5. Перший цикл поправок до Конституції сша (1791 р.)

У ході ратифікації штатами прийнятої Конституції було порушене питання про необхідність доповнення її тексту положеннями про громадянські права. Ідея всебічної гарантованості громадянських прав і політичної свободи як головного державоутворюючого принципу сягала ще Декларації незалежності 1776 р. Конституція 1787 р. містила лише загальні положення про судові й загальнозаконодавчі гарантії статусу і прав громадянина в дусі суворої законності: громадяни США мали право на законний судовий розгляд вчиненого ними, включаючи обвинувачення в державній зраді, за умов дотримання вимоги про суд присяжних і заборони на надання закону зворотної сили, обмежувалося застосування конфіскації майна, за ними визнавався привілей процедури habeas corpus.

У конституціях штатів громадянські права і свободи були закріплені тоді значно ширше, ніж у загальнофедеральній. У 10 з 13 конституцій був присутній спеціальний білль про права, зразком яких послужила знаменита Декларація прав штату Вірджинія 1776 p., прийнята ще до проголошення незалежності. Найбільш детальними, наприклад, були відповідні розділи в конституціях Меріленду і Массачусетсу. У Конституції Массачусетсу 1780 p. декларація прав (статті 1—30), виходячи з проголошеної рівності і природного права всіх людей, закріплювала свободу відправлення культів, самоврядування, заборону привілеїв, право контролю за діяльністю влади, судові гарантії прав, свободу друку, право зберігання і носіння зброї, подання петицій, проведення зборів, законодавчі права народних представництв.

Під приводом відсутності в Конституції Білля про права громадян деякі штати відмовлялися ратифікувати Конституцію. Це викликало побоювання федералістів за її долю. Хоча спершу творці Конституції мали намір віднести регулювання громадянських прав і свобод до компетенції штатів, тепер ними була визнана необхідність компромісу. Ініціатором виступив Дж. Меді-сон. У червні 1789 р. він запропонував першому Конгресу федерації проект загальнодержавного білля про права. Проект особливо підтримав Т. Джефферсон. Закріплення громадянських прав і свобод, на його думку, було не тільки необхідним саме по собі, а й мало стати однією з гарантій загального правового устрою держави, запобігання зловживанням з боку законодавців (які йому уявлялися тоді чи не більш небезпечними, ніж диктаторські прагнення влади виконавчої: «Виконавча влада уряду — не єдиний і навіть не основний мій головний біль. Тиранія законодавців на сьогодні і, напевно, ще на довгі роки — ось головна і найстрашніша небезпека. Тиранія виконавчої влади настане також, але в період, більш віддалений від нас»).

Конгрес затягнув обговорення поправок до Конституції до серпня 1789 р. Узгоджений проект із деякими змінами був схвалений 25 вересня 1789 р. як 10 поправок до основного тексту Конституції. До грудня 1791 р. вони були ратифіковані штатами. Проголошені в Біллі права і гарантії були істотно вужчими за ті, що містилися в конституціях більшості штатів, однак вони були загальними і створювали високий для XVIII ст. ступінь загальнодержавного демократизму. Поправки мали ще, як мінімум, подвійну мету: по-перше, вони створювали сферу загальнофедерального контролю і законодавства стосовно громадянських прав і свобод, по-друге, вперше у сфері політичного законодавства вони були побудовані як заборони й обмеження, що накладалися в тому числі і на законодавців.

Перший цикл поправок становить Білль про права. Він набув законної сили в 1791 р. і містить перелік буржуазно-демократичних свобод, 1-ша поправка проголошує свободу слова, друку, свободу релігійних переконань, забороняє цензуру, дозволяє народу «мирно збиратися і звертатися до уряду з проханнями про припинення зловживань», 2-га і 3-тя — дозволяють народу формувати

своє ополчення (міліцію) і носити зброю, 4-та поправка закріплює недоторканність особи, житла, паперів, майна, забороняє арешти, розшук і захоплення осіб без офіційних наказів, 5-та запровадила суд присяжних у кримінальних справах, заборонила двічі переслідувати особу за один і той самий злочин. У кримінальній справі заборонялося кого-небудь примушувати свідчити проти себе. Позбавлення життя, волі і власності могли мати місце тільки за рішенням суду. 8-ма поправка забороняла жорстокі покарання і надмірні штрафи. Білль відокремив школу від церкви, встановив додаткові гарантії автономії штатів. У 10-й поправці зазначалося, що права, не відняті федеральною Конституцією в штатів, «належать штатам або народу».

Буржуазія і плантатори записали в Біллі про права положення про недоторканність приватної власності. В кінці 5-ї поправки записано: «Ніяка приватна власність не повинна відбиратися для загальної користі без справедливої винагороди». Арешт майна не дозволялося здійснювати без законного судового розгляду.

У Біллі про права були закріплені основні демократичні права і свободи політичного характеру: свобода віросповідання, слова, друку, проведення зборів і подання петицій. Народу гарантувалася громадянська й особиста недоторканність особи, житла, паперів і майна, свобода від постоїв. Істотною гарантією громадянської свободи мало стати право носіння зброї, що визнавалося «необхідним для безпеки вільної держави» і не могло обмежуватися владою. Цикл поправок був присвячений судовим і кримінально-правовим гарантіям (які найбільше турбували діячів європейського й американського Просвітництва): громадянам надавалося невід'ємне право на розгляд у суді присяжних при гарантуванні презумпції невинуватості (ніхто не міг примушуватися свідчити проти самого себе), без суду ніхто не міг позбавлятися життя, свободи або власності, обвинуваченому забезпечувалися права процедури habeas corpus із забороною надмірної застави; встановлювалася невідчужуваність приватної власності для суспільних потреб без «справедливої винагороди». Особливо важливе значення мала 9-та поправка, яка проголошувала можливість державного визнання й інших громадянських прав, які прямо не перелічені, але немовби випливають із загальної доктрини природних і невідчужуваних прав громадян.

Поряд з тим, що було проголошено в Конституції, Білль про права закріпив на конституційному рівні високий ступінь демократизму нової держави.

Сформована в 1787—1791 рр. Конституція США зберегла свою чинність більш ніж на 200 років і стала основою наступного державно-політичного розвитку цієї держави. Конституція США вважається жорстокою. Поправки до неї остаточно набирають чинності, як правило, після того, як їх затвердять 3/4 законодавчих зборів штатів. Не випадково за час існування цієї Конституції до неї було внесено лише 26 поправок.

її найголовнішою засадою було всебічне закріплення представницької демократії, гарантованої організацією влади і управління на основі поділу влади, виборністю найрізноманітніших інститутів влади — від загальнодержавних до органів самоврядування.