3. Право розпорядження - це можливiсть вчинення юри-

дичних дiй щодо певного майна, коштiв або iнших матерiаль-

них цiнностей. Наслiдком цих дiй є виникнення, змiна або

припинення права власностi пiдприємства на майно (його

привласнення), надання цього майна iншiй особi на правi ко-

ристування, в тому числi в оренду, прийняття рiшення про

використання коштiв на придбання майна. Право розпоря-

дження майном i кощi.iми пiдприємства належить тiльки

самому пiдприємству як юридичнiй особi, його органам

управлiння.

У науцi аграрного права право розпорядження розмежову-

ється за двома аспектами: а) як органiзацiя або встановлення

порядку внутрiшньогосподарського використання колектив-

ного майна, закрiплення його за виробничими пiдроздiлами i

окремими членами пiдприємства з метою одержання вiд

нього корисних властивостей (цi розпорядчi дiї називають та-

Право власностi КСГП 237

кож правом управлiння майном); б) як передача обєктiв пра-

ва колективної власностi у власнiсть або користування iншiй

особi. Саме цiєю частиною права розпорядження зумовлено

участь пiдприємства як субєкта права власностi та юридичної

особи в ринкових економiчних вiдносинах.

4. Право розпорядження майном криє в собi здiйснення

органами самоврядування управлiнських дiй, спрямованих на

визначення цiльового призначення конкретних обєктiв пра-

на власностi пiдприємства, закрiплення майна за його вироб-

ничими пiдроздiлами, визначення порядку i умов викорис-

тання корисних властивостей того чи iншого майна. Право

розпорядження в цьому аспектi охоплює дiї пiдприємства як

власника щодо облiку i зберiгання одержаної натуральної

продукцiї, розподiлу одержаних доходiв, утворення внутрiш-

ньогосподарських фондiв для задоволення поточних вироб-

ничих потреб. У цьому випадку право розпорядження не

спричиняє змiну субєкта права власностi. Останнiм, як i ра-

нiше, залишається пiдприємство. Внаслiдок цих розпорядчих

дiй пiдприємство надiляє свої виробничi пiдроздiли правом

повного внутрiшньогосподарського вiдання згiдно з цiлями їх

дiяльностi i господарського призначення майна, забезпечен-

ня внутрiшньогосподарського розрахунку i пiдприємництва.

Для вiдносин, що складаються у процесi реалiзацiї пiдпри-

ємством своїх правомочностей власника, характерне злиття в

тих самих дiях двох правомочностей: права користування i

права розпорядження. Наприклад, використовуючи насiння

для посiву, пiдприємство водночас здiйснює i право користу-

вання, i право розпорядження ним.

5. Змiст права власностi кожного окремого пiдприємства

визначається нормами Закону "Про власнiсть", де поняття

змiсту права власностi трактується у ст. 4 "Здiйснення права

власностi", згiдно з якою власник на свiй розсуд володiє, ко-

ристується i розпоряджається належним йому майном. Влас-

ник має право вчиняти щодо свого майна будь-якi дiї, що не

суперечать законовi. Вiн може використовувати його для

здiйснення господарської та iншої, не забороненої законом,

дiяльностi. Закон проголошує, по-перше, принцип - усiм

власникам рiвнi умови здiйснення своїх прав i, по-друге, га-

рантує, що держава безпосередньо не втручатиметься в госпо-

дарську дiяльнiсть субєктiв права власностi.

238 Роздiл XI

6. Правомочностi пiдприємства як власника визначаються

його статутом, зокрема вони полягають: у набуттi у власнiсть

матерiально-технiчних засобiв i ресурсiв, будiвельних та iн-

ших матерiалiв, залученнi при необхiдностi на добровiльнiй

основi грошових i майнових инсскiїї членiв пiдприємств, ор-

ганiзацiй та громадян, у розподiлi мiж ними частини доходiв

або продукцiї пропорцiйно до розмiрiв зроблених внескiв, а

також у створеннi пайового фонду членiв пiдприємства.

iстотним елементом прiїїш розпорядження власнiстю пiд-

приємства с встановленi його статутом правила, що регулю-

ють розподiл валової продукцiї та доходiв. Правове регулю-

вання розподiлу здiйснюється таким чином, щоб iз виробле-

ної власної продукцiї вiдшкодовувалися матерiальнi витрати

на її виробництво (амортизацiя основних засобiв, витрати на

насiння, корми, добрива, пальне, витрати на поточний ре-

монт тощо). Валовий дохiд пiдприємство використовує для

розрахункiв за своїми зобовязаннями перед бюджетом i бан-

ками, спрямовує на розширення виробництва, оплату працi,

здiйснення соцiального розвитку, утворення страхових фон-

дiв, а також для участi своїми коштами у створеннi й дiяль-

ностi мiжгосподарських пiдприємств, органiзацiй, обєднань.

