- •В.П. Глиняний
- •Isbn 966-7613-72-0
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 5. Арабський халіфат та його мусульманське право
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. -збірник сербського феодального права
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •Тема 14. Право Франції
- •Тема 15. Утворений Німецької імперії 1871 p.
- •Тема 16. Право Німеччини
- •Тема 17. Японія
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •Тема 19. Сполучені Штата Америки в XX ст.
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •Варіант відповідей на питання планів семінарських занять Розділ і. Рабовласницька держава і право
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка рабовласницької держави
- •1. Утворення Вавилонської держави та її суспільно-політичний устрій
- •2. Право за законами Хаммурапі
- •2.1. Загальна характеристика законів Хаммурапі. Їх структура
- •2.2. Правове становище окремих груп населення за законами Хаммурапі (авілумів, мушкенумів, тамкарів, редумів, баїрумів, селян, рабів)
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м. , 1984. — с. 13.
- •2Див.: Там само. — с. 23. 3Око за око, зуб за зуб!»
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с 22.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •2Міра ємності, шо дорівнює- 0,84 л.
- •3 Ше (шеум) — міра ваги, що дорівнює 0,046 г.
- •4 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 16.
- •2С. 14. 3 Див.: Там само.
- •1 Письмовий договір купівлі-продажу. Особи, які займали командні посади в армії.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 20.
- •2 Див.: Там само. — с. 22, 23.
- •3 Див.: Там само. — с. 20.
- •2.3. Договір позики
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 15.
- •2 1 Сикль — 1'/120 кг срібла, вартість 225 л ячменю, середньомісячна оплата праці найманого працівника.
- •§ 106: «Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і запереяуватиме це перед своїм тамкарем, то цей тамкар має викри-
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 23.
- •1 Див.: Там само. — с. 24.
- •2.4. Шлюбно-сімейне право
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 15.
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 18. .
- •3 Див.: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — к., 1998. — t. 1. — с. 20.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18,
- •1 Див.: Синайский в. И. Личное и имущественное положение замужней женщины в
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •§ 134: «Якщо чоловік буде взятий у полон і в його домі не залишилося засобів до існування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жінка не є винною».
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 22.
- •2 Див.: Там само. — с. 17.
- •3 Див.: Там само. — с. 13.
- •4 Див.: Там само. — с. 14.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Вочевидь йдеться про випробування водою; різновид ордалії (суду божого).
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •1 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 49-51.
- •2 Див.: Там само. — с. 49.
- •1Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 50.
- •2. Державний устрій в імперії маурьїв
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 27.
- •2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 26.
- •3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 133.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 138.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленным I. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 130.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. ЭлЬмановича, проверенный и исправленный г.Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 137.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3. Основні риси права Стародавньої Індії
- •3.1 Загальна характеристика законів Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 135.
- •2 Див.: Там 'само. — с. 177. 2 Див.: Там само. — с. 136.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 32.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •2 Див.: Там само. — с. 29.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •1 Див.: Законы Мену / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.. 1960. - с. 183.
- •2 Див.: Там само. — с. 161.
- •3.2. Регулювання майнових відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 147.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 162.
- •4 Див.: Там само. — с. 161.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 161. 2Див.: Там само. — с. 162.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., i960. - с. 166.
- •3.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •2 Гуру — учитель, брахман, який навчає священному писанню. 3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Розанов в. В. Религия, философия, культура. — м., 1992. — с. 14.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 23.
- •4 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — т. 1. — сПб., 1994. — с. 49. 5 Див.: (иконы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 167.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиним м., i960. - с. 167.
- •3 Наприклад, бpaтом нареченої з дозволу її батька (Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 115).
- •4 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 57.
- •2Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.; 1960. - с. 193. 3Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 178, 193.
- •2 Див.: Там само. — с. 199.
- •3 Однак, як і в римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся продаж дружини її чоловіком (Див.: Там само — с. 188).
- •4 Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - m., 1960. - с. 56, 57.
- •2 Див.: Там само. - 111, 37-38. - с. 57.
- •1 Ці настанови належать до пізнішої редакції, оскільки ними встановлюється позбавлення батьків їх влади.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 115.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Мэн. Древнейшая история учреждений / Пер. А. Нахимова. — сПб., 1876 — с. 259.
