1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 15.

2 1 Сикль — 1'/120 кг срібла, вартість 225 л ячменю, середньомісячна оплата праці най­маного працівника.

його купівельної ціни»; § 221: «Якщо лікар зростить зламану кістку людині чи вилікує хворобливу пухлину, то хворий має віддати лікареві 5 сиклів срібла»; § 222: «Якщо хворий — будь-хто з мушкенумів, то він має віддати 3 сиклі срібла»; § 223: «Якщо хворий — раб людини, то господар раба має від­дати лікареві 2 сиклі срібла»)¹.

У законах передбачені умови найму землероба, якими обумовлювалась свого роду заробітна плата, що видавалась йому сріблом або хлібом, яка була більш високою під час проведення у літній період основних польових робіт, про що свідчить § 257: «Якщо людина найме землероба, то вона повинна давати йому 8 курру хліба за рік». Найманий працівник, який не виростив хліба на полі, вкрав насіння, зморив худобу господаря, мав сплатити штраф зерном. Несплата штрафу загрожувала йому смертю. Таку особу розривали за допомогою худоби, про що йдеться у § 256: «Якщо він не в змозі сплатити те, за що він відповідальний, його належить розірвати на цьому полі за допомогою худоби»². Це одне із свідчень вкрай тяжкого становища найманих працівників. Певно, не випадково про найм працівників-землеробів йшлося у законах Хаммурапі після найму тварин. Найм чужого раба розглядався як найм майна.

Договори доручення, зберігання, товариства найчастіше укладалися у сфері торговельних відносин, де особливо яскраво виступали дві фігури: тамкар-лихвар і шамаллум — його торговий агент. Договір доручення, наприклад, такий, який передбачав вивезення й продаж товару, перевезення цінностей, оформлявся у вигляді письмового документа, про що свідчить § 104: "Якщо тамкар дасть шамаллуму хліб, вовну, масло чи будь-яке інше майно для продажу, то шамаллум повинен підрахувати срібло і повернути повернути тамкару. Шамаллум має отримати документ з печаткою про срібло, яке він віддає тамкару». За недодержання умов договору була передбачена відповідальність обох сторін про що йдеться у декількох параграфах законів Хаммурапі

§ 106: «Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і запереяуватиме це перед своїм тамкарем, то цей тамкар має викри-

1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 23.

1 Див.: Там само. — с. 24.

ти шамаллума перед богом і свідками в отриманні срібла, і шамаллум повинен віддати тамкару срібло, яке він узяв, у потрійному розмірі»; § 107: «Якщо тамкар доручить що-небудь шамал-луму і шамаллум поверне своєму тамкару усе, що дав йому тамкар, а тамкар заперечуватиме перед ним отримання будь-чого, що дав йому шамаллум, то цей шамаллум має викрити тамкара перед богом і свідками, і тамкар за те, що він заперечував перед своїм шамаллумом, має віддати шамаллуму усе, отримане ним, у шестикратному розмірі»)¹.

2.4. Шлюбно-сімейне право

У законах Хаммурапі наведено низку положень, які визначають майновий стан заміжньої жінки. Серед них особлива увага приділена договору як основі не тільки способу укладення шлюбу, а й цивільно-правового становища цієї жінки у сім'ї чоловіка.

У давнину істотною умовою укладення шлюбу було придбання жінки. Воно здійснювалося шляхом фактичного заволо-діння жінкою (первинний спосіб придбання) або за допомогою укладення договору про її передачу (похідний спосіб придбання). У законах Хаммурапі вже не передбачене фактичне заволо-діння жінкою. У них не йдеться ні про викрадення нареченої, ні про її добровільну втечу за сприяння нареченого, ні про будь-які інші способи заволодіння жінкою. У законах закріплене положення про те, що умовою виникнення шлюбу є лише договір. Згідно з § 128 «якщо чоловік візьме дружину і не укладе письмового договору, то ця жінка не є дружиною»². Українська редакція цього параграфа є більш чіткою: «Якщо чоловік, взявши дружину, не укладе з нею договору, — ця жінка не дружина»³. З першої ж редакції не зовсім зрозуміло, з ким чоловік має укладати договір.

Відповідно до законів Хаммурапі формою укпалення щлюб-ного договору був договір, купівлі-продажу нареченої (§ 159: «Якщо чоловік, який приніс шлюбний дар у дім свого тестя, віддавши викуп, зверне увагу на іншу жінку і скаже своєму тестю «Я не візьму твоєї дочки», то батько дівчини може забрати