3. Аграрне право є галуззю, з допомогою норм якої реалi-

зовується ст. 36 Конституцiї України про правоздатнiсть гро-

мадян України на свободу обєднуватися для здiйснення i за-

хисту своїх прав i свобод, для задоволення своїх економiчних,

соцiальних та iнших iнтересiв. В нормах аграрного права ця

конституцiйна норма конкретизується, зокрема у законах

"Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство", "Про

сiльськогосподарську кооперацiю", "Про господарськi това-

риства". У конституцiйному положеннi закрiплено принцип

права членства у колективному сiльськогосподарському пiд-

приємствi, що грунтується на правi вiльного вступу i безпе-

28

Роздiл i

решкодного виходу з його складу . За цими ж засадами регу-

люються вiдносини членства Законом "Про сiльськогоспо-

дарську кооперацiю".

4. Приватна (її, по сутi, рiзновид, прояв - колективна) i

державна власнiсть становлять економiчну основу утворення

та дiяльностi приватних, колективних i державних сiльсько-

господарських пiдприємств, селянських (фермерських) гос-

подарств та господарювання орендарiв землi як виробникiв

товарної сiльськогосподарської продукцiї та учасникiв ринко-

вих економiчних вiдносин.

При визначеннi принципiв аграрного права має пер-

шорядне значення та правова обставина, що Земельний ко-

декс України, прийнятий Верховною Радою України 13 бе-

резня 1992 р., визнав право власностi на землю не лише за

державою, але й за громадянами та за аграрними пiдприєм-

ствами кооперативного типу. Згiдно зi ст. 6 Земельного ко-

дексу України, право приватної власностi на землю стоїть на

першому мiсцi. За цим правом приватної власностi громадя-

ни України мають право отримати землю, зокрема для веден-

ня селянського (фермерського) чи приватного пiдсобного

господарства.

З викладеного належить зробити висновок: принципом аг-

рарного права є право власностi на землю, що належить ви-

робникам сiльськогосподарської продукцiї з усiма правовими

наслiдками, якi з цього права випливають.

5. Власнiсть, будучи економiчною основою будь-якого ви-

робництва, i право власностi визначають характер i змiст

виробничо-господарської дiяльностi аграрних товаровироб-

никiв. Виробничо-господарська дiяльнiсть є неодмiнною

умовою i характерною засадою упевненостi приватних, коо-

ператиiїних (колективних), державних сiльськогосподарських

пiдприємств i селянських (фермерських) господарств у са-

мостiйному ефективному пiдприємницькому господарюван-

нi. Цi засади закрiпленi в законах "Про пiдприємства в

Українi" (статтi 13, 14), "Про господарськi товариства" (статтi

6, 7), "Про селянське (фермерське) господарство" (статтi 6,

7), "Про колективне сiльськогосподарське пiдприємство"

(статтi 7-9).

6. Закрiплення в законодавствi права всiх субєктiв аграр-

ного пiдприємництва самостiйно здiйснювати свою виробни-

чо-господарську дiяльнiсть дiстає свiй прояв при визначеннi

Предмет 1 система аграрного права 29

правового становища цих субєктiв як юридичних осiб, ЇХ

спецiальну правоздатнiсть щодо всiх видiв дiяльностi i вiдоб-

ражається вiдповiдно у конкретних правових iнститутах аг-

рарного права.

Враховуючи все викладене, є пiдстави визнати принципом

аграрного права принцип правового забезпечення господар-

ської самостiйностi й незалежностi селянських господарств;

агрогосподарських товариств, колективних сiльськогосподар-

ських пiдприємств, спiлок селян, радгоспiв та iнших субєктiв

аграрних ринкових правовiдносин.