- •2 Див.: Там само. — с. 257.
- •1 Див.: Унтер и. Брак в его всемирно-историческом развитии. — к., 1885. — с. 18. 2Див.: Там само. — с. 18.
- •3.4. Злочини і покарання за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 177.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 180.
- •2 Див.: Там само. — с. 237.
- •4 Див.: Там само. - с. 246, 247.
- •3.5. Судовий процес за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 235.
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •1Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 21. — с. 117.
- •1 Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 21. - с. 111.
- •1.2. Реформи Солона
- •1.3. Реформи Клісфена
- •1.4. Демократизація державного устрою Афін в результаті реформ Ефіальта і Перикла
- •2. Державний устрій Афін у V—IV ст. До н. Е.
- •2.1. Народні збори
- •2.2. Рада п'ятисот
- •2.3. Геліея. Афінська армія. Поліцейські функції
- •3. Основні риси афінського права
- •3.1. Джерела афінського права. Закони Драконта
- •3.2. Право власності
- •3.3. Зобов'язальне право
- •3.4. Сімейне і спадкове право
- •3.5. Кримінальне право і судочинство
- •4. Рабовласницька держава в Спарті
- •4.1. Утворення Спартанської держави
- •4.2. Суспільний лад Спарти
- •4.3. Державний устрій Спарти
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •1. Виникнення держави у Стародавньому Римі. Реформи Сервія Туллія
- •1 Асе — мідна римська монета V—II ст. До н. Е. Вагою 327,5 г.
- •2. Суспільний лад і правове становище населення Риму в період республіки
- •3. Державний устрій Римської республіки
- •4. Занепад Римської республіки і перехід до імперії. Принципат і домінат
- •5. Римське право
- •5.1. Основні етапи розвитку римського права
- •5.2. Джерела римського права найдавнішого, класичного і посткласичного періодів
- •6. Закони XII таблиць — найдавніша пам'ятка римського рабовласницького права
- •6.1. Право приватної власності за Законами XII таблиць
- •6.2. Договір позики
- •6.3. Злочини і покарання
- •7. Процес у Стародавньому Римі (досудові відносини сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії)
- •8. Римське право класичного і посткласичного періодів. Преторське право
- •9. Право приватне і право публічне
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - t. 1. - с. 347.
- •10. Право народів
- •11. Зобов'язальне право. Типи договорів. Зобов'язання із заподіяння шкоди (з деліктів)
- •12. Кримінальне право і процес
- •Розділ II. Феодальна держава і Право
- •1 Слово «медина» арабською означає «місто». Мединою почали називати Ясриб (Інгрип), коли він став центром політичного об'єднання Аравії.
- •1.2. Виникнення ісламу
- •1.3. Суспільний і державний устрій Арабського халіфату
- •1Зороастр (Заратуштра) — міфічний пророк в давньому Ірані, який вважався засновником особливої релігії зороастризму, поширеної в Ірані, Середній Азії й Азербайджані.
- •1 Visir — арабською означає «той, хто носить тяжке».
- •2. Мусульманське право (шаріат)
- •2.1. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •1 Див.-: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. - с. 193. 1 Див.: Там само.
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3.Право власності
- •2.4. Зобов'язальне право
- •2.5. Шлюбно-сімейне і спадкове право
- •2.6. Кримінальне право
- •2.7. Судочинство
- •1 Див.: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. — с. 209.
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •1. Виникнення Франкської держави. Реформи Карла Мартелла
- •1 Першою цифрою в «варварських правдах» позначається титул, другою — стаття. 2 Спадкове, на відміну від бенефіцію, феодальне земельне володіння, надане сеньйором своєму васалу за службу.
- •2. Варварські правди та їх загальна характеристика
- •§ 1. Якщо хтось вкраде молочне порося і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол.
- •§ 4. Якщо хтось вкраде річну свиню і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол., не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 77, 78.
- •§ 3. Якщо ж до переселенця протягом 12 місяців не буде ви сунуто протесту, він має залишитися недоторканним, як й iнші сусіди)'.
