2. За сучасних умов стану економiки одержання кредитiв

(позичок) набуває значення необхiдної умови господарюван->

ня колективних i державних сiльськогосподарських пiдпри-

ємств i селянських (фермерських) господарств. Кредиторами

виступають Нацiональний банк України, комерцiйний агро-

банк "Україна" та iншi комерцiйнi банки. Кожний з них за

надану пiдприємству суму кредиту одержує вiд нього гарантiю

її повернення та забезпечення максимального доходу (маржi)

вiд цiєї операцiї. Залежно вiд цiлей використання кредитiв во-

ни подiляються на довгостроковi i короткостроковi. Першi

Державно-правове регулювання сiльського господарства 213

головним чином використовуються на капiталовкладення

(придбання комбайнiв, тракторiв, iншої сiльськогосподар-

ської технiки, племiнної худоби, будiвництво господарських

споруд i примiщень i т. iн.). Короткостроковий кредит вико-

ристовується головним чином як обiговi кошти господарства.

За сучасних скрутних економiчних умов кошти позичаються

на сiльськогосподарськi поточнi потреби: придбання пально-

мастильних матерiалiв для проведення весняних польових ро-

бiт, збирання врожаю, придбання Мiнеральних добрив, запас-

них частин для ремонту машин та покриття iнших необхiдних

витрат.

Сiльськогосподарське виробництво без фiнансової пiд-

тримки держави iснувати не може, i держава покликана

сприяти тому, щоб сiльськогосподарськi товаровиробники

одержували кредитнi ресурси на прийнятних для них умовах.

Державi доцiльно економiчне сприяння пiдприємствам орга-

нiзовувати таким чином, щоб платежi повертались своєчасно,

невиправдано не збiльшувались неплатежi, оскiльки це при-

зведе до некерованостi економiкою сiльського господарства;

Назрiлою є необхiднiсть удосконалення фiнансово-кредитно-

го механiзму шляхом встановлення вiдсоткових ставок за кре-

дити, якi надаються сiльськогосподарським пiдприємствам на

виробничi потреби, необхiдно враховувати термiни кругообiгу

обiгових коштiв, знайти джерела для покриття рiзницi мiж

ставками, встановленими Нацiональним банком України i

пiльговими ставками одержання кредитiв.

Економiчним методом сприяння збереженню вiдповiдного

рiвня сiльськогосподарського виробництва є дотацiї i ком-

пенсацiї. Дотацiї за своїм призначенням i змiстом становлять

собою виплати (доплати), що їх держава надає товаровироб-

никовi з метою заохотити i допомогти йому результативно

вести своє господарство, пiдтримувати можливий для нього

рiвень одержання молока, мяса, зернової продукцiї i т. iн.

Компенсацiї - засiб повернення (вiдшкодування) коштiв

державою власниковi пально-мастильних матерiалiв, якi на-

давалися колективним i державним сiльськогосподарським

пiдприємствам для проведення весняних або осiннiх польо-

вих робiт та збирання врожаю, а також в iнших випадках. В

Докладнiше цi питання див.: Демяненко М. Я. "Сучасна аграрна полiтика

України: проблеми становлення, - К., 1996.:-С. 169.

214

Роздiл X

умовах економiчної скрути держава фактично не усувалася

вiд регулювання цiн на сiльськогосподарську продукцiю. Од-

наче, дотацiї i компенсацiї, виплати вводились безсистемне,

без належного управлiння самим цим процесом, пiд тиском

нагальних вимог щодо потреб виробництва i реалiзацiї вироб-

леної продукцiї.

3. У визначеннi економiчного стану сiльського господар-

ства в цiлому i стану економiки кожного окремого колектив-

ного або державного сiльськогосподарського пiдприємства

важливе значення належить закупiвлi виробленої ними

сiльськогосподарської продукцiї держаною для задоволення

своїх невiдкладних потреб (продукти харчування для зброй-

них сил, потреб Мiнiстерства охорони здоровя; Мiнiстерства

внутрiшнiх справ та iн.). Щ закупiвлi здiйснюються на пiдста-

вi державного замовлення. Для сiльськогосподарських това-

ровиробникiв державнi замовлення є гарантованим засобом

реалiзацiї виробленої продукцiї. Держава гарантує вiдповiдну

оплату за цю продукцiю.

Завдяки державним замовленням i системi укладеним з

сiльськогосподарськими виробниками договорiв реалiзується

лише частина виробленої продукцiї. Зазначена сiльськогоспо-

дарська продукцiя (продукти харчування) i сiльськогосподар-

ська сировина для переробної промисловостi є предметом

вiльної купiвлi-продажу, тобто предметом ринкових еконо-

мiчних вiдносин. За цих умов виникла цiла система спецiаль-

них утворень - бiрж та їм подiбних органiзацiй, у створеннi

яких держава бере участь. Таким чином, державно-правове

регулювання стосується не лише виробництва сiльськогоспо-

дарської продукцiї, а й її реалiзацiї. Ця дiяльнiсть також є

обєктом державно-правового регулювання сiльського госпо-

дарства. Проводячи закупiвлю сiльськогосподарської продук-

цiї шляхом державних замовлень i спецiальних договорiв мiх

заготiвельними органiзацiями i виробниками, держава бере

безпосередню участь у реалiзацiї цiєї продукцiї i здiйснює

державно-економiчне сприяння цiй галузi народного госпо-

дарства. Виробництво продуктiв харчування i сiльськогоспо-

дарської сировини для переробної промисловостi є товарним

виробництвом. Характеризуючи економiчнi методи держав-

ного управлiння сiльським господарством, необхiдно зазна-

чити, що компонентом цього управлiння є проблема цiни на

сiльськогосподарську продукцiю. За умов товарного вироб-

Державно-правове регулювання сiльського господарства 215

ництва цiна становить собою грошовий вираз вартостi товар-

ного продукту,

Визначення вартостi за сучасних економiчних умов госпо-

дарювання є справою складною i практично неможливою, а

положення п. 2 ст. 27 Закону "Про колективне сiльськогоспо-

дарське пiдприємство" щодо того, що зазначенi в цiй нормi

складовi економiчного методу забезпечують обмiн мiж сiль-

ським господарством i промисловiстю є спiрним.