Iстотним компонентом маркетингу є попит. Попит - це

суспiльна або особиста потреба в матерiальних благах та по-

слугах, засобах виробництва та предметах вжитку, забезпе-

ченнi грошовими коштами. В процесi органiзацiї збуту (про-

дажу) сiльськогосподарської продукцiї має значення форму-

вання попиту. Йому сприяє обiзнанiсть покупцiв про пожив-

нi якостi товару, про наявнiсть на ринку необхiдного

покупцевi товару, про потреби, якi цей товар задовольняє,

про наявнiсть у цього товару рис якостi, що задовольняють

потреби покупця; про якiсть задоволення потреб, опис спо-

Правовв регулювання виробничо-господарської дiяльностi СГП 371

живання якостей товару, про гарантiї захисту покупцiв, якщо

вони не будуть задоволенi якiсними властивостями товару.

Умовою застосування маркетингу треба розглядати спосо-

би iнформування потенцiйних споживачiв. З цiєю метою про-

водиться вiдповiдна реклама цього виду товару через всi до-

ступнi її засоби: виставки, ярмарки, аукцiони, плакати, фiль-

ми, рекламнi буклети, каталоги, рекламнi планшети та лис-

тiвки. Наведенi та iншi способи iнформацiї призначенi в

першу чергу для тих, хто приймає рiшення щодо придбання

товару. Заходи щодо формування попиту мають за мету забез-

печити ввезення на ринок товарiв ринкової новизни, зокре-

ма, новi сорти сiльськогосподарських культур, новi породи

тварин, найсучаснiшi види сiльськогосподарської технiки

(комбайни, сiвалки), отрутохiмiкати та iн.

Результативнiсть маркетингу настає за умови стимулюван-

ня збуту (продажу) сiльськогосподарської продукцiї залежно

вiд призначення товарiв чи то для виробничого чи особистого

користування. Стимулювання полягає в заiнтересованостi по-

середникiв продавати товар з максимальною енергiєю, роз-

ширювати коло його покупцiв, надавати цiновi знижки най-

бiльш необхiдним товарам. Стимулювання реалiзацiї продук-

цiї можливе внаслiдок рiзкого збiльшення оплати працi посе-

редникiв, якщо ними забезпечено збут (продаж) зумовленої

кiлькостi товару.

Застосування заходiв, спрямованих на стимулювання

своєчасного i вигiдного для виробника сiльськогосподарської

Продукцiї або ж сiльськогосподарської технiки повною мiрою

залежить вiд нього самого. Поряд iз звичайними факторами

забезпечення ефективного збуту (продажу) продукцiї iснують

чинники, якi виходять за межi внутрiшньогосподарської дi-

яльностi виробника. До цих чинникiв слiд вiднести врахуван-

ня виробником конкуренцiї як фактору, що функцiонує по-

ряд з виробником конкретного виду товару. Цей чинник по-

лягає в тому, що на ринку товарiв - видiв продукцiї сiльсько-

го господарства або ж товарiв для цiєї галузi народного

господарства є iншi виробники такого роду продукцiї. Саме

вони виступають на ринку конкурентами, тобто виникає фак-

тор конкуренцiї, який має безпосереднiй вплив на маркетинг

усiх виробникiв.

За своїм суспiльно-економiчним змiстом конкуренцiя ста-

новить собою суперництво мiж товаровиробниками за кращi

372 Роздiл XVI

економiчно вигiднiшi умови виробництва i реалiзацiї продук-

цiї. Це суперництво полягає в дiяльностi, обумовленiй належ-

ною обiзнанiстю щодо попиту на ринку вiдповiдних товарiв

сiльськогосподарської продукцiї i товарiв для сiльськогоспо-

дарських виробникiв, з якiсними показниками i наявними

можливостями для задоволення потреб покупцiв, з цiновим

фактором, тривалiстю зберiгання i придатнiстю для спожи-

вання та iн.