- •§ 2. Якщо ж вбитий не перебував на королівській службі, вбивця засуджується до сплати 24 тис. Ден., що становить 600 сол.)2.
- •§ 3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього, засуджується до сплати 1 тис. 800 ден., що становить 45 сол.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 77.
- •2 Див.: Там само. — с. 73.
- •3 Див.: Там само. — с. 76.
- •5. Судовий процес
- •5.1. Процесуальні відносини сторін до суду
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 78.
- •5.2. Виклик до суду
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •2. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р.
- •3. Правове становище різних груп населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •3.1. Права і привілеї великих баронів
- •1 Рельєф — феодальний платіж сеньйору за право вступити у володіння спадковими землями (феодом, баронією) після смерті попередника. Розмір його міг бути досить значним (до половини вартості держання).
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 97.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 100.
- •2 Див.: Там само. — с. 98.
- •3.2. Відображення в Хартії інтересів лицарів і городян
- •2 Див.: Там само. — с. 98
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 99.
- •4. Значення Великої хартії вольностей 1215 р. В історії феодальної держави і права Англії
- •1 Див.: Хлестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 с. 99.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. — збірник сербського феодального права
- •1. Утворення Сербської феодальної держави, її суспільний і державний устрій
- •2. Прийняття Законника Стефана Душана, його загальна характеристика
- •3. Правове становище християнської церкви в Законнику Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 116.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 119.
- •4. Злочини і покарання за Законником Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 149.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •4 Див.: Там само. — с. 149.
- •5. Суд і процес
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •3 Див.: Там само.
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 152.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •1. Сеньйоріальна монархія. Реформи Людовіка IX
- •2. Станово-представницька монархія Зміни в правовому становищі станів у XIV—XV ст.
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Характеристика основних джерел права
- •4.1. Джерела права
- •4.2. Право феодальної власності на землю
- •4.3. Зобов'язальне право
- •4.4. Державна регламентація виробництва і торгівлі
- •4.5. Сімейне і спадкове право
- •4.6. Кримінальне право
- •4.7. Судовий процес
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •1. Становлення і розвиток ранньофеодальної держави
- •2. Державний устрій. Королівська влада і центральні органи управління
- •3. Територіальна роздробленість та її закріплення в нормативних актах
- •1 Реформація — релігійний за формою, буржуазний рух під гаслом реформи католицької церкви.
- •4. Загальна характеристика джерел права
- •Розділ III. Буржуазна держава і право
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •1. Причини, етапи й особливості Англійської буржуазної революції XVII ст.
- •1.1. Економічні передумови
- •1 Див.: Маркс к. Буржуазия и контрреволюция / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 6. — с. 115.
- •1.2. Соціальні передумови
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Манифест Коммунистической партии. Соч. — т. 4. —
- •1.3. Ідеологічні і політичні передумови
- •1 Пресвітер (від грец.) — старійшина. В ранньохристиянській церкві так називалися керівники місцевих християнських общин.
- •1.4. Петиція про право
- •1.5. Початок і основні етапи революції
- •1.6. Протекторат Кромвеля
- •1Коммонери — члени палати громад.
- •1.7. Реставрація монархії
- •1.8. «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •1.9. «Славна революція» 1688 р.
- •1.10. Білль про права 1689 р. Акт про престолонаслідування 1701 р.
- •1.11. Встановлення конституційної монархії
- •1.12. Дуалістична монархія
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 11. - с. 106.
- •4. Корона
- •5. Акт про парламент 1911 р.
- •6. Судова система і поліція
- •7. Право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сіла
- •1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії
- •1Квакери — особлива протестантська секта.
- •2. Війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 р. І утворення сіла
- •3. Статті Конфедерації 1781 р., їх характеристика
- •4. Прийняття Конституції сша 1787 p., її зміст
- •5. Перший цикл поправок до Конституції сша (1791 р.)
- •6. Громадянська війна 1861—1865 р., її економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції сша (1865-1870 рр.)
