4. Правове регулювання

сiльськогосподарської оренди

Оренда землi, яка має багатовiкову iсторiю, продовжує вi-

дiгравати важливу роль у системi аграрно-правових вiдносин.

У розвитку сiльськогосподарських вiдносин оренда має певнi

переваги перед власнiстю, не вимагаючи великих коштiв на

придбання землi, що неприпустиме для малоiмущих i моло-

дих фермерiв.

Оренда у сiльському господарствi набула великого поши-

рення у СiЛА, де близько половини фермерiв-власникiв при-

орендовують землю. На пiвднi США бiльше 50 вiдсоткiв фер-

мерiв є орендаторами у найрiзноманiтнiших її формах. Орен-

да землi у США розглядається як невiльне володiння на вiд-

мiну вiд власностi, згiдно з яким орендодавець передає

орендатору або пiдприємство повнiстю, або частину пiдпри-

ємства, або тiльки земельну дiлянку, за користування якою

орендатор вносить орендну плату.

Серед поширених умов орендного договору є такi, коли

власник зобовязаний утримувати будинки i споруди, дороги

I мелiоративнi споруди, якi здаються у власнiсть. На нього по-

кладається обовязок ремонтувати, виправляти прихованi не-

долiки, сплачувати страховi внески. Орендатор повинен своє-

часно зробити розрахунок, потурбуватися про утримання ка-

нав i огорож у належному станi, не допускати зниження ро-

Аграрне право зарубiжних країн 665

дючостi грунтiв, пiсля закiнчення строку оренди вiн має пере-

дати ферму власнику. На вiдмiну вiд iнших країн, де вiдноси-

ни в галузi земельної оренди регулюються державою, США

характеризується свободою орендних договорiв, хоча багато в

чому вiдносини оренди у США регулюються законодавством

штатiв. Важливу роль вiдiграє у цих питаннях i судова прак-

тика, мiсцевi звичаї. Згiдно з цим у кожному штатi склалися

свої форми i порядок розгляду спiрних питань у судi. При

цьому досить чiтко роздiляють оренду сiльськогосподарського

пiдприємства з правом володiння (еаiаiе) i рiзнi види здоль-

щини.

У системi англосаксонського права сiльськогосподарська

оренда вiдноситься до одного з видiв узуфруктних прав, тобто

права на одержання вигоди. На цiй пiдставi орендатору нада-

ється право самому встановлювати спосiб одержання вигоди

Iз землi, що використовується. Основним є правило, за яким

орендатор не повинен завдавати збитки джерелам доходiв.

Останнiми роками сiльськогосподарська оренда у Великобри-

танiї характеризується появою законiв щодо закрiплення ста-

бiльностi цих вiдносин. Переважнi права на продовження

сiльськогосподарської оренди з 1976 р. почали поширюватися

на два поколiння сiмї орендатора, пiдвищено вимоги до

орендодавця, а саме до обгрунтованостi його бажань припи-

нити оренду.

У рядi зарубiжних країн iснує оренда землi i сiльськогоспо-

дарських пiдприємств у держави, у власностi якої перебува-

ють землi i ферми.

Значну специфiку мають оренднi вiдносини у Францiї.

Оренда тут характеризується тим, що режим сiльськогоспо-

дарської оренди детально i всеохоплююче урегульований дер-

жавою. Законом вiд 17 жовтня 1945 р. був затверджений ти-

повий Статут сiльськогосподарської оренди, до якого закона-

ми постiйно вносяться змiни та доповнення. За Статутом

припускається оренда ферми, оренда земельної дiлянки або

оренда ферми з половини. У першому випадку оренда вста-

новлюється на пiдставi твердих платежiв, у другому залежно

вiд одержаного врожаю i пропорцiйно до внесеного у госпо-

дарство вкладу. При цьому розмiри орендної плати можуть

регламентуватися в адмiнiстративному порядку. Договiр

оренди на пiдставi Статуту дає чiткий перелiк обовязкових

умов сiльськогосподарської оренди, що стосуються обєктiв

666

оренди, особи орендатора, обовязкiв сторiн, орендної плати,

строкiв оренди. Договiр оренди може бути письмовим або ус-

ним. В останньому випадку вiн повинен вiдповiдати нормам

типового Статуту сiльськогосподарської оренди.

