- •В.П. Глиняний
- •Isbn 966-7613-72-0
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 5. Арабський халіфат та його мусульманське право
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. -збірник сербського феодального права
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •Тема 14. Право Франції
- •Тема 15. Утворений Німецької імперії 1871 p.
- •Тема 16. Право Німеччини
- •Тема 17. Японія
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •Тема 19. Сполучені Штата Америки в XX ст.
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •Варіант відповідей на питання планів семінарських занять Розділ і. Рабовласницька держава і право
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка рабовласницької держави
- •1. Утворення Вавилонської держави та її суспільно-політичний устрій
- •2. Право за законами Хаммурапі
- •2.1. Загальна характеристика законів Хаммурапі. Їх структура
- •2.2. Правове становище окремих груп населення за законами Хаммурапі (авілумів, мушкенумів, тамкарів, редумів, баїрумів, селян, рабів)
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м. , 1984. — с. 13.
- •2Див.: Там само. — с. 23. 3Око за око, зуб за зуб!»
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с 22.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •2Міра ємності, шо дорівнює- 0,84 л.
- •3 Ше (шеум) — міра ваги, що дорівнює 0,046 г.
- •4 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 16.
- •2С. 14. 3 Див.: Там само.
- •1 Письмовий договір купівлі-продажу. Особи, які займали командні посади в армії.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 20.
- •2 Див.: Там само. — с. 22, 23.
- •3 Див.: Там само. — с. 20.
- •2.3. Договір позики
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 15.
- •2 1 Сикль — 1'/120 кг срібла, вартість 225 л ячменю, середньомісячна оплата праці найманого працівника.
- •§ 106: «Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і запереяуватиме це перед своїм тамкарем, то цей тамкар має викри-
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 23.
- •1 Див.: Там само. — с. 24.
- •2.4. Шлюбно-сімейне право
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 15.
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 18. .
- •3 Див.: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — к., 1998. — t. 1. — с. 20.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18,
- •1 Див.: Синайский в. И. Личное и имущественное положение замужней женщины в
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •§ 134: «Якщо чоловік буде взятий у полон і в його домі не залишилося засобів до існування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жінка не є винною».
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 22.
- •2 Див.: Там само. — с. 17.
- •3 Див.: Там само. — с. 13.
- •4 Див.: Там само. — с. 14.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Вочевидь йдеться про випробування водою; різновид ордалії (суду божого).
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •1 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 49-51.
- •2 Див.: Там само. — с. 49.
- •1Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 50.
- •2. Державний устрій в імперії маурьїв
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 27.
- •2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 26.
- •3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 133.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 138.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленным I. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 130.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. ЭлЬмановича, проверенный и исправленный г.Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 137.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3. Основні риси права Стародавньої Індії
- •3.1 Загальна характеристика законів Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 135.
- •2 Див.: Там 'само. — с. 177. 2 Див.: Там само. — с. 136.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 32.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •2 Див.: Там само. — с. 29.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •1 Див.: Законы Мену / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.. 1960. - с. 183.
- •2 Див.: Там само. — с. 161.
- •3.2. Регулювання майнових відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 147.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 162.
- •4 Див.: Там само. — с. 161.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 161. 2Див.: Там само. — с. 162.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., i960. - с. 166.
- •3.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •2 Гуру — учитель, брахман, який навчає священному писанню. 3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Розанов в. В. Религия, философия, культура. — м., 1992. — с. 14.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 23.
- •4 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — т. 1. — сПб., 1994. — с. 49. 5 Див.: (иконы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 167.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиним м., i960. - с. 167.
- •3 Наприклад, бpaтом нареченої з дозволу її батька (Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 115).
- •4 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 57.
- •2Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.; 1960. - с. 193. 3Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 178, 193.
- •2 Див.: Там само. — с. 199.
- •3 Однак, як і в римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся продаж дружини її чоловіком (Див.: Там само — с. 188).
- •4 Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - m., 1960. - с. 56, 57.
- •2 Див.: Там само. - 111, 37-38. - с. 57.
- •1 Ці настанови належать до пізнішої редакції, оскільки ними встановлюється позбавлення батьків їх влади.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 115.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Мэн. Древнейшая история учреждений / Пер. А. Нахимова. — сПб., 1876 — с. 259.
- •2 Див.: Там само. — с. 257.
- •1 Див.: Унтер и. Брак в его всемирно-историческом развитии. — к., 1885. — с. 18. 2Див.: Там само. — с. 18.
- •3.4. Злочини і покарання за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 177.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 180.
- •2 Див.: Там само. — с. 237.
- •4 Див.: Там само. - с. 246, 247.
