1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 100.

2 Див.: Там само. — с. 98.

судових прерогатив корони. Стаття 21 передбачала підсудність графів і баронів суду «рівних», виводячи їх з-під дії королів ських судів за участю присяжних. Стаття 34 забороняла застосування одного з видів судових наказів (наказу про негайне поновлення позивача в правах або явку відповідача до королівського суду), обмежуючи цим втручання короля в спори великих феодалів з їхніми васалами з приводу вільних держань. Це мотивувалося в Хартії турботою про збереження у «вільних людей» їх судових курій. Однак термін «вільна людина» тут явно вживається з метою маскування суто баронської вимоги. Адже в умовах Англії XIII ст. володільцями судової курії могли бути лише окремі великі імуністи. Ст. 21 — «Графи і барони будуть штрафуватися не інакше, як за посередництвом рівних собі, та не інакше, як відповідно до роду проступку. Наказ, що має назву Praecipe, відтепер не повинен видаватися будь-кому про те чи інше держання, внаслідок чого вільна людина могла б втратити свою курію»¹.

3.2. Відображення в Хартії інтересів лицарів і городян

Набагато менше уваги приділено статтям, що відображають інтереси інших учасників конфлікту. Інтереси лицарства у най-загальнішому вигляді відображені у статтях 16,60 в яких йдеться про несення за лицарський лен тільки належної служби, а також про те, що положення Хартії щодо взаємовідносин короля з його васалами стосуються і відносин баронів з їх васалами.

Ст. 16 — «Ніхто не повинен примушуватися до несення біль­шої служби за свій лицарський лен або за інше вільне держан­ня, ніж та, яка належить з нього».

Дуже мало говориться в Хартії про права городян і купців. Стаття 13 підтверджує за містами давні вольності й звичаї: «І місто Лондон повинно мати усі давні вольності й вільні свої звичаї як на суші, так і на воді. Крім того, ми бажаємо і дозволяємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали усі вольності та вільні свої звичаї»².

Стаття 41 дозволяє усім купцям вільне і безпечне пересування та торгівлю без стягнення з них незаконних зборів: «Усі купці повинні мати право вільно і безпечно виїжджати з Англії і в'їжджати в Англію, і перебувати, і їздити по Англії як су

' Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — М., 1984. —

С. 99.

2 Див.: Там само. — с. 98

щею, так і по воді, для того, щоб купувати й продавати без усяких незаконних зборів, сплачуючи лише давні й справедливі, звичаєм встановлені збори, за винятком воєнних часів, і якщо вони будуть із землі, яка воює проти нас, і якщо такі опиняться на нашій землі на початку війни, вони повинні бути затримані без шкоди для їх тіла і майна, поки ми або великий юстиціарій наш не дізнаємося, як поводяться з купцями нашої землі, які перебувають на землі, що воює проти нас; і якщо наші там у безпеці, то і ті інші мають бути у безпеці на нашій землі»¹.

Нарешті, ст. 35 встановлює єдність міри й ваги, важливу для розвитку торгівлі.

Велике значення мала численна група статей, спрямованих на упорядкування діяльності королівського судово-адміністративного апарату. Ця група статей: 18 — «Розслідування про новий захват, про смерть попередника і про останнє представлен­ня на приход має здійснюватися лише у своїх графствах... Ми або наш юстиціарій будемо посилати двох суддів у кожне графство чотири рази на рік, які разом із чотирма лицарями кожного графства, обраними графством, повинні будуть розбирати у графстві у встановлений день і у визначеному місці графства вищезазначені асизи»; 20 — «Вільна людина буде штрафуватися за дрібний проступок лише відповідно до роду проступку, а за великий проступок буде штрафуватися відповідно до тяжкості проступку, причому має залишатися недоторканним його основне майно; подібним чином (буде штрафуватися) і купець, його товар залишиться недоторканним; і вілан так само буде штрафуватися і в нього залишиться недоторканним його інвентар, якщо вони підлягатимуть штрафу з нашого боку; і жоден із зазначених штрафів не буде накладений інакше, як на підставі клятвених свідчень чесних людей із сусідів (обвинувачених)»; 39 - «Жодна вільна людина не буде заарештована або ув'язнена, або позбавлена володіння, або будь-яким (іншим) чином знедолена, і ми не підемо на неї і не посилатимемо на неї інакше, як за законним вироком рівних їй і за законом країни»; 40 — «Нікому не будемо продавати права й справедливості, не будемо нікому відмовляти в них або уповільнювати їх»; 45 — «Ми будемо призначати суддів, констеблів, шерифів та бейліфів лише з тих, які знають закон королівства і