Французьке законодавство дуже детально регламентує по-

рядок i процедуру одержання оренди, її подовження i припи-

нення. Правом на переважне одержання оренди мають особи,

якi володiють сiльськогосподарською спецiальнiстю, мають

стаж роботи у сiльському господарствi1.

У системi правових вiдносин сiльськогосподарської орен-

ди зарубiжних країн важливе значення надається договору

оренди. Договiр оренди регламентує використання орендова-

ного сiльськогосподарського пiдприємства повнiстю, окремої

дiлянки землi, худоби, за користування якими орендатор

сплачує певну орендну плату або ренту. З проголошеною у

багатьох країнах свободою орендних вiдносин дiйсно iснує

досить сувора регламентацiя орендних умов. У ФРН, наприк-

лад, оренднi договори подаються на реєстрацiю до вiдповiд-

них державних органiв, якi можуть не затвердити договiр, як-

що встановлена надмiрна орендна плата, коли договiр веде до

недоцiльного роздрiбнення дiлянки, до надмiрної концентра-

цiї землекористування в одних руках, завдає шкоди сiльсько-

господарському виробництву тощо2. В орендних договорах

цiна, як правило, визначається вiльною згодою. Також вiльно

визначається пiдприємцем форма i методи експлуатацiї фер-

ми, яка орендується. Вiдповiдно до сiльськогосподарського

кодексу, орендатор зобовязаний так органiзувати ведення

господарства, щоб воно вiдповiдало його призначенню. Од-

ним iз основних положень законодавства про сiльськогоспо-

дарську оренду у Францiї Ж. Мегре вважає можливiсть гаран-

тувати орендатору достатню стабiльнiсть договору для веден-

ня сучасного господарства3. З цiєю метою законодавство

встановлює мiнiмальнi i максимальнi строки оренди. Взагалi,

встановлення тривалих строкiв сiльськогосподарської оренди

у Францiї i Бельгiї не менше нiж на 9 рокiв, у ФРН - корот-

костроковий термiн на 9 i довгостроковий на 18 рокiв, в iта"

1 Павлова 3. Й. Государстаенное регулирование сельского хозяйстаа во

Франции. - М,; Наука. - 1988,

2 Вип<iе5В¦8еi2Ь1аК. Теїi 1. - Вошi, 1952. - 8. 343.

3 Мекгеi i Ье гiгоii пiгаї. - Рагiа: Р.Ц.Е, 1976. - Р. 77.

Аграрне право зарубiжних країн 667

дiї - на 15, Португалiї - на 10, iспанiї i Люксембурзi - на 6

рокiв, Австрiї - на 5 рокiв. Як правило, передбачається i пра-

во переважного подовження оренди, що визнається в аграр-

ному правi найпрогресивнiшою рисою сучасного законодав-

ства. Законодавство у багатьох країнах встановлює межi

орендної плати, за якi сторони, що домовляються, не мають

права виходити. Законодавство Францiї, Голландiї, Бельгiї,

iталiї передбачає переважне право орендатора на придбання

дiлянки, яка орендується, у випадку її продажу або будь-яко-

го iншого перетворення.

5. Договори сiльськогосподарських пiдприємств

Ринковий характер сучасного сiльськогосподарського пiд-

приємства надає надзвичайно великого значення договiрним

вiдносинам, якi в системi аграрного права набули першочер-

гового значення.

Розвиток аграрних вiдносин призвiв до виникнення цiлої

групи договiрних вiдносин, що називаються "сiльськогоспо-

дарськi вимоги". До таких типiв договорiв належать договори

сiльськогосподарської оренди, сiльськогосподарського креди-

ту, збуту сiльськогосподарської продукцiї, договори купiвлi-

продажу сiльськогосподарських пiдприємств, договори ви-

робництва сiльськогосподарської продукцiї за контрактами

тощо. Сфера цих вiдносин з включенням специфiчних вимог

постiйно розширюється, а регламентацiя вiдносин стає бiльш

деталiзованою. Слiд вiдзначити як одну з важливих рис дого-

вiрних вiдносин перетворення багатьох iз них з двостороннiх

у типовi з елементами публiчно-правового регулювання. У

договорах аграрного права все бiльше знаходять вiдображен-

ня положення технiчної i економiко-соцiальної своєрiдностi

сiльського господарства.