- •7. Реконструкція Півдня. Виникнення Ку-клукс-клану
- •8. Конгрес
- •9. Президент
- •10. Місцеве управління, суд і поліція
- •11. Право
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •1. Причини й етапи буржуазної революції у Франції
- •2. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. І Конституція 1791 р. Їх зміст і характеристика Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
- •3. Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •4. Державний устрій якобінської диктатури, її основні соціально-економічні і політичні перетворення
- •5. Термідоріанський переворот. Конституція 1799 р. Період Консульства
- •6. Утворення імперії Наполеона
- •Тема 14. Право Франції
- •1. Формування правової системи Французької республіки
- •2. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •3. Розвиток цивільного і торговельного законодавства в XIX—XX ст.
- •4. Розвиток трудового і соціального законодавства
- •5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
- •6. Кримінально-процесуальне законодавство
- •Тема 15. Утворення Німецької імперії 1871 p.
- •1. Суспільно-політичний розвиток Німеччини до 1871 р.
- •2. Об'єднання Німеччини
- •3. Державний устрій Німеччини за Конституцією 1871 р.
- •3.1. Союзна рада
- •3.2. Німецький імператор
- •3.3. Імперський канцлер
- •3.4. Рейхстаг
- •3.5. Політичний режим кайзерівської Німеччини
- •Тема 16. Право Німеччини
- •1. Цивільне право
- •1Бгб — скорочення від німецького Bürgerliches Gesetzbuch (Цивільний кодекс).
- •2. Загальна характеристика, система і зміст бгб
- •3. Основні інститути бгб. Юридичні особи
- •4. Договори і зобов'язання з недозволених дій
- •5. Право власності та володіння
- •6. Шлюб і сім'я
- •7. Характерні риси спадкового права
- •8. Наступні зміни до бгб
- •9. Торговельне право
- •10. Кримінальне право
- •11. Трудове і соціальне законодавство
- •Тема 17. Японія
- •1. Переворот Мейдзі 1868 р.
- •2. Адміністративні і соціально-правові реформи
- •3. Утворення політичних партій
- •4. Конституція 1889 р.
- •5. Урядова влада і центральна адміністрація
- •6. Конституція 1947 р.
- •1 Див.: Жидков о. А., Крашенинникова н. А. История государства и права зарубежных стран. — ч. 2. — м., 1998. — с. 438.
- •7. Японія: від аутсайдера до лідера
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к 2001. - с. 580.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к, 2001. - с. 582.
- •8. Право
- •4 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к.,
- •5 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004. - с. 634.
- •1 Див.: Бостан а. M., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004.- с. 634.
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •1. Крах кайзерівської Німецької імперії
- •2. Встановлення революційних органів влади
- •3. Веймарська Конституція 1919 р.
- •4. Політичний режим Веймарської республіки
- •5. Встановлення режиму фашистської диктатури
- •5.1. Механізм фашистської диктатури
- •5.2. Державне регулювання економіки у фашистській Німеччині
- •5.3. Армія
- •6. Повоєнний розвиток Німеччини
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к. 2001. - с. 570.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2001. - с. 571.
- •Тема 19. Сполучені Штати Америки в XX ст.
- •1. Регулююча роль держави сша в сфері економіки і соціальних відносин
- •1.1. Закон Шермана
- •1.2. Акт про прискорення розгляду і вирішення процесів по справедливості
- •1.3. Закон про створення Міністерства торгівлі і праці
- •1.4. Створення Федеральної резервної системи (фрс)
- •1.5. Закон Клейтона 1914 р.
- •1.6. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом
- •1.7. «Новий курс» ф. Рузвельта
- •1 Фрс у ролі централізованого федерального банку, який контролює значну частину банків країни, поряд з фксв и фкпз і нині становить основу регулювання грошово-кредитної, банківської системи сша.
- •1.8. Закон Тафта-Хартлі 1947 р.
- •1.9. Законодавство 60-х років у рамках програми «боротьби з бідністю» л. Джонсона
- •2. Основні зміни в державному апараті
- •2.1. Поправки до Конституції сша. Реформи виборчого права
- •2.2. Закон проти расової дискримінації
- •2.3. Закон про громадянські права
- •2.4. Закон про виборчі права
- •3. Еволюція американського федералізму
- •4. Зростання бюрократичного апарату
- •5. Діяльність правоохоронних органів
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •1. Третя республіка та її падіння
- •2. Четверта республіка
- •3. П'ята республіка
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії ..
