6. Принципово новим в українському аграрному законо-

давствi є правовi норми п. 2 ст. 7 та п. 2 ст. 9 Закону "Про ко-

лективне сiльськогосподарське пiдприємство", якими визна-

чаються правомочностi громадян як субєктiв права власностi

на майно КСГП та iнших аграрних пiдприємств.

Так, вiдповiдно до наведених норм субєктами права влас-

ностi на майно свого пiдприємства є його члени. Право роз-

поряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСГП набу-

ває пiсля припинення членства. Членам пiдприємства нале-

жить частина майна (пай) за правом приватної власностi, яку

вони одержують при виходi з пiдприємства. Таким чином, з

наведених вище норм Закону "Про колективне сiльськогос-

подарське пiдприємство" випливає висновок, що мiж КСГП

I його членом iснують членськi вiдносини, по-перше, щодо

передання-одержання паю членом вiд КСГП, по-друге, щодо

юридичного оформлення передання-одержання паю, по-тре-

тє, юридичного факту виникнення у громадянина субєктив-

ного права вимагати споєї частки (паю) i володiння i корис-

тування аграрного пiдприємства-пiдприємця кооперативного

типу. Саме юридичний фнкт припинення членських вiдносин

породжує у громадянина право на одержяння своєї частки -

паю, право вимагати вiд пiдприємства виконання зобовязан-

Слiд зауважити, що й дотепер исмаг чiткого, однакового визначення пра-

вомочностей членiв КСГП вiдносно їхнiх прян на частку (пай), правової при-

роди цього права; в цiй частинi Закон "Про колективне сiльськогосподарське

пiдприємство" (ст. 7,9) суперечить Закону "Про сiльськогосподарську коопе-

рацiю". -В. Я.

Право членства громадян у СiТi кооперативного типу 123

ня передати йому (громадяниновi) належну частку (пай). Це

право громадянина є абсолютним, визнається i захищається

державою.

Так само на пiдставi Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" асоцiйованi члени мають загальне у разi припи-

нення асоцiйованого членства i першочергове право на отри-

мання свого майнового внеску та вiдповiдної частки доходу i

повернення їх земельних дiлянок у натурi (на мiсцевостi) у

разi лiквiдацiї кооперативу.

Таке першочергове право асоцiйованi члени мають i у разi

банкрутства кооперативу, як це випливає iз змiсту Закону

"Про сiльськогосподарську кооперацiю".

7. Важливим I принципово новим елементом змiсту май-

нових, що виникають з членства, вiдносин є вiдносини спад-

кування майна (паю). Вiдповiдно до п. 2 ст. 9 Закону "Про

колективне сiльськогосподарське пiдприємство" та п. 2 ст. 25

Закону "Про сiльськогосподарську кооперацiю" пай членiв -

фiзичних осiб, може успадковуватися згiдно з цивiльним за-

конодавством i статутом пiдприємства. Слiд зазначити, що

вiдсутнiсть у статутi пiдприємства норми про спадкування або

невiдповiднiсть норм статуту нормам цивiльного законодав-

ства не можуть обмежувати право членiв КСГП, ВСГК iнших

кооперативiв заповiдати свою частку в спiльному його майнi,

а також обмежувати право спадкоємцiв на одержання спад-

щини, в тому числi й у натурi.

8. Нацiональним аграрним законодавством встановлено

принципово важливi правила щодо визначення i реалiзацiї

членами сiльгосппiдприємств кооперативного типу майнових

правомочностей. Вiдповiдно до Законiв "Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство" (п. З ст. 9) та "Про

сiльськогосподарську кооперацiю" (п. 1 ст. 25) у разi виходу з

КСГП, ВСГК iнших кооперативiв громадянин має право на

одержання своєї частки у спiльному майнi (паю) натурою,

грошима, цiнними паперами. Термiн, порядок та iншi умови

видання-одержання паю законом не врегульовано. Вiн регла-

ментується нормами статутiв цих КСГП, ВСГК i, як правило,

локальними правовими актами цих КСГП, ВСГК, зокрема

положенням про порядок утворення i використання пайового

фонду майна членiв колективного та iншого кооперативного

типу пiдприємства.

На практицi з цього приводу виникає чимало непорозу-

мiнь. Так, в окремих положеннях про порядок утворення i

використання пайового фонду майна членiв таких КГСП,

ВСГК зазначається, що у випадку виходу з членiв такого

КСГП, ВСГК пай видасться тiльки у разi створення селян-

ського (фермерського) господарства, або ж вартiсть паю буде

виплачуватися протягом 10 рокiв, або тiльки в розмiрi до 50

вiдсоткiв вартостi паю тощо. Подiбна практика є правомiр-

ною, оскiльки пi iiитiшня не врегульованi законом, а тому

вiднесенi до локальної пранотворчостi. Останнi приймають

самi члени цих КСГП, ВСГК iнших кооперативiв на їхнiх за-

гальних зборах (зборах уповноважених). Прийняття таких ло-

кальних актiв в одних випадках ставить за мету недопущення