1 Див.: Розанов в. В. Религия, философия, культура. — м., 1992. — с. 14.

² Див.: Синайский В. И. Личное и имущественное положение замужней женщины. — Юрьев, 1910. — С. 52; Законы Ману / Перевод С. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный Г. Ф. Ильиным. — М., 1960. — С. 54.

ди процвітання світів він (Брахма) створив із своїх уст, рук, стегон, ступень (відповідно) брахмана, кшатрія, вайшія і шудру»¹.

Отже, якщо так можна сказати, споживча вартість² різних частин тіла священного Брахми — уста, це, виявляється, найважливіша частина тіла.

Батько сам, запросивши брахмана, який добре знає веди, віддає йому наречену, обдарувавши і ушанувавши її. Це є шлюбом Брахми. А коли батько, під час здійснення жертвоприношення у трьох вогнях, розкладених як належить, віддає свою дочку, вбравши її, жрецеві, який здійснює священнодійство, — такий шлюб називають шлюбом богів. Отримавши від нареченого одну чи дві пари корів за законом, батько віддає дочку із здійсненням шлюбних обрядів. Це називається шлюбом ріші. Якщо батько віддає свою дочку, вшанувавши нареченого і про-воджаючи їх словами: «разом обидва виконуйте закон», то такий шлюб переказ називає шлюбом праджапаті³. Якщо батько вищає свою дочку за її бажанням паренному, який скільки може, дає майно родичам чи самій нареченій, то такий шлюб називається шлюбом ; асурів Добровільне поєднання один з одним нареченого і нареченої називається гандхарвовим любовним поєднанням пари. Коли той, хто вчинив убивство, нанісши рани, здійснивши розгром (наречений), забирає силою з дому наречену, яка кричить про допомогу і плаче, то такий шлюб називається шлюбом ракшасів. Коли в безлюдному місці будь-хто заволодіє дівчиною, яка спить, сп'янілою, безтурботною, це — восьмий найгірший (спосіб), названий шлюбом пишачів⁴. На-I наперед не можна не помітити, що деякі з перелічених спосо-бів укладення шлюбу мають релігійні підстави, наприклад, спо-соби Брахми, богів і частково праджапаті⁵.

Інші способи, такі як ріші й асурів, відрізняються юридичним характером, в їх основу покладено купівлю-продаж наре-ченої. Нарешті, способи гандхарвів, ракшасів і пишачів мають, найімовірніше, побутовий характер; їх основу становить заволо-діння дівчиною з її згоди (добровільне), незважаючи на її опір

1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 23.

² Споживча вартість — це здатність товару задовольняти нашу потребу; говорячи про неї можна сказати, що важливіше — ґудзик чи ложка, рука чи уста. ³ Див.: Закони Ману / Перевод С. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный Г. Ф. Ильиным. - М., 1960. - С. 55.

4 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — т. 1. — сПб., 1994. — с. 49. 5 Див.: (иконы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 167.

(насильне), і заволодіння дівчиною, неочікуване для неї. Ці ос-танні три способи різко відрізняються від перелічених вище тим, що вони не супроводжуються переданням дівчини нареченому її батьком чи родичами. А це передання є, за законами Ману, вельми суттєвим для укладення шлюбу, оскільки таким чином наречений, отримуючи передану йому дівчину, набуває разом з тим і владу над нею. «Формула благословення і жертва творцеві істот застосовуються в шлюбах заради закликання добробуту на молодих, а переданням нареченої виникає влада чоловіка»¹. Слід зазначити, що слово vivaha, вжите у цьому місці для визначення поняття шлюбу, означає в буквальному розумінні «введення», тобто відведення нареченої до будинку нареченого. Крім того, слово svamya, вжите у цьому ж тексті для визначення поняття влади, означає не просто подружню владу, а «володіння» «панування», «право власності»².

Отже, усі вісім способів укладення шлюбу, перелічені у законах Ману, можна поділити на дві групи: 1) на способи з переданням нареченої нареченому її батьком чи родичами³ («Кому б не віддав її батько чи з дозволу батька брат, їй слід підкоритися йому за життя і не зневажати його після смерті»); 2) на способи без такого передання. Юридичною мовою перший спосіб може бути названий похідним, а другий — первісним способом придбання жінки.

Взяття руки було передбачене як церемонія в шлюбах осіб однієї касти, тримання палиці, стріли, вістря палиці, краю одягу—в протилежному випадку. (43. «Обряд поєднання рук передбачається під час шлюбної церемонії з жінками тієї ж вар-ни; належить знати наступний обряд у разі шлюбу серед представників різних варн: 44. Під час обряду шлюбу з чоловіком більш високої варни кшатрійка повинна тримати стрілу, дівчи-на-вайшійка — стрекало, шудрянка має тримати край одягу»).

Чи вказують ці символи на придбання жінки чоловіком за допомогою руки, стріли, палиці? Що означало тримання краю одягу? Чи було це символом того, що жінка вважалась власністю того чоловіка, за край одягу якого вона трималась?⁴