Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Uchebnik_Po_IGPZS_Glinyany.doc
Скачиваний:
1500
Добавлен:
10.02.2016
Размер:
3.91 Mб
Скачать

10. Місцеве управління, суд і поліція

Відповідно до Конституції США — федерація, що складається зі штатів. Кожен з них має свою Конституцію, яка не повинна мати серйозних розбіжностей з федеральною. Законодавча влада в штаті належить, як правило, двопалатному парламенту (сенат і палата представників), виконавча — губернатору. Штати складаються з графств. У містах є ради і мери. Майже всі посади в штатах, графствах виборні, строкові і відплатні. Однак діяльність осіб, які займають ці посади, багато в чому залежить від партійних босів.

Особливе становище посідає федеральний округ Колумбія, де знаходиться столиця США. Управління ним здійснюють спеціальний комітет Конгресу й особи, уповноважені президентом. У штаті Нова Англія місцеве управління зосереджене в таунах. В окремих штатах графства також розбиті на тауни. Перехід до імперіалізму, централізація управління підсилили залежність штатів від федеральної влади, особливо у питаннях асигнувань. Закони 1911, 1916, 1917 рр. ввели в практику надання субсидій, фінансових дотацій штатам на певні цілі, при цьому федеральна влада не забувала про свої інтереси і побажання монополій. З іншого боку, монополіям буває вигідно виступати в ролі захисників прав штатів. Гасла про державну самостійність штатів використовують і великі буржуазні партії, особливо в період виборчих кампаній. У цілому державний устрій США наприкінці XIX — на початку XX ст. розвивався по лінії централізації, розширення повноважень федеральних органів.

Централізація влади позначилась також на судовій системі, яку очолює Верховний суд США. Тривалий час його кількісний склад залежав від розсуду Конгресу. Закон 1869 р. встановив, що Верховний суд США складається з голови і восьми членів, призначуваних президентом зі згоди сенату. Ці посади обіймаються довічно, хоча Закон дозволяє піти у відставку по досягненні 70-літнього віку і 10-літнього стажу судової роботи. Сенат, звичайно, міг звільнити будь-якого суддю достроково, але для цього він повинен сам розглянути обвинувачення і винес ти вирок про зраду судді або його аморальну поведінку. Іншими словами, дискваліфікація допускалася лише в порядку імпічменту. Принцип незмінюваності суддів був узятий з англійської практики.

Відповідно до Конституції і Закону про федеральну судову систему 1789 р. компетенція Верховного суду була відносно невеликою. Він міг приймати до розгляду спори між штатами і Справи, пов'язані з представниками іноземних держав. Основна його функція — судовий нагляд: перевірка рішень нижчестоящих судів, додержання законності посадовими особами. Федеральний суд є вищою апеляційною інстанцією країни.

Однак ще на початку XIX ст. другий голова Верховного суду Дж. Маршалл у своїй доктрині проголосив право Верховного суду вирішувати питання про відповідність Конституції актів Конгресу й указів президента. Це привело до затяжного конфлікту з президентом Джефферсоном. Однак у другій половині XIX ст. доктрина судового верховенства одержала офіційне визнання як складова конституційної системи. Своїм рішенням у будь-якій конкретній справі Верховний суд США міг позбавити санкції будь-який закон, тобто зробити його недійсним.

Верховний суд не раз проголошував, що саме він покликаний забезпечити правові гарантії правосуддя. При цьому робилося посилання на 14-ту поправку до Конституції, яка забороняє штатам застосовувати кримінальне покарання інакше, ніж на основі «належної правової процедури»- На думку американського юриста Д. Карлена, ця норма була підставою наглядових повноважень Верховного суду щодо діяльності урядів штатів і була використана ним з метою централізації й уніфікації законодавства і судової практики.

За сто років після прийняття 14-ї поправки Верховний суд оголосив неконституційними 94 федеральні закони. Від цього частіше вигравали монополії, оскільки скасовувалося багато актів, що стосувалися соціального і трудового права.