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Розділ II. Феодальна держава і право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції
- •Тема 20. Франція в XX ст
5. Діяльність правоохоронних органів
США в XX ст. у цілому характеризувалися поступальним розвитком ліберальних порядків, які витримали перевірку часом навіть у 30-ті роки, коли країна опинилася на межі національної катастрофи і на порядок денний із усією гостротою було поставлене питання про введення надзвичайних заходів для подолання найжорстокішої економічної кризи. «Новий курс» як ліберально-демократична державна мобілізаційна модель і став своєрідною альтернативою іншої антикризової мобілізаційної моделі — фашизму, з його антинародним, тоталітарним режимом.
Однак і в США державний розвиток у парламентсько-демократичних формах і умовах політичного плюралізму не був рівним. Спади і підйоми організованого демократичного руху, посилення чи ослаблення сил реакції в зв'язку із змінами внутрішньо- і зовнішньополітичної обстановки безпосередньо відображалися на способах і методах здійснення державної влади, насамперед на діяльності надзвичайно строкатої американської системи правоохоронних органів і тісно пов'язаних з ними органів внутрішньої та зовнішньої розвідки. За даними американської преси, у США діє близько 40 тис. поліцейських органів зі своїми власними правами й інститутами. Розмаїтість їх структури і компетенції в окремих штатах і містах зумовлена головним чином федеративним устроєм країни.
Найважливішою ланкою системи правоохоронних органів поряд із судовою системою є аторнейська служба, що складається з федеральних, штатних і місцевих установ виконавчої влади, наділених повноваженнями від імені держави порушувати кримінальні справи, розслідувати порушення законів, підтримувати обвинувачення в суді, притягати правопорушників до кримінальної відповідальності. їх відмінність від європейських прокурорських органів полягає в тому, що вони не мають наглядових за законністю функцій, відіграють особливу політичну роль в американському суспільстві, не знають чіткої ієрархічної підпорядкованості — місцеві аторнейські органи не підпорядковані органам штатів, штатні — федеральним.
Призначає главу федеральної аторнейської служби — Генерального аторнея — безпосередньо президент зі згоди Сенату, який, відбираючи кандидата на цю високу посаду, керується насамперед міркуваннями партійної політики. Генеральний аторней виступає не тільки як глава цілої системи федеральних органів, що здійснюють слідчі, розвідувальні, розшукові, прокурорські та інші функції, а й як урядовий юрисконсульт, політичний радник президента. У його віданні перебувають тюрми, справи іммігрантів, боротьба з наркотиками та ін.
Водночас на федеральному рівні аторнейська служба є суворо централізованим апаратом, глава якого — Генеральний аторней — керує Міністерством юстиції США і своїми представниками у федеральних судових округах — аторнеями і маршалами. Маршали покликані виконувати всі накази і розпорядження федеральних судів. Вони керують і спеціальними поліцейськими формуваннями, які використовуються для забезпечення порядку за надзвичайних обставин.
Загальна тенденція розвитку державного апарату США визначила процеси централізації поліцейських органів, усе більшого зосередження влади в руках Генерального аторнея і підпорядкованого йому Міністерства юстиції, подальшого ускладнення структури цих органів, що відображає основні напрями їхньої діяльності. Більше половини великої кількості співробітників Міністерства юстиції (усього поліцейські сили налічують близько 0,5 млн чоловік) пов'язані зі слідством і оперативно-розшуковою роботою, зосередженою в таких його найбільших підрозділах, як ФБР, Служба імміграції і натуралізації (СІН), що перейшла до Міністерства юстиції в 1940 р., Адміністрація із застосування закону про наркотики (АЗЗН), створена в 1973 р. у зв'язку з тим, що наркоманія набула масштабів національного лиха.
У 1954 р. для боротьби з «комуністичною загрозою» і «шпигунством» був створений Відділ внутрішньої безпеки Міністерства юстиції, який у 1973 р. був об'єднаний з Відділом у кримінальних справах Міністерства юстиції. Слідчо-поліцейська діяльність цих підрозділів тісно перепліталася з офіційно визнаною негласною, внутрішньою розвідкою, збором інформації, яка не має прямого відношення до конкретного кримінального переслідування.