У рядi країн держава встановлює коло субєктiв певних до-

говiрних вiдносин (спадкування, сiльськогосподарського кре-

дитування), ставить певнi умови здiйснення договорiв (згода

на укладення договору оренди повнолiтнiх членiв сiмї), зем-

левласника, згода державних органiв на надання кредиту, ви-

конання вимог щодо якостi договiрної продукцiї, встановле-

них державою для договорiв купiвлi-продажу, додержання

встановлених державних цiн або їх рiвнiв. У рядi країн держа-

ва створює спецiальнi фонди, виступає гарантом при наданнi

668

кредиту, або встановлює види i форми заставного майна. У

США, наприклад, поширена така форма кредитування фер-

мерiв як кредит пiд заставу зерна, що залишається на фермах

або у сховищах державної органiзацiї, товарно-кредитної кор-

порацiї зi збереженням права на викуп цього зерна фермером.

Такi форми договору iснують в Австралiї, Англiї, Францiї,

ФРН, Голландiї та iнших країнах.

Важливою рисою сучасних договiрних вiдносин є перетво-

рення договорiв на iнструмент публiчно-правового втручання

держави у сiльськогосподарську дiяльнiсть, при цьому ство-

рюється суворий режим виробничої дiяльностi, який контро-

люється, згiдно з розробленими програмами1.

Протягом останнiх десятилiть рiзко посилилося втручання

держави в договiрну практику сiльськогосподарського пiд-

приємства, в укладення договорiв, їх змiст, розширення сфе-

ри впливу на галузi, де ранiше вони не використовувалися.

Сталися значнi змiни в колi субєктiв договiрних вiдносин,

умовах i гарантiях забезпечення виконання. По деяких оренд-

них вiдносинах держава нинi визначає субєктний склад та

умови укладення договорiв, строки їх дiї та порядок продов-

ження, види i форми вiдповiдальностi, нерiдко встановлює

обовязковiсть їх реєстрацiї. Таким чином, рiзними засобами

держава контролює iстотнi сторони змiсту договорiв. У дого-

ворах збуту сiльськогосподарської продукцiї державою вста-

новлюються якiснi показники i стандарти, яким повинна вiд-

повiдати продукцiя, що продається, та цiни на неї. У догово-

рах застави законодавством встановлюються форми i види за-

стави. У США увесь режим заставних операцiй щодо зерна,

як i щодо ряду iншої сiльськогосподарської продукцiї деталь-

но регламентований законодавством.

6. Правовi форми агропромислової iнтеграцiї

На сучасному етапi iндустрiального розвитку сiльськогос-

подарського виробництва на правову систему вiдносин у 1|

сiльському господарствi iстотно впливають процеси верти-

кальної i горизонтальної iнтеграцiї. Вони вiдображають тен-

Апiопiо Сагова. iя соуекiопе iеваїе (iесопiгаїїо ргiуаiо соп iпагшпепiо

гiiпiегуепiо риЬiiс) iп аегiсиїїиге. - Мiiапо, ОiпГегге е<1., 1964.

Аграрне право зарубiжних країн 669

денцiю до злиття промисловостi i сiльського господарства.

iнiцiатива iнтеграцiї виходить вiд переробних та iнших ком-

панiй та фiрм агробiзнесу, якi намагаються впливати на

сiльськогосподарське виробництво. Останнiми десятилiттями

особливо iстотно впливає на сiльськогосподарське пiдприєм-

ство виробництво за контрактами. У системi iнтеграцiйних

вiдносин iнтегратори найчастiше утримуються вiд прямої

участi у сiльськогосподарському виробництвi, а намагаються

пiдпорядкувати собi сiльськогосподарських виробникiв шля-

хом укладення договорiв. Таким чином, iнтеграцiя здiйсню-

ється через скуповування, переробку та збут сiльськогоспо-

дарської продукцiї, шляхом укладення з сiльськогосподар-

ськими виробниками спецiальних договорiв. Тому не випад-

ково вертикальна iнтеграцiя називається ще й системою

сiльськогосподарського виробництва на пiдставi договорiв.

