7. Змiстом аграрних правовiдносин є взятi в єдностi кон-

кретнi субєктивнi права та юридичнi обовязки кожного з

учасникiв виробничої сiльськогосподарської дiяльностi.

Йдеться про тi конкретнi права та обовязки, якi визначають-

ся законодавством при утвореннi i правовому закрiпленнi

прав юридичної особи за сiльськогосподарськими пiдприєм-

ствами, зокрема КСГП, ДСГП та iншими сiльськогосподар-

ськими пiдприємствами (органiзацiями, обєднаннями). Це

стосується визначення правового статусу СФГ, приватного

пiдсобного господарства громадян (ППГГ), що займаються

виробництвом сiльськогосподарської продукцiї та її реалiза-

цiєю з метою задоволення особистих потреб i потреб ринку

продовольства.

Змiстом аграрних правовiдносин є конкретнi виконання

права i вiдносини щодо додержання обовязкiв, повязаних з

правовим регулюванням аграрних вiдносин. Сполучення

68 Роздiл i>

обєктiв i змiсту аграрних правовiдносин має безпосереднє

вiдношення до визначення правоздатностi субєктiв аграрно-

го права i юридичної природи аграрних правовiдносин. Ос-

таннi характеризуються своєрiдним сполученням i єднiстю

правового становища їх субєктiв, обєктiв та змiсту.

Комплекснiсть аграрних правовiдносин зумовлена єднiстю

i спiльнiстю виробничої сiльськогосподарської дiяльностi, од-

порiднiстю їх правоного регулювання, соцiально-економiч-

ним призначенням, мiсцем, роллю i значимiстю у сферi то-

варно-грошових вiдносин.

8. Сучаснi аграрнi правовiдносини являють собою реально

iснуючi, урегульованi юридичними нормами (закону i/чи до-

говору) елементи системи суспiльних вiдносин, заснованих

на юридичних фактах i вiдповiдностi прав та обовязкiв

субєктiв, зайнятих у процесi виробництва та забезпеченнi ви-

робництва продуктiв харчування рослинного i тваринного (в

тому числi водного i мисливського) походження. Аграрнi пра-

вовiдносини - це реально iснуючi в повсякденнiй дiяльностi

субєктiв аграрного пiдприємництва (агробiзнесу) багатогран-

нi вiдносини, наповненi якiсно новим змiстом у звязку з ви-

знанням цих аграрних товаровиробникiв субєктами права

приватної та iншої недержавної форми власностi на землю та

iншi засоби виробництва, виробленi продукти харчування, а

також субєктами пiдприємницької дiяльностi, що функцiо-

нують поряд iз державними аграрними товаровиробниками.

Аграрнi правовiдносини - правова форма реалiзацiї поло-

жень норм аграрного права через застосування їх у процесi

визначення i функцiонування прав та обовязкiв субєктiв,

що виробляють i забезпечують виробництво продуктiв хар-

чування.

9. Пiд час переходу до ринкової економiки принципово

вiдмiнними особливостями аграрних правовiдносин є:

а) iснування Й функцiонування цих вiдносин на засадах

приватної, її вияву - колективної та державної форми влас-

ностi на землю та iнше нерухоме майно, зокрема засоби ви-

робництва;

б) розвиток рiзноманiтних легальних приватних форм аг-

рарного пiдприємництва (вiд селянських господарств до рiз-

них легальних юридичних осiб) поряд iз державними юридич-

ними особами;

Аграрнi правовiдносини 69

в) поступовий перехiд вiд державної форми аграрного гос-

подарювання до приватних форм;

г) розширення кола обєктiв правовiдносин, якi включа-

ють у себе всю повноту змiсту й сутi аграрного пiдприємницт-

ва, продукти харчування рослинного i тваринного (в тому

числi водного й мисливського) походження i, зрештою, -

включення до кола обєктiв аграрних правовiдносин ряду тих,

якi ранiше за законодавством належали до обєктiв виключно

iнших галузей права i галузей народного господарства;

д) збiльшення питомої ваги майнових аспектiв у системi

трiiрних правовiдносин;

ж) вiдновлення значущостi економiчних функцiй аграр-

ною пiдприємництва i, тобто змiна ролi i питомої ваги iн-

особлино соiii;iii.них, функцiй всiх легальних органiза-

юиих фiiм субєктiв аграрної пiдприємницької

V

2. Розмежування аграрних правовiдносин

1. Розмежування аграрних правовiдносин залежно вiд їх

юридичної сутностi (природи) має вiдповiдне теоретичне i

науково-практичне значення. Воно сприяє обгрунтованому

науковому i судовому (арбiтражному) тлумаченню аграрно-

правових норм, ефективному їх застосуванню i додержанню

законностi, а також використовується в процесi законотвор-

чостi (кодифiкацiї) у сферi аграрного законодавства. Таке

розмежування вiдiграє певну роль у системi наукових аграр-

но-правових дослiджень i визначення структури аграрного

права як навчальної дисциплiни.

Аграрнi правовiдносини, взятi у цiлому, являють собою

єдиний органiчний комплекс вiдносин1. Усерединi цiєї єд-

ностi є певнi вiдмiнностi, що визначаються характером i змiс-

том регульованих правом конкретних аграрних вiдносин, якi

складаються у процесi виробництва, розподiлу, обмiну i спо-

живання.

Аграрним правовiдносинам властиве певне їх розмежуван-

ня (диференцiацiя). Воно зумовлене, з одного боку, спiльнiс-

тю в характерi виробництва продуктiв харчування субєктами