2. Визнання I вiдродження приватного (до липня 1992 р. -

особистого) пiдсобного господарства пройшло складний

шлях, оскiльки з суто полiтичною метою, починаючи з рокiв

"суцiльної колективiзацiї", було прийнято i впроваджено в

життя руйнiвнi рiшення щодо згортання i обмеження дiяль-

ностi цих господарств. Формально право громадян на особис-

те пiдсобне господарство визнавалося Конституцiєю УРСР

(ст. 13). Правове регулювання вiдносин у цих господарствах

здiйснювалося як за нормами Цивiльного та Земельного ко-

дексiв, так i за рiшеннями партiйних та урядових органiв

СРСР та УРСР, за нормами Примiрного статуту та статутiв

колгоспiв, нацiлених на колгоспне i радгоспне будiвництво:

Здiйснювана в тi роки полiтика призвела до занепаду госпо-

дарств колгоспникiв i працiвникiв радгоспiв, стала однiєю з

причин негативних демографiчних i соцiальних наслiдкiв для

сiл України.

Вперше позитивну оцiнку i визнання необхiдностi розвит-

ку особистих пiдсобних господарств було дано в постановi

ЦК КПРС i Уряду СРСР вiд 14 вересня 1977 р. "Про особистi

пiдсобнi господарства колгоспникiв i службовцiв та iнших

громадян i колективне садiпництпо". Постановою тих же ор-

ганiв вiд 8 сiчня 1981 р. "Про додатковi заходи по збiльшенню

виробництва продукцiї в особистих пiдсобних господарствах

громадян" було передбачено, що цi господарства як виробни-

ки тоиирної маси продуктiв харчування тваринного похо-

дження можуть вступати а доiонiрпi вiдносини зi споживчою

кооперацiєю. Полiтичне i економiчне визнання пiдсобних

господарств громадян сталося напередоднi "перебудови". По-

становою ЦК КПРС i Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 20 березня

1986 р. "Про дальше вдосконалення економiчного механiзму

господарювання в агропромисловому комплексi країни"

вперше за 60 рокiв радянської влади особистi пiдсобнi госпо-

дарства громадян були визнанi "складовою частиною соцiа-

лiстичного сiльського господарства, покликанi повнiше за-

довольняти потреби сiльських жителiв у мясi, молоцi, карто-

плi, овочах, плодах та iнших продуктах харчування".

2. Вiд часу проголошення незалежностi України сталися

значнi змiни в правовому регулюваннi дiяльностi пiдсобних

господарств членiв КСГП, СпС, ВСГК, працiвникiв АСГТ,

ДСГП. Цi господарства вiдповiдно до Закону "Про власнiсть"

з липня 1992 р. є приватними. Цим Законом скасовано обме-

ження кола i кiлькостi майна, що може перебувати у приват-

нiй власностi громадян, що мають таке господарство. З Ци-

вiльного кодексу виключено статтi, що встановлювали статус

колгоспного двору, i вiдтепер усi громадяни, що мають при-

ватне пiдсобне господарство у сiльськiй мiсцевостi, урiвненi в

правах незалежно вiд того, чи є вони членами КСГП, СпС,

ВСГК, учасниками i/чи робiтниками АСГТ, ДСГП.

Чинним законодавством України, статутами КСГП (СпС,

ВСГК, АСГТ, ТОВ) на цi субєкти пiдприємницької дiяльнос-

тi покладаються обовязки створювати умови для розвитку

пiдсобних господарств, надавати їм допомогу в обробiтку зе-

мельних дiлянок, у забезпеченнi їх добривами, засобами за-

хисту рослин, насiнням, садивним матерiалом, кормами, зер-

ном i пасовищами, у придбаннi молодняка худоби та птицi, в

Правове становище приватного пiдсобного господарства____173

агрохiмiчному i зооветеринарному обслуговуваннi, а також у

реалiзацiї виробленої продукцiї та в її переробцi.