Своє право розпоряджатися коштами пiдприємство здiйснює

так, щоб своєчасно внести платежi державi та повернути гро-

шовi позики, не допускати дебiторської заборгованостi, своє-

часно розраховуватися з працiвниками i кредиторами, утво-

рювати й поповнювати громадськi фонди. В сучасних умовах

впровадження нових форм i методiв ринкової економiки

особливого значення набувають вiдрахування дивiдендiв на

рахунки пайовикiв i кошти для участi недержавних субєктiв

аграрного пiдприємництва у приватизацiї, зокрема перероб-

них пiдприємств.

Здiйснюючи право розпорядження майном i коштами,

пiдприємство виходить iз своєї господирської самостiйностi,

економiчної незалежностi та правоздатностi як юридичної

особи.

5. Правовий режим майна колективного

сiльськогосподарського пiдприємства

1. Власнiсть колективного сiльськогосподарського пiдпри-

ємства складається з майна, коштiв, цiнних паперiв (акцiй,

валюти, векселiв, облiгацiй) та iнших матерiальних та немате-

Право власностi КСГП 239

рiальних цiнностей. Все майно залежно вiд ролi та цiльового

призначення обєктiв права власностi подiляється на окремi

складовi частини - господарськi фонди. Науково-обгрунто-

вана класифiкацiя майнових цiнностей КСГП, ВСГК, АСГТ

спрямована на оптимальне одержання вiд майнових фондiв

найбiльшої ефективностi, досягнення прибутковостi кожної з

галузей сiльського господарства, належної матерiальної заiн-

тересованостi, задоволення життєвих потреб членiв i працiв-

никiв колективного сiльськогосподарського пiдприємства.

Правовий режим фондiв - це сукупнiсть усiх правомоч-

ц остей власника, взятих у їх єдностi, з приводу кожного або

i рули обєктiв права власностi, крiм того, визначений норма-

ми права режим певної, вiдокремленої за своїми економiчни-

ми властивостями частини майна, яка характеризується єди-

ним для неї пршначснням, однорiдними правами та обовяз-

ками КСГП, ВСГК, АСГТ щодо володiння, користування i

розпорядження засобами цього фонду. Дане поняття охоплює

iХiiр.iктернi для засобiв цiєї групи джерела їх утворення, спо-

Ь(>о(н виникнення на них права власностi i способи його при-

iЩiiсння, а також властивi цiй групi засобiв правовi форми

Чминсння ними юридичних дiй та правової її охорони. Своє-

рiдним моментом у визначеннi правового режиму фондiв є те,

що пiдприємство надiлено такими правомочностями одно-

часно як колективне пiдприємство i як юридична особа.

2. Примiрний зразок статуту КСГП (п. 1.14), вiдповiднi

її ому пункти є в статутах кожного, окремо взятого КСГП, та-

кож вiдповiдно до рiчних виробничо-фiнансових планiв та

форм рiчної звiтностi про дiяльнiсть господарства в КСГП

визначають такi громадськi фонди: основнi виробничi фонди

i ромадського призначення, основнi виробничi фонди несiль-

ськогосподарського призначення, основнi невиробничi фон-

ди, фонд власних оборотних засобiв, натуральний i грошовий

фонд оплати працi, фонди економiчного стимулювання та iн-

шi спецiальнi фонди.

Серед обєктiв права власностi КСГП, ВСГК, АСГТ про-

вiдну роль вiдiграють виробничi фонди. Зокрема, це виробни-

чий фонд сiльськогосподарського призначення. Згiдно з за-

конами "Про власнiсть" (ст. 25), "Про колективне сiльсько-

господарське пiдприємство" (п. 1 ст. 7), п. 4.1 Примiрного

зразка статуту до нього належать: земля, будинки, споруди,

трактори, комбайни та iншi машини, устаткування, транс-