Характеристику маркетингу як суспiльно-економiчного

явища та його науково-практичне обгрунтування доцiльно

доповнити наведенням оцiнок зарубiжних авторiв. Вiдомий

американський економiст Ф. Котлер визначає маркетинг як

людську дiяльнiсть, спрямовану на задоволення потреб за до-

помогою обмiну. А провiдний теоретик з проблем управлiння

Друкер про основну мету маркетингу висловився таким чи-

ном: "Мета маркетингу - зробити зусилля по збуту непотрiб-

ними. Його мета - так добре пiзнати i зрозумiти, що товар чи

послуга будуть так пiдходити споживачевi, що вони будуть

продавати себе самi. Маркетинг не починається там, де завер-

шується виробництво. Вiн повнiстю базується на вивченнi

споживчого попиту i його основна мета - виробляти i пропо-

нувати споживачам такий товар, послуги, iнфраструктуру,

сервiс тощо, якi вiдповiдають платоспроможному попиту".

Британський iнститут маркетингу визначає маркетинг як

функцiю управлiння, що полягає в органiзацiї i координацiї

всiх форм дiлової активностi, повязаної з оцiнкою плато-

спроможностi споживанням i перетворенням її ефективного

попиту на певний товар, просуванням товару чи послуги до

кiнцевого споживача або клiєнта з метою досягнення прибут-

ку чи iнших цiлей, намiчених компанiєю.

У зарубiжнiй лiтературi щодо маркетингу визначаються та-

кi засади - правила:

- виробляйте те, що можна продати, замiсть того, щоб

прагнути продати те, що можете виробляти;

- вивчайте потреби i задовольняйте їх;

- любiть клiєнта, а не товар.

Безперечно, що зарубiжний досвiд треба вивчати, уза-

гальнювати i впроваджувати.

Роздiл XVII

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ФiНАНСОВОЇ ДiЯЛЬНОСТi

СiЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПiДПРИ¦МСТВ

1. Поняття фiнансової дiяльностi

та її правове регулювання

1. Фiнансовою дiяльнiстю сiльськогосподарських пiдпри-

ємств є виконання фiнансової частини їхнiх виробничо-гос-

Йодарських бiзнес-планiв. Саме тому її правовому регулюван-

ню вiдводиться значне мiсце в аграрному правi. Як i виробни-

чо-господарська, фiнансова дiяльнiсть є найважливiшим iн-

ститутом вказаної галузi нацiонального права.

Виробничо-господарська i фiнансова-економiчна пiдпри-

ємницька дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств ста-

новить єдине цiле. Фiнансово-економiчнi вiдносини у сферi

цiєї дiяльностi охоплюють ту їхню частину, яка стосується за-

безпечення її коштами (грiшми, фiнансами). Це в першу чер-

гу грошова оцiнка усiх основних, обiгових фондiв та спецiаль-

них фондiв, наявної готiвки, вартостi у грошовому виразi усiх

тих знарядь i заходiв, що набуваються, використовуються i

списуються в результатi виробничо-господарської дiяльностi;

це кошти на оплату працi усiх категорiй працiвникiв i це гро-

шова оцiнка тiєї сiльськогосподарської продукцiї, яку сiльсь-

когосподарське пiдприємство реалiзувало або ще має реалiзу-

вати.

Обєктом фiнансово-кредитних правовiдносин є грошовi

суми, одержанi сiльськогосподарським пiдприємством в по-

рядку його кредитування. З моменту одержання цих сум пiд-

приємство набуває на них право власностi i розпоряджається

ними в iнтересах пiдприємства, тобто для задоволення його

потреб.

2. Фiнансова дiяльнiсть товаровиробникiв охоплює як

внутрiшнi, так i зовнiшнi фiнансовi вiдносини. Метою пер-

ших є створення необхiдної фiнансової бази для виробництва

продуктiв харчування, продовольства i сировини рослинного

та тваринного походження структурними виробничими пiд-

374 Роздiл XVII

роздiлами, а метою других вiдносин - сприяння аграрним

товаровиробникам (через надання їм кредитiв, страхування

врожаю тощо) в їхнiй статутнiй дiяльностi, а також у реалiза-

цiї виробленої ними продукцiї (продовольства, сировини, у

тому числi й пiсля їх переробки) вiдповiдно до вимог сучасної

ринкової економiки. Правове регулювання фiнансової дiяль-

ностi сiльськогосподарських пiдприємств характеризується

певними ознаками, йому притаманнi правовi норми ряду га-

лузей права. Внутрiшнi фiнансовi вiдносини за своєю суттю є

вiдносинами пчугрiїпньогосподарськими. Саме тому вони

охоплюються предметом аграрного права. Зовнiшнi фiнансовi

вiдносини частково регламентуються нормами цивiльного,

господарського, адмiнiстративного i фiнансового права. Це

дає пiдставу стверджувати, що iнститут фiнансової дiяльностi

субєктiв аграрного права належить до комплексних правових

iнститутiв.

