2. Виробники сiльськогосподарської продукцiї стають

учасниками власне ринкових економiчних вiдносин лише на

стадiї реалiзацiї виготовленої ними продукцiї або на стадiї

придбання необхiдної для них продукцiї iнших виробникiв.

Специфiка конкретних ринково-економiчних взаємин ви-

являється в результатi аналiзу зовнiшнiх економiчних звязкiв

кожного окремого виробника.

Предметом цих вiдносин є товарна частина цiєї продукцiї

та матерiальна вигода (грошi, одержанi вiд її реалiзацiї). В

цьому випадку виникають вiдносини Т-Г (товар-грошi).

Вони, у свою черiу, предмет вiдповiдного правового регу-

лювання.

Пiд час придбання виробником сiльськогосподарської

продукцiї необхiдних йому матерiально-технiчних засобiв

створюються вiдносини Г-Т (грошi-товар), що також є рин-

ково-економiчними i юридичне регульованими, властивими

для них аграрними договiрними зобовязаннями.

Розвиток суспiльного виробництва в цiлому i аграрного

виробництва зокрема, привiв до розширення кола виробникiв

Субєкти господарчо-пiдприємницьких правовiдносч 509

I споживачiв сiльськогосподарської продукцiї та до появи по-

середника бiльш досконалого i органiзацiйно ефективнiшого

регулювання процесу суспiльного обмiну, фуiiкцiонушiиня

посередника в системi ринкових економiчних взаємин викли-

кало потребу у його правовiй персонiфiкацiї як учасники пра-

вовiдносин процесу обмiну.

Грошова i натуральна форми розрахункiв за сiльськогоспо-

дарську продукцiю з її виробниками є своєрiдною особливiс-

.тю ринкових товарно-грошових вiдносин.

Колективнi та державнi сiльськогосподарськi пiдприєм-

ства, селянськi (фермерськi), оренднi господарства виробля-

ють ще й таку продукцiю, на яку державнi замовлення не пе-

редбачаються. В результатi цього її виробники як субєкти

права власностi (а радгоспи як субєкти приiiи (iонного госпо-

дарського вiдання) користуються правом реалiзувати цю про-

дукцiю за допомогою iнших правових засобiв. Економiчнi

вiдносини, що при цьому виникають, за своїм економiчним

правовим змiстом також є ринковими товарно-грошовими

вiдносинами.

Предметом ринкових вiдносин є продукцiя допомiжних

галузей сiльського господарства, товарна продукцiя пiдсобних

виробництв та мiсцевих промислiв, продукцiя заводiв, цехiв

по виробництву консервiв, вина, мясо-молочної продукцiї,

борошна, олiї, меду тощо.

У процесi закупiвель є загальнопоширсним обмеження

прав виробникiв сiльськогосподарської ii|юдукцiї з боку заго>-

тiвельних органiзацiй i переробних пiдприємств. У першу

чергу воно виявляється через навмисне виправленi показни-

ки якостi сiльськогосподарської продукцiї (завищення кис-

лотностi, цукристостi бурякiв, даних про вгодованiсть худоби,

зменшення жирностi молока, вологостi зернових культур та

iн.). Така практика призводить до утворення на складах заго

гiвельних органiзацiй лишкiв продукцiї, а на переробних пiд-

приємствах створюються можливостi для одержання необлi-

кованої продукцiї реалiзацiї її рiзними неправомiрними спо-

собами та одержання додаткових прибуткiв за рахунок вироб-

никiв сiльськогосподарської сировини.

3. iснуючi економiчнi й правовi обмеження виробникiв за

умов реалiзацiї сiльськогосподарської продукцiї шляхом ви-

конання державних замовлень i договорiв контрактацiї при-

мушують розвивати допомiжнi галузi сiльськогосподарського

Роздiл XXIV

виробництва i повнiше використовувати можливостi вiльних

ринкових економiчних взаємин. Виникає потреба в удоско-

наленнi органiзацiйно-правових ((юрм розширення допомiж-

них галузей i пiдсобних виробництв, в пошуку нових засобiв

пiдприємництва та нових джерел прибуткiв з метою еконо-

мiчного змiцнення кожного господарства.

Впровадження ринкових аграрно-скономiчних вiдносин

буде результативним лише за умони повної господарської са-

мостiйностi виробника при пиiнпчспiй спецiалiзацiї його пiд-

приємницької дiяльностi, прямiй зацiкавленостi виробляти

таку сiльськогосподарську продукцiю, яка забезпечить одер-

жання найбiльшого прибутку.

Успiшний розвиток виробничо-господарської дiяльностi

виробникiв сiльськогосподарської продукцiї прямо залежить

вiд попиту на ринку. Потреби ринку стають визначальним

фактором виробничо-господарської дiяльностi пiдприємств.

Впровадження ринкових економiчних вiдносин вимагатиме

вiд виробника пiдвищення ефективностi виробничих проце-

сiв, збiльшення кiлькостi вироблюваної продукцiї, полiпшен-

ня її якостi та асортименту, вдосконалення системи розподiлу

одержуваних прибуткiв. Зумовлена закономiрностями ринко-,

вих економiчних засад еволюцiя виробництва сприятиме

збiльшенню товарiв, виникненню у споживачiв можливостi

купувати товари з меншими затратами, активiзацiї товарно-

грошових вiдносин у сферi виробництва i збуту товарної

сiльськогосподарської продукцiї, а в цiлому - подальшому

розвитку сiльськогосподарського виробництва.

Аграрнi ринковi економiчнi вiдносини мають своєю еко-

номiчно-правовою основою здiйснювану сiльськогосподар-

ським товаровиробником усю свою господарську дiяльнiсть.

За своєю сутнiстю вона с своєрiдною зовнiшньою економiко-

правовою дiяльнiстю, характеризується вiдповiдними органi-

зацiйно-правовими елементами i економiко-правовим змiс-

том господарчо-пiдприємницьких аграрно-ринкових право-

вiдносин.