Формально ФБР, відділення якого створені по всій країні, покликане вести слідство за злочинами, передбаченими федеральним законодавством. У полі його діяльності, однак, опинилося значно ширше коло справ, особливо тих, які набувають гучного політичного резонансу. ФБР є органом таємного розшуку. У 1949 р. керівне становище ФБР як центру політичного розшуку було закріплене шляхом надання його главі функцій міжвідомчого координування діяльності із забезпечення внутрішньої безпеки, у тому числі операцій розвідувальних служб армії, авіації та військово-морського флоту.
Розвідувально-розшукова діяльність ФБР та інших підрозділів Міністерства юстиції тісно пов'язана з діяльністю спеціальних розвідувальних органів США, що входять до розвідувального співтовариства США. Основна ланка цього співтовариства — ЦРУ1. Закон 1947 р. формально не наділяв ЦРУ поліцейськими повноваженнями, спеціально підкреслюючи, що воно не виконуватиме функцій, пов'язаних із внутрішньою безпекою. Але обов'язок захищати «національну безпеку» створював широкі можливості обходу цих обмежень. Характеристика ЦРУ була дана в 1954 р. в офіційній доповіді спеціальної дослідницької групи під головуванням конгресмена Дулітла, у якій це управління було назване «таємною, психологічною, політичною і напіввійськовою організацією», для якої «вимоги норм людської
1 До розвідувального співтовариства, крім ЦРУ, входять Управління національної космічної розвідки, що спеціалізується на одержанні розвідувальних даних за допомогою засобів зв'язку, електронного шпигунства та ін.; Агентство національної безпеки (АНБ) — «таємна імперія» Пентагона, яка включає створене в 1961 р. Розвідувальне управління міністерства оборони США (РУМО) і відповідні відділи в армії, ВПС, ВМС; Управління розвідки і досліджень Держдепартаменту США та ін.
поведінки й американських традицій «чесної гри» повинні бути неприйнятні».
Відомий американський правознавець Л. Фрідмен у своїй книзі «Вступ до американського права», виданій в Нью-Йорку в 1984 р., вказує на ряд періодів в історії Американської держави XX ст., «які навряд чи викликають почуття гордості» американців. Він співвідносить ці періоди лише з бездіяльністю Верховного суду, покликаного стояти на варті законності. Але ці часи свідчать не тільки про просту бездіяльність Верховного суду США, а й про зміни в державній політиці, у діяльності всієї системи правоохоронних органів країни.
Наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян у перші десятиліття XX ст. став прямим наслідком загострення соціально-класових протиріч після 1917 р., Жовтневої революції в Росії, коли боротьба американських робітників за свої права супроводжувалася розмахом антимонополістичного, антивоєнного пацифістського руху проти участі США у Першій світовій війні, а потім за розслідування ролі військових промисловців у втягненні США в цю війну.
Проти демократичного руху був пущений у хід широкий арсенал каральних засобів. На знищення «червоної зарази», будь-якого прояву радикалізму була спрямована діяльність Бюро розслідування Міністерства юстиції, створеного в 1916 р. (майбутнього ФБР), що перетворилося вже тоді на могутній каральний апарат. У рамках Міністерства юстиції був створений також відділ загальної розвідки, який відігравав роль мозкового центру Бюро розслідування. До полювання за «червоними» підключилася армія, де в 1917 р. був створений «корпус розвідувальної поліції». У 1919 р. американський Сенат приймає резолюцію про покладення краю «більшовицькій пропаганді», відповідно до якої створюється сенатська слідча комісія, одна з перших серед комісій і комітетів «з розслідування антиамериканської діяльності».
У 1917 р. був прийнятий ряд надзвичайних законів воєнного часу, у тому числі закони 1917 і 1918 рр. про шпигунство, які почали широко застосовуватися до політичних супротивників режиму, до учасників антивоєнного робітничого руху та ін. їх зарахували до розряду «іноземних агентів», «підривних елементів», «саботажників, які підривають оборону США». На підставі Закону про заклик до заколоту 1919 р. каралися будь-які антиурядові висловлювання. Комуністична партія була оголошена «підривною організацією», що захищає більшовицький уряд Радянської Росії.