У разі потреби Верховний суд вносив поправки до раніше прийнятих ним актів щодо тлумачення права, не дуже зважаючи на доктрину додержання судового прецеденту. При цьому він нагадував швидше законодавчий орган, ніж орган правосуддя. Американські судді поводяться із зазначеною доктриною більш вільно, ніж їхні колеги в Англії-

Судова система США складна, заплутана. Вона складається із судів федерації і штатів. Округ Колумбія має окремий суд. Юрисдикція апеляційного суду поширюється на кілька штатів. Основна ланка федеральної системи — районний суд. У великих штатах є кілька таких судів. До 1911 р. існували окружні суди.

Федеральні суди розглядають кримінальні злочини, карані за федеральними законами. Залежно від складу злочину районний суддя може розглядати справу сам чи за участю присяжних. Крім того, існувала мережа спеціальних федеральних судів: військових, податкових, митних, претензійних. У штатах була своя судова система, ще більш складна: Верховний суд штату, чия компетенція схожа з компетенцією федерального Верховного суду, проміжні апеляційні суди. Основна маса справ розглядалася судом першої інстанції. Існували мирові судді, суди мерів, муніципальні, графств, окружні, поліцейські, зі спорів про заповіти, совісні суди.

Справи про тяжкі кримінальні злочини, особливо карані смертною карою, обов'язково повинні були розглядатися за участю присяжних. Велике журі федеральних судів складалося з 12—16 присяжних, у судах штатів — з 7—23. Мале журі в складі 12 присяжних діяло як у кримінальних, так і в цивільних справах. Заплутаність судової системи посилюється тим, що майже кожен штат має своє кримінальне, цивільне і процесуальне законодавство.

Виносячи вирок, суди нерідко звертаються до прецедентів. Тільки з практики Верховного суду США їх налічується сотні томів.

Обов'язок порушувати кримінальне переслідування і підтримувати обвинувачення у Верховному суді США покладено на міністра юстиції. Глава федерального Міністерства юстиції одночасно є генерал-прокурором. У штатах ці функції виконують свої прокурори, формально незалежні від міністра юстиції. Американська прокуратура будується на децентралізованих засадах.

У 1908 р. при Міністерстві юстиції створюється постійна слідча служба — Бюро розслідування. Згодом цей орган став виконувати функції загальнофедеральної кримінальної і політичної поліції.

У штатах і графствах боротьбу з робітничим рухом вели поліцейська служба і приватні детективні агентства. Великі сили поліції були кинуті на придушення страйку в Чикаго (1 травня 1886 р.), у Гомстеді (1892 р.), Пенсільванії (1902 р.).

Міністерства фінансів, пошти і телеграфу створювали свою поліцію. Капітолій, де розміщуються Конгрес і Білий дім — разиденція президента, охороняють спеціальні поліцейські Підрозділи.

Поліція штатів і графств виникла наприкінці XIX ст. у зв'язку зі зростанням робітничого руху. Вона підпорядковувалася губернатору. Крім поліцейських інспекторів службу з охорони порядку здійснювали шерифи.

Шериф — виборна посада, у деяких місцях майже неоплачувана. Тому обіймати її могли заможні громадяни, які користувалися довірою партійного боса. Він стежив за триманням заарештованих, виконанням вироків. Йому підпорядковувалися констеблі — виборні особи в сільських місцевостях.

Основна служба з охорони громадського порядку здійснювалася поліцейськими, які одержували плату за це і відповідну форму. Власники заводів, фабрик, шахт мали право формувати свою приватну поліцію, яку вони не раз застосовували проти страйкарів.

Наприкінці XIX ст. стає більш жорсткою практика відбування покарання злочинцями. Тривалий час засуджені відбували покарання у тюрмах за так званою пенсільванською системою. В'язнів поміщали в одиночну камеру з повною ізоляцією і здійснювали релігійний вплив на них. Пізніше в деяких штатах в'язнів почали залучати до каторжних робіт, об'єднавши пенсільванську систему з осборнською. Фізичне і духовне поневолення перетворювало в'язнів на інвалідів.

Для молодих в'язнів з 70-х років XIX ст. почали застосовувати реформаторії. В Англії їх називали «борстальські установи». Засуджені перебували в загальних камерах, брали участь у спільній праці. Термін ув'язнення міг бути зменшений за розсудом тюремної адміністрації.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]