4. Колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, сiльсь-

когосподарськi кооперативи, спiлки селян, сiльськогосподар-

ськi акцiонернi товариства - всi вони є органiзацiйною фор-

мою виробиичо-господарського спiлкування з метою ство-

рення свого колективно-кооперативного пiдприємства, для

одержання продуктiв харчування i сiльськогосподарської си-

ровини, для задоволення своїх потреб та їх реалiзацiї, для

одержання прибуткiв, досягнення iнших статутних цiлей, їх-

ня виробничо-пiдприємницька дiяльнiсть базується на їх пра-

вi власностi на засоби i продукти виробництва, колективної

трудової участi на засадах самоврядування, на правi спiльної

Державно-правове регулювання сiльського господарства 2\9

колективної i особистої власностi членiв пiдприємства на

землю сiльськогосподарського призначення.

Ця дiяльнiсть провадиться на пiдставi чинного аграрного

законодавства i за умовою певного державного керiвництва.

Суспiльство в особi держави i органiв державного управлiння

сiльським господарством, виходячи iз вищенаведених органi-

зацiйно-правових, економiчних i соцiальних ознак колектив-

них пiдприємств має враховувати їх при визначеннi правових

методiв державного керiвництва цими колективними пiдпри-

ємствами.

Нагромаджений за багато рокiв досвiд взаємин мiж держа-

ною з її органами державного управлiння i колективними

гiпьськогосполарськими утвореннями свiдчить про доцiль-

чiть iастiнупанiїй прiпюпого методу рекомендацiй, порад.

НМ iяiриймннпмяi кожним конкретним КСГП як такi, що

КiЩiт-по прийняти i iнстосонупати в своєму пiдприємствi.

5ИЇк>мс11iцiї, поради за своїм змiстом стосуються пи-

i.iнь, якi згiдно з Статутом пiдприємства вiднесенi до компе-

и-нцiї органiв самоврядування колективного пiдприємства.

Чiльне мiсце серед рекомендацiй належить внутрiшньогоспо-

царським правовим актам. З метою забезпечення вiдповiд-

ностi цих актiв вимогам закону або пiдзаконного акта, прий-

нятого державою з питань дiяльностi колективного сiльсько-

господарського пiдприємства, досягнення юридичних поло-

жень (норм) в цих актах, впровадження передового досвiду

вирiшення i нормативного врегулювання окремих питань цi

акти приймаються як внутрiшньо-господарськi локальнi пра-

вовi акти. Першорядними серед них є Статут пiдприємства,

що вiдповiдає вимогам Закону "Про колективне сiльськогос-

подарське пiдприємство". Закону "Про сiльськогосподарську

кооперацiю" та iн. i Примiрному зразку Статуту колективного

сiльськогосподарського пiдприємства.

6. Цiлком виправданою є практика розробки i прийняття

рекомендацiйних актiв науковими установами. Зокрема, ме-

тодичнi рекомендацiї по приватизацiї майна колективних

сiльськогосподарських пiдприємств. Цей акт схвалено сек-

цiєю економiки науково-технiчної ради Мiнiстерства сiльсь-

кого господарства i продовольства 2 жовтня 1992 р. З ураху-

ванням зазначених рекомендацiй кожне КСГП розробляє вiд-

повiдне Положення як внутрiшньогосподарський локальний

правовий акт i керується ним при паюваннi майна членiв пiдт

220 РоздiлХ

приємства залежно вiн їхньої частини в основних засобах ви-

робництва.

Юридичної сили локального правового акта рекомендацiї

набувають з часу їх прийняття або затвердження органами са-

моврядування колективного сiльськогосподарського пiдпри-

ємства. З цього моменту нони набувають значення джерела

аграрного права i ними повиннi керуватися органи самовря-

дування i посадовi особи КСГП, а також враховувати їхнi

субєкти, що вступають у припонiдносини з КСГП, ВСГК,

АСГТтаiн.

Мiнагропром України в межах своїх повноважень на вико-

нання актiв аграрного законодавства видає накази, органiзо-

вує i контролює їх виконання. Визначенi ними рiшення є

обовязковими для виконання центральними i мiсцевими ор-

ганами виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядуван-

ня, пiдприємствами, установами, органiзацiями усiх форм

власностi та громадянами. У процесi їх виконання колективнi