- •3.5. Судовий процес за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 235.
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •1Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 21. — с. 117.
- •1 Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 21. - с. 111.
- •1.2. Реформи Солона
- •1.3. Реформи Клісфена
- •1.4. Демократизація державного устрою Афін в результаті реформ Ефіальта і Перикла
- •2. Державний устрій Афін у V—IV ст. До н. Е.
- •2.1. Народні збори
- •2.2. Рада п'ятисот
- •2.3. Геліея. Афінська армія. Поліцейські функції
- •3. Основні риси афінського права
- •3.1. Джерела афінського права. Закони Драконта
- •3.2. Право власності
- •3.3. Зобов'язальне право
- •3.4. Сімейне і спадкове право
- •3.5. Кримінальне право і судочинство
- •4. Рабовласницька держава в Спарті
- •4.1. Утворення Спартанської держави
- •4.2. Суспільний лад Спарти
- •4.3. Державний устрій Спарти
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •1. Виникнення держави у Стародавньому Римі. Реформи Сервія Туллія
- •1 Асе — мідна римська монета V—II ст. До н. Е. Вагою 327,5 г.
- •2. Суспільний лад і правове становище населення Риму в період республіки
- •3. Державний устрій Римської республіки
- •4. Занепад Римської республіки і перехід до імперії. Принципат і домінат
- •5. Римське право
- •5.1. Основні етапи розвитку римського права
- •5.2. Джерела римського права найдавнішого, класичного і посткласичного періодів
- •6. Закони XII таблиць — найдавніша пам'ятка римського рабовласницького права
- •6.1. Право приватної власності за Законами XII таблиць
- •6.2. Договір позики
- •6.3. Злочини і покарання
- •7. Процес у Стародавньому Римі (досудові відносини сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії)
- •8. Римське право класичного і посткласичного періодів. Преторське право
- •9. Право приватне і право публічне
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - t. 1. - с. 347.
- •10. Право народів
- •11. Зобов'язальне право. Типи договорів. Зобов'язання із заподіяння шкоди (з деліктів)
- •12. Кримінальне право і процес
- •Розділ II. Феодальна держава і Право
- •1 Слово «медина» арабською означає «місто». Мединою почали називати Ясриб (Інгрип), коли він став центром політичного об'єднання Аравії.
- •1.2. Виникнення ісламу
- •1.3. Суспільний і державний устрій Арабського халіфату
- •1Зороастр (Заратуштра) — міфічний пророк в давньому Ірані, який вважався засновником особливої релігії зороастризму, поширеної в Ірані, Середній Азії й Азербайджані.
- •1 Visir — арабською означає «той, хто носить тяжке».
- •2. Мусульманське право (шаріат)
- •2.1. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •1 Див.-: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. - с. 193. 1 Див.: Там само.
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3.Право власності
- •2.4. Зобов'язальне право
- •2.5. Шлюбно-сімейне і спадкове право
- •2.6. Кримінальне право
- •2.7. Судочинство
- •1 Див.: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. — с. 209.
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •1. Виникнення Франкської держави. Реформи Карла Мартелла
- •1 Першою цифрою в «варварських правдах» позначається титул, другою — стаття. 2 Спадкове, на відміну від бенефіцію, феодальне земельне володіння, надане сеньйором своєму васалу за службу.
- •2. Варварські правди та їх загальна характеристика
- •§ 1. Якщо хтось вкраде молочне порося і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол.
- •§ 4. Якщо хтось вкраде річну свиню і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол., не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 77, 78.
- •§ 3. Якщо ж до переселенця протягом 12 місяців не буде ви сунуто протесту, він має залишитися недоторканним, як й iнші сусіди)'.
- •§ 2. Якщо ж вбитий не перебував на королівській службі, вбивця засуджується до сплати 24 тис. Ден., що становить 600 сол.)2.
- •§ 3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього, засуджується до сплати 1 тис. 800 ден., що становить 45 сол.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 77.
- •2 Див.: Там само. — с. 73.
- •3 Див.: Там само. — с. 76.
- •5. Судовий процес
- •5.1. Процесуальні відносини сторін до суду
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 78.
- •5.2. Виклик до суду
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •2. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р.
- •3. Правове становище різних груп населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •3.1. Права і привілеї великих баронів
- •1 Рельєф — феодальний платіж сеньйору за право вступити у володіння спадковими землями (феодом, баронією) після смерті попередника. Розмір його міг бути досить значним (до половини вартості держання).
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 97.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 100.
- •2 Див.: Там само. — с. 98.
- •3.2. Відображення в Хартії інтересів лицарів і городян
- •2 Див.: Там само. — с. 98
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 99.