Фiнансова дiяльнiсть сiльськогосподарських пiдприємств

пiдпорядкована їхнiм статутним цiлям i завданням. Цi пiд-

приємства вiдкривають в установах банку рахунки для зберi-

гання коштiв i проведення всiх касових, розрахункових та iн-

ших операцiй вiдповiдно до встановлених чинним законодав-

ством правил.

3. Правове регулювання фiнансової дiяльностi сiльсько-

господарських пiдприємств здiйснюється згiдно iз загальними

i спецiальними законами i пiдзаконними актами.

Найважливiшими з них є закони: "Про пiдприємства в

Українi", "Про господарськi товариства", "Про колективне

сiльськогосподарське пiдприємство", "Про селянське (фер-

мерське) господарство" i "Про сiльськогосподарську коопе-

рацiю", якi визначають загальну правову основу спецiальної

право- та дiєздатностi цих субєктiв щодо здiйснення фiнан-

сової дiяльностi. Вони є тiєю правовою базою, на основi якої

розвивається спецiальне законодавство, що регулює саме фi-

нансовi вiдносини п усiй їхнiй багатогранностi. До нього>

зокрема, належить Закон "Про банки i банкiвську дiяль-

нiсть", а також правовi акти (рiшення, постанови, iнструкцiї

та iн.) Нацiонального банку України та його правлiння про

ведення касових операцiй, вiдкриття рахункiв тощо. !и

У цих законах вмiщено правовi норми стосовно фiнансо

вої дiяльностi сiльськогосподарських пiдприємств. Найповнi

ше цi питання врегульовано в ст. 24 Закону "Про пiдприєм-

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 375

ства в Українi", де йдеться про фiнанси та кредитнi вiдноси-

ни. Згiдно з цiєю нормою джерелом формування фiнансових

ресурсiв пiдприємства є прибуток (доход), амортизацiйнi вiд

рахування, кошти, одержанi вiд продажу цiнних паперiв, па-

йовi внески членiв трудового колективу, пiдприємств, органi-

зацiй, громадян та iншi надходження. Пiдприємство користу-

ється також банкiвським кредитом на комерцiйнiй договiрнiй

основi. Воно може надавати банку на договiрнiй основi право

використовувати свої тимчасово вiльнi кошти i отримувати

вiдсотки за їх використання.

Аналогiчна правова норма викладена в ст. 17 Закону "Про

колективне сiльськогосподарське пiдприємство". Питань фi-

нансової дiяльностi господарських товариств стосується ст. 15

Закону "Про господарськi тонариства", правомочностi вироб-

ничого сiльськогосподарського кооперативу стосовно його

фiнансової дiяльностi визiшчено в ст. 29 Закону "Про сiльсь-

когосподарську кооперацiю". Цiєю правовою нормою перед-

бачено обовязки сiльгоспкооперативу щодо сплати податкiв i

зборiв (обовязкових платежiв) до вiдповiдних бюджетiв; по-

гашення кредитiв, покриття збиткiв, проведення вiдрахуван-

ня у фонди кооперативу та iн.

4. Предметом спецiального регулювання є органiзацiйно-

правовi, кредитнi та страховi вiдносини, що виникають у сфе-

рi взаємодiї всiх сiльськогосподарських пiдприємств мiж со-

бою, з iншими спецiальними субєктами (банками, страхови-

ми компанiями тощо), а також iз державою та мiсцевими ра-

дами народних депутатiв. Цi вiдносини регулюються низкою

нормативних актiв, зокрема Положенням про органiзацiю

бухгалтерського облiку i звiтностi в Українi, затвердженим

постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 3 квiтня 1993 р.,

Законом "Про систему оподаткування".

