а щодо

власностi подружжя - також i Кодексом про шлюб та сiмю.

У разi, коли особи, що спiльно ведуть ППГГ, не перебува-

ють у шлюбi, субєктом права власностi виступає обєднання

громадян без утворення юридичної особи, а майно ППГГ,

утворене спiльною працею осiб, що обедналися для спiльної

дiяльностi, є їхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iн-

ше не визначено письмовою угодою мiж ними. Розмiр частки

кожного визначається ступенем трудової участi.

3. Чинне законодавство України визначає коло обєктiв,

що можуть бути у власностi громадян, якi складають обєк-

тивну частину ППГГ i можуть використовуватися громадяна-

ми для його ведення. Так, ст. 13 Закону "Про власнiсть" вста-

iюнлено, що обєктами права приватної власностi є житловi

будинки, квартири, предмети особистого користування, дачi,

садовi будинки, предмети домашнього господарства, продук-

тивна i робоча худоба, земельнi дiлянки, насадження на них,

засоби виробництва, вироблена продукцiя, транспортнi засо-

би, -грошовi кошти, акцiї, iншi цiннi папери, а також iнше

майно споживчого i виробничого призначення.

Законом "Про власнiсть" (ст. 14), Земельним кодексом (у

редакцiї вiд 13 березня 1992 р.) самостiйним обєктом права

приватної власностi визнано земельнi дiлянки, одержанi гро-

мадянами для ведення ППГГ. Громадяни як власники мо-

жуть здiйснювати зi своєю власнiстю - земельними дiлянка-

ми практично всi основнi види цивiльно-правових угод, як i з

будь-яким iншим нерухомим майном (продавати, заповiдати,

обмiнювати, закладати, здавати в оренду тощо).

Важливою правовою новелою щодо правомочностей гро-

мадян, якi ведуть ППГГ, є норма п. З ст. 13 Закону "Про

власнiсть", згiдно з якою склад, кiлькiсть i вартiсть майна, що

може бути у власностi громадян, не обмежується, крiм випад-

кiв, передбачених законом.

4. Пiдстави виникнення права приватної власностi грома-

дян на ППГГ є загальними для всiх громадян України. Вiдпо-

вiдно до ст. 12 Закону "Про власнiсть" праця громадян є ос-

новою створення i примноження їхньої власностi. Громадя-

нин набуває права власностi на доходи вiд участi в суспiльно-

му виробництвi, iндивiдуальної працi, пiдприємницької

182 Роздiл IX

дiяльностi, вкладення коштiв у кредитнi установи, акцiонери>

товариства, а також на майно, одержане успадкуванням або

укладенням iнших угод, не заборонених законом.

Крiм одержання у приватну иласнiсть земельних дiлянок у

порядку, встановленому чинним земельним законодавством,

громадяни набувають прано иласностi на земельнi дiлянки в

разi: одержання їх у спадщину; одержання частки землi у

спiльному майнi подружжя; способом купiвлi-продажу, дару-

вання та обмiну.

5. Громадяни мають праио никористовувати належне їм

майно для ведення господарської та iншої, не забороненої за-

коном, дiяльностi. Громадяни мають право передавати майно

у тимчасове користування iншим громадянам, юридичним

особам i державi, вiдчужувати його. Умови i порядок вiдчу-

ження нацiональних, культурних та iсторичних цiнностей ви-

значаються спецiальним законодавством України.

Право приватної власностi може бути передано у спадщи-

ну громадянам, юридичним особам, державi.

6. При подiлi майна, видiлi його зi спiльного майна, звер-

неннi стягнення на майно учасника спiльної власностi за йо-

го боргами, вiдкриттi пiсля нього спадщини визначається

частка учасника спiльної сумiсної власностi.

Оскiльки праця є основою створення i примноження влас-

ностi громадян, розмiр частки учасника спiльної сумiсної

власностi визначається ступенем його трудової участi, якщо

iнше не випливає з законодавства України. Розмiр часток у

спiльнiй сумiснiй власностi подружжя на майно ППГГ визна-

чається нормами Кодексу про шлюб та сiмю України. За вад-

сутностi доказiв про те, що участь когось iз учасникiв спiльної

сумiсної власностi (крiм сумiсної власностi подружжя)у

надбаннi майна була бiльшою або меншою, частки визнача-

ються рiвними.

Згiдно з законодавством положення статей 17 та 18 Закону

"Про власнiсть" щодо спiльної сумiсної власностi поширю-

ються на правовiдносини, що виникли пiсля введення в дiю

цього Закону (тобто з 15 квiтня 1991 р.). Воднораз Пленум

Верховного Суду України у постановi вiд 22 грудня 1995 р.

"Про судову практику у справах за позовами про захист права

приватної власностi" спецiально зазначає, що до правовiдно-

син, якi виникли ранiше, застосовується чинне на той час за-

конодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього кол-

Д|зааоае становище приватного пiдсобного господарства 183

госпного двору, яке було придбане до 15 квiтня 1991 р., мають

вирiшуватися за нормами, що регулювали власнiсть цього

двору, а саме:

а) право власностi на майно, яке належало колгоспному

двору та збереглося пiсля припинення його iснування, мають

тi члени двору, котрi до 15 квiтня 1991 р. не втратили права

На частку в його майнi. Такими, що втратили це право, вва-

жаються працездатнi члени двору, якi не менше трьох рокiв

пiдряд до цiєї дати не брали участi своєю працею i коштами у

веденнi спiльного господарства двору (в цей строк не включа-

ється час перебування на дiйснiй строковiй вiйськовiй службi,