1 Рельєф — феодальний платіж сеньйору за право вступити у володіння спадковими землями (феодом, баронією) після смерті попередника. Розмір його міг бути досить значним (до половини вартості держання).

2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 97.

боржник буде спроможний сплатити борг; і якщо головний боржник виявиться неспроможним сплатити борг, не маючи звідки заплатити, поручителі відповідають за борг; і якщо забажають, можуть отримати землі і доходи боржника і володіти ними доти, доки не отримають відшкодування боргу, який вони перед цим за нього сплатили...»¹.

Хартія визначала суму рельєфу з васалів короля залежно від розміру землеволодіння, що переходило у спадщину. Ленний опікун згідно зі ст. 4 мав отримувати на свою користь помірні доходи і не завдавати збитків ні людям, ні речам опікуваного володіння. Поступкою великим феодалам є також статті, в яких йдеться про заповідні королівські ліси та ріки (статті 44,. 47. 48).

Водночас серед суто «баронських» статей Хартії були~такХ які мали загальнополітичний характер. Найбільш відверто політичні претензії баронства дістали вияв у ст. 61. «Після ж того, як ми для Бога і для поліпшення королівства нашого та для успішнішого примирення розбрату, який зародився між нами і баронами нашими, усе це надали, бажаючи, щоб вони користувалися цим непорушно навіки, створюємо і надаємо їм нижче-зазначену гарантію, а саме: щоб барони обрали 25 баронів з королівства, кого забажають, які повинні усіма засобами дотриму­ватися й охороняти і примушувати дотримуватися миру і воль-ності, які ми їм надали та цією Хартією нашою підтвердили...

І якщо ми не виправимо порушення або якщо ми будемо за межами королівства, юстиціарій наш не виправить (його) протягом 40 днів, рахуючи з того часу, коли було вказано на це порушення, нам чи юстиціарію нашому, якщо ми перебували за межами королівства, то вказані чотири барони доповідають цю справу іншим з 25 баронів і ті 25 баронів спільно з общиною усієї землі будуть примушувати і чинити тиск на нас усіма можливими способами, тобто шляхом захоплення замків, земель, володінь та всіма іншими можливими способами, поки не буде виправлено (порушення) відповідно до їх рішення; недоторканними залишаються (при цьому) наша особа і особа королеви нашої і дітей наших; а коли виправлення буде здійснене, вони знову будуть підкорятися нам, як і раніше.

...І ми нічого ні від кого не будемо домагатися як самі, так і через будь-кого іншого, завдяки чому будь-яка з цих поступок і вольностей могла б бути відмінена або зменшена; і якщо чогось

1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —

такого буде досягнуто, нехай воно вважається недійсним і таким, що не має значення, і ми ніколи не скористаємося ним мі самі, ні через будь-кого іншого»¹.

В ній простежується прагнення до встановлення баронської олігархії шляхом утворення комітету з 75 баронів з контрольними функціями стосовно короля. Незважаючи на цілий ряд обмовок (про процедуру контролю, посилання на «общину усієї землі»), ця стаття прямо санкціонувала можливість баронської війни проти центральної влади., Статті 12, 14 передбачали створення ради королівства, яка обмежувала владу короля з одного із найважливіших фінансових питань — стягнення "щитових грошей».

Ст. 12 — «Ні щитові гроші, ні допомога не повинні стягуватися в королівстві нашому інакше, як за загальною радою королівства нашого, якщо це не для викупу нашого з полону і не для посвячення у лицарі первонародженого сина нашого, і не для видання першим шлюбом заміж дочки нашої первонародженої; і для цього належить видавати лише помірну допомогу; так само слід вчинити щодо допомоги з міста Лондона». Ст. 14

— «А для того, щоб мати загальну раду королівства з приводу оподаткування допомогою в інших випадках, крім трьох вище­вказаних, чи для оподаткування щитовими грошима, ми нака­жемо покликати архієпископів, єпископів, абатів, графів та старших баронів нашими листами за нашими печатками; і, крім того, накажемо покликати огулом через шерифів та бейліфів наших усіх тих, які держать від нас безпосередньо (накажемо покликати ми усіх їх) на певний день, щонайменше за 40 днів до встановленого строку, і у певне місце: і в усіх цих закличних листах пояснимо причину запрошення; і коли будуть таким чином розіслані запрошення, у призначений день буде перейдено до справи за участю і порадою тих, хто з'явиться, хоч би й не всі запрошені з'явились»².

Відповідно визначався і склад цієї «загальної» ради (ст. 14) лише з безпосередніх васалів короля. Характерним є те, що ця рада мала вирішувати питання і про стягнення феодальної допомоги з м. Лондона. Інші види податків і зборів, в тому числі найтяжчий збір з міст — талью, король міг, як і раніше, стягу­вати одноособово. Статті 21, 34 були спрямовані на ослаблення