5. Вiдповiдно до Законiв "Про колективне сiльськогоспо-

дарське пiдприємство", "Про сiльськогосподарську коопера>

цiю" i "Про господарськi товариства" особливостi фiнансової

дiяльностi цих субєктiв пiдприємництва полягають у тому,

що їхнi фiнансовi ресурси формуються за рахунок доходiв,

амортизацiйних вiдрахувань, коштiв, одержаних вiд продажу

майна, цiнних паперiв, пайових та iнших внескiв. Вказанi

субєкти мають право одержувати кредити, зокрема, пiд за-

ставу. Причому держава не несе вiдповiдальностi за їхнiми

кредитними зобовязаннями.

Фiнансовi правовiдносини державних сiльськогосподар-

ських i мiжгосподарських пiдприємств, спiвзасновником яких

є держава, грунтуються на нормах Закону "Про пiдприємства

в Українi", в якому передбачаються джерела фiнансування, а

також можливiсть користування кредитом. Їхнi фiнансовi

ресурси формуються за рахунок прибутку, внаслiдок реалiза-

цiї рiзноманiтних договорiв, державної пiдтримки та iнших

джерел. Селянське (фермерське) господарство вiдповiдно до

ст. 20 Закону "Про селянське (фермерське) господарство"

формує свої фiнанси за рахунок власних доходiв, тобто при-

буткової господарської дiяльностi.

6. Предметом правового регулювання законодавства про

фiнансову дiяльнiсть субєктiв аграрного пiдприємництва є

сукупнiсть фiнансових вiдносин, якi виникають у процесi ор-

ганiзацiї та виконання ними фiнансових зобовязань та пiд-

приємництва. У цьому процесi виникають, зокрема:

1) фiнансовi вiдносини, що складаються мiж субєктами

аграрного пiдприємництва i фiнансовими органами щодо по-

даткiв з прибутку, котрi повиннi сплачувати цi пiдприємства,

тощо;

2) розрахунковi вiдносини, що виникають мiж аграрними

та iншими субєктами пiдприємництва у процесi господар-

ської дiяльностi та виконання договiрних зобовязань;

3) кредитнi вiдносини, що виникають мiж субєктами

аграрного пiдприємництва, установами банкiв та iншими

субєктами у звязку з одержанням позичок.

7. Безпосереднє вiдношення до фiнансової дiяльностi сiль-

ськогосподарських товаровиробникiв має Мiнагропром Ук-

раїни i його органи на мiсцях. До структури Мiнагропрому

України належить Головне управлiння фiнансово-кредитної

та податкової полiтики. Положення про це Головне управлiн-

ня затверджене Наказом нiд 19 грудня 1997 р. Згiдно з цим ак-

том Головне управлiння в межах своїх повноважень узагаль-

нює практику застосування законодавства з питань, якi нале-

жать до його компетенцiї, розробляє пропозицiї щодо вдоско-

налення законодавства та у встановленому порядку вносить

їх керiвництву мiнiстерства, органiзовує виконання законо-

давчих актiв, здiйснює систематичний контроль за їх реалiза-

цiєю. Воно надiлене правом розробляти рiчнi та перспективнi

плани економiчного i соцiального розвитку сiльського гос-

подарства.

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП

Головне управлiння здiйснює заходи щодо державної пiд-

тримки товаровиробникiв, цiльового використання бюджет-

них коштiв, створення рiвних умов для розвитку усiх форм

власностi i господарювання. До його повноважень вiднесена

участь у розробцi нових i вдосконалення дiючих форм фiнан-

сових взаємовiдносин держави з пiдприємствами i органiза-

цiями усiх форм управлiння, проведення гнучкої цiнової i по-

даткової полiтики, спрямованої на створення належних умов

для розширення виробництва. На нього покладається завдан-

ня готувати пропозицiї щодо вдосконалення ринкових меха-

нiзмiв, регулювання цiн i тарифiв на сiльськогосподарську

продукцiю i продукцiю її переробки, а також послуги вироб-

ничо-технiчного призначення, податкової полiтики, фiнансу-

вання i кредитування державних програм; захищати iнтереси

товаровиробникiв системи мiнiстерства. Головне управлiння

бере участь у розробцi економiчних та органiзацiйно-право-

вих заходiв, спрямованих на захист вiтчизняних товаровироб-

никiв, стимулювання їхньої iнтеграцiї та кооперування, залу-

чення кредитних ресурсiв щодо прiоритетних напрямiв роз-

витку агропромислового комплексу, а також проводить пере-

вiрку фiнансової дiяльностi державних пiдприємств, установ i

органiзацiй, якi входять до сфери управлiння мiнiстерства,

органiв управлiння агропромисловим комплексом, без особ-

ливого на це доручення; воно перевiряє законнiсть викорис-

тання асигнувань з державного бюджету, коштiв централiзо-

ваних фондiв.