- •4. Значення Великої хартії вольностей 1215 р. В історії феодальної держави і права Англії
- •1 Див.: Хлестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 с. 99.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. — збірник сербського феодального права
- •1. Утворення Сербської феодальної держави, її суспільний і державний устрій
- •2. Прийняття Законника Стефана Душана, його загальна характеристика
- •3. Правове становище християнської церкви в Законнику Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 116.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 119.
- •4. Злочини і покарання за Законником Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 149.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •4 Див.: Там само. — с. 149.
- •5. Суд і процес
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •3 Див.: Там само.
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 152.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •1. Сеньйоріальна монархія. Реформи Людовіка IX
- •2. Станово-представницька монархія Зміни в правовому становищі станів у XIV—XV ст.
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Характеристика основних джерел права
- •4.1. Джерела права
- •4.2. Право феодальної власності на землю
- •4.3. Зобов'язальне право
- •4.4. Державна регламентація виробництва і торгівлі
- •4.5. Сімейне і спадкове право
- •4.6. Кримінальне право
- •4.7. Судовий процес
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •1. Становлення і розвиток ранньофеодальної держави
- •2. Державний устрій. Королівська влада і центральні органи управління
- •3. Територіальна роздробленість та її закріплення в нормативних актах
- •1 Реформація — релігійний за формою, буржуазний рух під гаслом реформи католицької церкви.
- •4. Загальна характеристика джерел права
- •Розділ III. Буржуазна держава і право
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •1. Причини, етапи й особливості Англійської буржуазної революції XVII ст.
- •1.1. Економічні передумови
- •1 Див.: Маркс к. Буржуазия и контрреволюция / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 6. — с. 115.
- •1.2. Соціальні передумови
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Манифест Коммунистической партии. Соч. — т. 4. —
- •1.3. Ідеологічні і політичні передумови
- •1 Пресвітер (від грец.) — старійшина. В ранньохристиянській церкві так називалися керівники місцевих християнських общин.
- •1.4. Петиція про право
- •1.5. Початок і основні етапи революції
- •1.6. Протекторат Кромвеля
- •1Коммонери — члени палати громад.
- •1.7. Реставрація монархії
- •1.8. «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •1.9. «Славна революція» 1688 р.
- •1.10. Білль про права 1689 р. Акт про престолонаслідування 1701 р.
- •1.11. Встановлення конституційної монархії
- •1.12. Дуалістична монархія
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 11. - с. 106.
- •4. Корона
- •5. Акт про парламент 1911 р.
- •6. Судова система і поліція
- •7. Право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сіла
- •1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії
- •1Квакери — особлива протестантська секта.
- •2. Війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 р. І утворення сіла
- •3. Статті Конфедерації 1781 р., їх характеристика
- •4. Прийняття Конституції сша 1787 p., її зміст
- •5. Перший цикл поправок до Конституції сша (1791 р.)
- •6. Громадянська війна 1861—1865 р., її економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції сша (1865-1870 рр.)
- •7. Реконструкція Півдня. Виникнення Ку-клукс-клану
- •8. Конгрес
- •9. Президент
- •10. Місцеве управління, суд і поліція
- •11. Право
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •1. Причини й етапи буржуазної революції у Франції
- •2. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. І Конституція 1791 р. Їх зміст і характеристика Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
- •3. Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •4. Державний устрій якобінської диктатури, її основні соціально-економічні і політичні перетворення
- •5. Термідоріанський переворот. Конституція 1799 р. Період Консульства
- •6. Утворення імперії Наполеона
- •Тема 14. Право Франції
- •1. Формування правової системи Французької республіки
- •2. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •3. Розвиток цивільного і торговельного законодавства в XIX—XX ст.
- •4. Розвиток трудового і соціального законодавства
- •5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
- •6. Кримінально-процесуальне законодавство
- •Тема 15. Утворення Німецької імперії 1871 p.
- •1. Суспільно-політичний розвиток Німеччини до 1871 р.
- •2. Об'єднання Німеччини
- •3. Державний устрій Німеччини за Конституцією 1871 р.
- •3.1. Союзна рада
- •3.2. Німецький імператор
- •3.3. Імперський канцлер
- •3.4. Рейхстаг
- •3.5. Політичний режим кайзерівської Німеччини
- •Тема 16. Право Німеччини
- •1. Цивільне право
- •1Бгб — скорочення від німецького Bürgerliches Gesetzbuch (Цивільний кодекс).