Такi вiдносини звичайно називають "завчасною контракта-

цiєю", "виробництвом за договором", "авансованим контр-

актуванням".

Включаючись у систему вертикальної iнтеграцiї сiльсько-

господарський пiдприємець багато в чому втрачає свою само-

стiйнiсть, залишаючись лише юридичне власником землi, бу-

дов, обладнання, насаджень. Договори з iнтегратором регла-

ментують майже всю його виробничо-господарську дiяль-

нiсть. Сiльськогосподарський виробник починає фактично

працювати за програмою фiрми-iнтегратора, а виконання

програми постiйно контролюється фiрмою. Договори дають

можливiсть фiрмi-iнтегратору контролювати прийняття ос-

повних рiшень за веденням виробництва на фiрмi.

Основу договорiв контрактацiї становлять перш за все

умови щодо виду i обсягу продукцiї, що постачається, техно-

логiї її виробництва та вiдповiднiсть продукцiї встановленим

стандартам i вимогам фiрми-iнтегратора. У договорах деталь-

но регулюється порядок i форми розрахункiв, фiнансової та

матерiальної участi сторiн на всiх етапах дiї договору. Догово-

ром передбачено, що фiрма надає сiльськогосподарському

виробнику в кредит насiння, саджанцi, посадковий матерiал,

племiнний молодняк, добрива, хiмiкати, корми, лiки, кредит,

надає йому науково-технiчну допомогу. При цьому договiр

суворо обумовлює умови та порядок використання одержа-

них матерiалiв i коштiв i за порушення цих умов виробник

пiдлягає штрафу. За контрактовану продукцiю сiльськогоспо-

670

Роздiл ЛХУХ

дарський виробник одержує плату в розмiрi, який залежить

вiд виконання умов договору.

Значну групу договорiв становлять договори i угоди, якi

мають на метi органiзацiю широкої сфери вiдносин щодо збу-

ту i виробництва продукцiї, i якi по сутi справи є гiбридною

системою, що поєднує профами державного регулювання i

приватних угод. iнакше вони називаються ще "колективними

угодами" на виробництво i продаж продукцiї. Подiбнi угоди

поширенi щодо основних сiльськогосподарських культур у

США, Францiї та iнших країнах. Набуваючи юридичного зна-

чення, такi угоди регулюють кiлькiсть i якiсть сiльськогоспо-

дарської продукцiї. Вони передбачають можливiсть широкого

iнспектування виробництва, накладення санкцiй за порушен-

ня умов.

7. Правове регулювання кредитування

сiльськогосподарського виробника

Аграрне право визнає сiльськогосподарський кредит дiє-

вим стимулом розвитку сiльського господарства, його струк-

турних перетворень, пiдвищення ефективностi сiльськогоспо-

дарського виробництва. Тому кредитнiй полiтицi у сiльському

господарствi придiляється належна увага.

Основним способом фiнансового впливу на розвиток сiль-

ського господарства у бiльшостi країн є не безоплатне фiнан-

сування, а сплатне кредитування. Формою кредитiв надiленi

багато державних програм у сiльському господарствi. При

цьому у багатьох країнах кредит виступає не як самостiйна

форма фiнансування, а як форма стимулювання власних

вкладiв сiльськогосподарського виробника.

Система сiльськогосподарського кредитування, що дiяла в

¦вропейськiй правовiй системi, була створена ще в серединi

минулого столiття Раффайзеном у Нiмеччинi й заснована на

взаємному кредитуваннi. Створена ним система функцiону-

вала без власного капiталу i дивiдендiв, а члени кредитних

кооперативiв несли неподiльну солщарну вiдповiдальнiсть.