Головне управлiння в разi виявлення порушень i зловжи-

вань вимагає вiд керiвникiв негайного їх усунення, має пода-

вати керiвництву мiнiстерства, правоохоронним органам про-

позицiї щодо притягнення до адмiнiстративної, матерiальної

та кримiнальної вiдповiдальностi посадових осiб, винних у по-

рушеннi державної фiнансової дисциплiни.

2. Фiнансовi правомочностi

сiльськогосподарського пiдприємства

1. Колективно-кооперативнi i державнi сiльськогосподар-

ськi пiдприємства проводять свою виробничо-господарську i

фiнансово-економiчну дiяльнiсть на засадах сучасних ринко-

вих економiчних вiдносин. Правову основу цiєї дiяльностi

становить Конституцiя України, ст. 42 якої надiляє громадян

Роздiл ХУИ

правом займатися пiдприємницькою дiяльнiстю. Держава за-

безпечує захист пiдприємницької дiяльностi. У нiй беруть

участь колективно-кооперативнi сiльськогосподарськi пiд-

приємства та їхнi члени, нони реалiзовують наявне в них пра-

во власностi на вироблену сiльськогосподарську продукцiю i

право розпорядження майном i коштами; державнi сiльсько-

господарськi пiдпригмстй> здiйснюють свої фiнансовi право-

мочностi на основi прiїиа повного господарського вiдання.

Поряд iз законами кожне ч сiльськогосподарських пiдпри-

ємств при здiйсненнi своїх фiнансових прав та обовязкiв ке-

рується Статутом пiдприємства.

У процесi цiєї дiяльностi пiдприємства виходять iз наявних

ресурсiв земель сiльськогосподарського призначення, матерi-

ально-технiчного забезпечення, фiнансових коштiв, витрат на

оплату працi спецiалiстiв i працiвникiв пiдприємства, аморти-

зацiйних вiдрахувань, витрат на ремонт технiки, сплати по-

даткiв i зборiв, у сучасних умовах сiльськогосподарськi това-

ровиробники мають здiйснювати збут (продаж) виробленої

продукцiї i вивчати можливостi переходу вiд виробництва до

маркетингової концепцiї їх пiдприємництва.

Для кожного з товаровиробникiв є необхiдним пошук по-

купцiв, виявлення запитiв i потреб споживача. За умов ста-

новлення ринкових економiчних вiдносин набуває особливої

значущостi для товаровиробника закрiплене (приналежне) своє

мiсце на ринку, а також рiвень його конкурентоздатностi.

Зазначенi фактори обовязково враховуються при складан-

нi плану економiчного i соцiального розвитку сiльськогоспо-

дарського пiдприємства або його бiзнес-плану.

В планi економiчного i соцiального розвитку сiльськогос-

подарського пiдприємства викладено кiлькiсть i види сiль-

ськогосподiїглької продукцiї, яку пiдприємство планує реалi-

зувати, основнi економiчнi показники (валова продукцiя в

рослинництвi, тваринництвi), чисельнiсть зайнятих працiв-

никiв. В планi зазначаються фонди споживання (всього ти-

сяч), фонд оплати працi, в тому числi доходи вiд iндексацiї;

фонд оплати працiнникiп, зайнятих в сiльськогосподарському

виробництвi; грошовi виплати i заохочення; середнiй доход

одного працiвника (в гривнях), в тому числi зайнятого у ви-

робництвi, рiвень продуктивностi його працi (в гривнях).