Приватне пiдсобне господарство громадян має чiтко ви-

значену земельну, майнову (речову та зобовязальну) право-

субєктнiсть, що визначає особливiсть цього iнституту аграр-

ного права.

2. Земельнi правовiдносини

у приватному пiдсобному господарствi

1. Земельна правосубєктнiсть приватних пiдсобних госпо-

дцет громадян має грунтовну правову базу, чiтко окресле-

мЛiСКТИВиий склад iз вiдповiдним розмежуванням ле-

н|м одержимим земельних дiлянок i правовим

iИИЇтЯм цiєї привосубсктностi, i знаходить свiй вияв

Через реалiзацiю цими субєктами земельних та iнших, повя-

заних iз земельними, прав та обовязкiв.

Безпосереднiм носiєм земельних прав у ППГГ є фiзичнi

особи, яким надано земельнi дiлянки для ведення господар-

ства, а не ППГГ. Згiдно з Конституцiєю i Земельним кодек-

сом України носiєм земельних i повязаних з ними прав та

обовязкiв у ППГГ є громадяни України. Ними можуть бути

також iноземцi та особи без громадянства i, вiдповiдно, бiпат-

риди. Залежно вiд громадянства особи законодавство України

розмежовує легальнi форми виникнення земельної право-

субєктностi у цих фiзичних осiб i форми закрiплення їхнiх

прав на земельнi дiлянки.

Так, вiдповiдно до ст. 6 Земельного кодексу тiльки грома-

дяни України мають право на одержання у власнiсть земель-

них дiлянок, зокрема для ведення свого приватного пiдсобно-

го господарства, для будiвництва та обслуговування житлово-

го будинку i господарських будiвель (присадибна дiлянка) то-

що.. Громадяни України мають право отримувати земельнi

дiлянки для ведення пiдсобного господарства з правом влас-

ностi, користування (безстрокового, строкового, в тому числi

й на умовах оренди). Виходячи зi змiсту ст. 6 Земельного ко-

дексу, iноземнi громадяни i, вiдповiдно, особи без громадян-

ства та бiпатриди мають право отримати земельнi дiлянки для

174 Роздiл IX

ведення ППГГ тiльки на умовах права користування (постiй-

ного чи строкового, в тому числi й на умовах оренди).

2. Земельна правосубєктнiсть ППГГ залежно вiд грома-

дянства, а вже потiм вiд бажання фiзичних осiб, виникає: для

громадян України за наявностi у них Державного акта на пра-

во приватної власностi тi ;>смслi>ну дiлянку; для громадян

України, що мають оформленi дiлянки у користування - за

наявностi Дсржiїїiiiого пктiї цiї нриiiо постiйного користуван-

ня нею чи договору оренди Форми цих Державних актiв за-

твердженi постановою Верховної Ради України вiд 13 березня

1992 р., а форма договору - постановою Кабiнету Мiнiстрiв

України вiд 17 березня 1993 р.

3. Для ведення ППГГ, iндивiдуального житлового будiв-

ництва громадяни можуть одержати земельнi дiлянки в розмi-

рах, визначених Земельним кодексом України. Так, на пiдс-

тавi ст. 56 для ведення пiдсобного господарства за рiшенням

сiльської, селищної, мiської ради народних депутатiв земельнi

дiлянки передаються безоплатно у власнiсть в межах населе-

них пунктiв, у розмiрах, визначених у земельно-облiкових

документах.

За бажанням громадян їм додатково можуть надаватись у

користування земельнi дiлянки, загальна площа яких не по-

винна перевищувати 1 га. Збiльшення розмiрiв земельних дi-

лянок до 2 га може мати мiсце за умови погодження з облас-

ною радою народних депутатiв. Водночас Указом Президента

України вiд 10 листопада 1994 р. "Про невiдкладнi заходи що-

до прискорення земельної реформи у сферi сiльськогосподар-

ського виробництва" при приватизацiї землi граничний роз-

мiр загальної площi земельної дiлянки, що може бути у при-

ватнiй власностi громадянина, не повинен перевищувати