Після припинення дії в 20-х роках федеральних законів воєнного часу легіслатури багатьох штатів прийняли закони «про злочинний синдикалізм», «про злочинну анархію», відповідно до яких «антиурядовим агітаторам», якими визнавали членів Комуністичної партії США й інших лівих організацій, загрожувало покарання у вигляді тюремного ув'язнення на строк до 10 років.
Гоніннями за інакомислення, розширенням репресивної діяльності поліцейського апарату було відзначене і перше повоєнне (40—50-ті роки) десятиліття в США, а також увесь час так званої «холодної війни».
Головним напрямом післявоєнної «правоохоронної» політики стало переслідування комуністичного руху США, коли репресивний апарат особливо не розрізняв учасників демократичної опозиції, відносячи до «підривних», «екстремістських», «червоних» і членів Компартії США, і учасників антивоєнного руху і руху за громадянські права — чорних американців. У період «другої червоної паніки», як його визначають американські політологи, для боротьби з демократичними силами почав широко використовуватися Закон Сміта 1940 р. (Акт про реєстрацію іноземців), відповідно до якого оголошувалася злочинною «пропаганда насильницького повалення уряду», вводилося поняття „організації, яка перебуває під контролем іноземної держави».
Всупереч констатації в 1945 р. Верховним судом США факту про відсутність загрози з боку Компартії США «скинути уряд силоміць або шляхом насильства», будь-яке поширення ліворадикальних ідей почало прирівнюватися до «підбурювання до заколоту». У цей період створюється постійно діюча комісія палати представників американського Конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, приймається серія президентських виконавчих наказів і антидемократичних законів. Виконавчий наказ № 9635 1947 р., наприклад, забороняв під приводом «несумісності» перебування на федеральній службі комуністів. Наказ, який його доповнює (№10450), 1953 р. із традиційним посиланням «на інтереси національної безпеки» прийняття або залишення на державній службі тієї чи іншої особи ставив у залежність від результатів попереднього розслідування ФБР.
Центральне місце серед антидемократичних правових актів того часу належало Закону про внутрішню безпеку 1950 р., який отримав назву по імені його авторів — Закону Маккарена-Вуда. Закон виходив з апріорної посилки, що комуністичні організації США створюють явну і реальну загрозу суспільному ладу та «існуванню вільних американських установ», будучи підривними, злочинними організаціями «комуністичної диктатури іноземної держави». Водночас Закон передбачав покарання у вигляді тюремного ув'язнення на строк до 10 років або штраф у розмірі 10 тис. дол. чи те й інше разом за будь-які дії, розцінені слідчими органами як такі, що спрямовані на встановлення у США «тоталітарної диктатури».
За ступенем небезпеки «підривні» організації класифікувалися в Законі для подальшої реєстрації в Міністерстві юстиції і вирішення питання про їх долю на «організації комуністичної дії» (це насамперед Компартія США), і «організації комуністичного фронту», до яких могла бути віднесена будь-яка демократична організація, політичні вимоги якої так чи інакше збігалися з вимогами Комуністичної партії США. Вирішення питання про віднесення громадської організації до тієї чи іншої категорії було довірено створюваному відповідно до Закону Управлінню з контролю за підривною діяльністю. Визнані «комуністичними» організації, що не пройшли у визначений термін реєстрації і не надали даних, яких вимагає Закон (про кількісний склад, посадових осіб, грошові надходження і витрати тощо), підлягали штрафу в 10 тис. дол., а їхні посадові особи за ті ж дії — кримінальному покаранню до 5 років тюремного ув'язнення, або штрафу до 10 тис. дол., або тому й іншому разом.
Закон передбачав також широкий перелік обмежень для членів комуністичних організацій: працювати в державному апараті, на військових підприємствах, виїжджати за кордон та ін. Кожна зареєстрована організація позбавлялася права користуватися послугами пошти для пересилання своїх програм та ін.
Друга частина Закону Маккарена-Вуда надавала президенту право оголошувати «надзвичайний стан внутрішньої безпеки» у разі вторгнення на територію або у володіння США ворога чи «повстання усередині США», що давало можливість Генеральному аторнею утримувати під вартою будь-яку особу на підставі простих підозр, що ця особа може взяти «участь або змовитися з іншими особами взяти участь в актах шпигунства і саботажу». Отже, узаконювалося антиконституційне право превентивного арешту і поміщення до концтаборів неугодних режиму осіб без суду і слідства.