У планi придiляється увага виробництву i собiвартостi про-

дукцiї рослинництва (зайнятi пiд ними земельнi площi, уро-

Правове регулювання фiнансової дiяльностi СГП 379

жайнiсть сiльськогосподарських культур, собiвартiсть повно-

цiнного зерна), потреба в насiннi та посадковому матерiалi

для посiву й посадки в наступному роцi; баланс продукцiї

рослинництва.

i В планi спецiальним резервом викладено програму розвит-

ку тваринництва: виробництво продукцiї, вирощування худо-

би i птицi, реалiзацiя худоби i птицi в живiй вазi, реалiзацiя на

мясо, виробництво молока, яєць; поголiвя тварин, птицi та

кiлькiсть бджолосiмей; кiлькiсть свиней, молодняка (всього

голiв); розрахунок продуктивностi худоби i птицi, їхня собi-

нартiсть; забезпечення худоби i птицi кормами; виробництво

промислової продукцiї i реалiзацiя (мукомельно-крупяна,

нипiкання хлiба, iн.), (цегла та iн.).

i В планi також зазначаються питання щодо соцiального

i розвитку сели, Зансршустьсн план даними про валовий i чис-

тий доход пiдприсмстна.

Питанням виробничо-господарської i фiнансової дiяль-

ностi придiляється увага i у бiзнес-планi пiдприємства. Пока-

жемо яким є змiст бiзнес-плану на прикладi цього акта у вiд-

критому акцiонерному товариствi агрофiрми "Першотравне-

на" Василiвського району Запорiзької областi.

[ В роздiлi i бiзнес-плану викладається юридичний статус

(пiдприємства: його назва, адреса, код агрофiрми, розрахунко-

| вий рахунок в АПБ "Україна", форма власностi - колектив-

| на; виробничий напрям - продовольчий; статутний фонд -

[7998390 грн.; кiлькiсть акцiонерiв дорiвнює 31993560. Номi-

| пальна вартiсть 1 акцiї - 0,25 грн.

i Роздiл II. Коротка характеристика товариства. Загальна

земельна площа - 3935 га; сiльськогосподарських угiдь -

3504 га; в тому числi орних земельних насаджень - 1014 га;

природнi пасовиська - 213 га; iнтенсивний сад 1124 га для

i постачання м. Запорiжжя свiжими фруктами. Поряд з садiв-

ництвом у господарствi розвивається тваринництво; ;

| роздiл III - характеристика продукцiї, що виробляється, i

| ринкiв збуту;

| роздiл IV - характеристика конкурентного середовища;

| роздiл V - план маркетингової дiяльностi, в якому наво-

|диться перелiк наявних на пiдприємствi маркетингових служб

| (служба збуту);

| роздiл VI мiстить план виробничої дiяльностi пiдпри-

iїмства;

880 РОЗДiЛ ХУН

роздiл VII присвячено охоронi оточуючого середовища

(зокрема, перехiд господарства на бiологiчнi засоби захисту

саду вiд шкiдникiв i хвороб, впровадження iмунних сортiв

сiмячкових порiд, в результатi чого будуть створенi умови для

бiльш рацiонального використання хiмiчних i бiологiчних

препаратiв, в економiчному, екологiчному i гiгiєнiчному ас-

пектах.

Спецiальний рощiл VIII присвячено фiнансовому плану i

програмi iнвестицiй.

Бiзнес-план низначас мету i концепцiю розвитку пiдпри-

ємства та необхiднi умови i ресурси для здiйснення заплано-

ваних заходiв. При його складаннi необхiдно зробити аналiз

мiсця i стану пiдприємства в iснуючому економiчному сере-

довищi (оцiнка поточного стану), по-друге, слiд визначити

той рiвень, якого збирається досягти пiдприємство (бажаний

стан) i по-третє - зайнятися розробкою найбiльш ефектив-

них заходiв для переходу поточного в бажаний стан. При

складаннi бiзнес-плану враховуються зовнiшнi i внутрiшнi

чинники дiяльностi сiльськогосподарського пiдприємства та

планованi його надзвичайнi i стратегiчнi заходи по його фi-

нансовому оздоровленню та визначенню джерел iнвестицiй-

них ресурсiв. Надаючи кредит, банк звертає увагу на стабiль-

нiсть i безпеку бiзнесу, яким займається пiдприємство. Для

зменшення ризику банки можуть вимагати вiд кредитоодер-

жувача додаткових гарантiй, якi потрiбно записати у бiзнес-

планi. Ризиковий капiтал (векгури) - їхнього прiоритетного

отримання значного прибутку, контроль лiквiднiсть (40 вiд-

соткiв для малих пiдприємств).