Прийнятий слідом за Законом Маккарена-Вуда в 1954 р. Закон Хемфрі-Батлера про контроль за комуністичною діяльністю визнав Комуністичну партію США «знаряддям змови, що замишляє повалення уряду США», і оголосив її поза законом. Законом Маккарена-Вуда створювалася юридична база для антидемократичної політики обмеження прав американських громадян, яка одержала назву «маккартизму» по імені сенатора Дж. Маккарті, ініціатора розслідувань у Конгресі з виявлення «шпигунів і комуністів» у державному апараті США. Ніколи раніше тісний зв'язок Конгресу з ФБР не набував таких масштабів, як у 1953 р., коли Маккарті як голова сенаторського комітету з урядових операцій і його постійного підкомітету з розслідування був наділений широкими повноваженнями для перевірки діяльності будь-якого адміністративного органу. До слідчих операцій Конгресу, які призводили до тяжких наслідків — звільнення з роботи, політичної ізоляції тощо, був підключений і підкомітет юридичної комісії США.
Під тиском демократичної громадськості Верховний суд крок за кроком почав з 1963 р. визнавати явну неконституційність деяких положень Закону Маккарена-Вуда. У 1963 р. (і в 1967 р. повторно) суд округу Колумбія в справі Компартії США визнав вимоги її реєстрації такими, що суперечать V поправці до Конституції. У 1967 р. була оголошена неконституційною заборона надавати комуністам роботу на військових підприємствах та ін.
У 70-х роках США відходили від «маккартизму», як від важкої хвороби. Незаконною, злочинною називалася антидемократична репресивна діяльність ФБР і ЦРУ не тільки на сторінках газет, а й у слідчих комітетах, створених у 1975 р. в американському Конгресі. Ще в 1974 р. у зв'язку з деякими скандальними викриттями в друкованих засобах, різким ослабленням позицій республіканської адміністрації після «уотергейту» був виданий виконавчий наказ про скасування списку «підривних організацій».
У заключній доповіді «Обраного комітету сенату з розвідки», наприклад, йшлося про відсутність «необхідної законодавчої бази для забезпечення того, щоб розвідувальні відомства виконували свої завдання відповідно до конституційного процесу», а також про необхідність «механізму і практики нагляду Конгресу» за цими організаціями, зокрема «за витратами розвідувальних відомств».
Розслідування в Конгресі в 1975 і 1976 рр. стали поштовхом до проведення реформ апарату політичної поліції і розвідки, спрямованих на посилення контролю за ним і надання його діяльності більш гнучких форм. У 1976 і 1977 рр. в обох палатах Конгресу США були створені постійні комітети у справах розвідувальних установ з метою посилення нагляду законодавців за розвідувальною діяльністю.
Встановлений згодом контроль за діяльністю ЦРУ був ввірений Генеральному інспектору, який призначався із співробітників цього відомства, хоча інші відомства перебували під контролем незалежних генеральних інспекторів. Лише черговий скандал, у якому були замішані співробітники ЦРУ, пов'язаний з незаконним продажем зброї нікарагуанським «контрас», змусив Конгрес позбавити цього привілею ЦРУ. Прийнята у 1989 р. поправка до законопроекту про асигнування на потреби розвідки (за оцінками фахівців, вона становила тоді приблизно 25 млрд дол.) передбачила посаду ще одного незалежного генерального інспектора, якому ставилося в обов'язок двічі на рік доповідати про свою контрольну діяльність, а також про «суттєві проблеми, порушення і недоліки» у програмах і операціях ЦРУ комітетам Конгресу з розвідки. Формально широкі контрольні права генерального інспектора ЦРУ, який одержав доступ до всіх його архівів, доповідей і документів, обмежувалися, однак, правом загального нагляду за його діяльністю з боку директора ЦРУ, який може заборонити проведення у своєму відомстві будь-яких розслідувань під приводом «захисту життєво важливих національних інтересів США».