- •2. Загальна характеристика, система і зміст бгб
- •3. Основні інститути бгб. Юридичні особи
- •4. Договори і зобов'язання з недозволених дій
- •5. Право власності та володіння
- •6. Шлюб і сім'я
- •7. Характерні риси спадкового права
- •8. Наступні зміни до бгб
- •9. Торговельне право
- •10. Кримінальне право
- •11. Трудове і соціальне законодавство
- •Тема 17. Японія
- •1. Переворот Мейдзі 1868 р.
- •2. Адміністративні і соціально-правові реформи
- •3. Утворення політичних партій
- •4. Конституція 1889 р.
- •5. Урядова влада і центральна адміністрація
- •6. Конституція 1947 р.
- •1 Див.: Жидков о. А., Крашенинникова н. А. История государства и права зарубежных стран. — ч. 2. — м., 1998. — с. 438.
- •7. Японія: від аутсайдера до лідера
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к 2001. - с. 580.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к, 2001. - с. 582.
- •8. Право
- •4 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к.,
- •5 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004. - с. 634.
- •1 Див.: Бостан а. M., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004.- с. 634.
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •1. Крах кайзерівської Німецької імперії
- •2. Встановлення революційних органів влади
- •3. Веймарська Конституція 1919 р.
- •4. Політичний режим Веймарської республіки
- •5. Встановлення режиму фашистської диктатури
- •5.1. Механізм фашистської диктатури
- •5.2. Державне регулювання економіки у фашистській Німеччині
- •5.3. Армія
- •6. Повоєнний розвиток Німеччини
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к. 2001. - с. 570.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2001. - с. 571.
- •Тема 19. Сполучені Штати Америки в XX ст.
- •1. Регулююча роль держави сша в сфері економіки і соціальних відносин
- •1.1. Закон Шермана
- •1.2. Акт про прискорення розгляду і вирішення процесів по справедливості
- •1.3. Закон про створення Міністерства торгівлі і праці
- •1.4. Створення Федеральної резервної системи (фрс)
- •1.5. Закон Клейтона 1914 р.
- •1.6. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом
- •1.7. «Новий курс» ф. Рузвельта
- •1 Фрс у ролі централізованого федерального банку, який контролює значну частину банків країни, поряд з фксв и фкпз і нині становить основу регулювання грошово-кредитної, банківської системи сша.
- •1.8. Закон Тафта-Хартлі 1947 р.
- •1.9. Законодавство 60-х років у рамках програми «боротьби з бідністю» л. Джонсона
- •2. Основні зміни в державному апараті
- •2.1. Поправки до Конституції сша. Реформи виборчого права
- •2.2. Закон проти расової дискримінації
- •2.3. Закон про громадянські права
- •2.4. Закон про виборчі права
- •3. Еволюція американського федералізму
- •4. Зростання бюрократичного апарату
- •5. Діяльність правоохоронних органів
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •1. Третя республіка та її падіння
- •2. Четверта республіка
- •3. П'ята республіка
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії ..
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Розділ II. Феодальна держава і право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції
- •Тема 20. Франція в XX ст
Тема 14. Право Франції
1. Формування правової системи Французької республіки.
2. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
3. Розвиток цивільного і торговельного законодавства в XIX— XX ст.
4. Розвиток трудового і соціального законодавства.
5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
6. Кримінально-процесуальне законодавство.
1. Формування правової системи Французької республіки
Французька революція XVIII ст. і право. Глибоке проникнення Французької революції XVIII ст. у сферу права було результатом загального кризового стану суспільства, а також явної невідповідності середньовічного права нагальним потребам розвитку країни.
На відміну від Англії у Франції напередодні революції правова система була більш архаїчною і консервативною, мало відповідала вимогам часу, перешкоджала настанню назрілих соціальних і політичних змін.
Невдоволення третього стану дореволюційним правом посилювалося ще й тим, що в країні, по суті, не було єдиного національного правового комплексу, а панувала правова роз'єднаність. У Франції, «змінюючи поштових коней, змінюють право», — зазначав Вольтер. Правовий партикуляризм дорого коштував торговцям і підприємцям.
Нищівна критика основних підвалин феодального права у працях французьких просвітителів XVIII ст. ідейно підготувала падіння старих правових порядків. «Хочете ви мати гарні закони? — писав Вольтер. — У такому разі спаліть ваші закони і виробіть нові».
У травні 1789 р. вимоги докорінного реформування права, зокрема створення єдиної національної правової системи, містилися у численних наказах представників третього стану своїм депутатам, які захищали їх інтереси у Генеральних штатах.
Раціоналістична філософія XVIII ст. з її вірою в абстрактну людину, яка розглядалася поза конкретним суспільством і часом, дозволила ідеологам революції не тільки виявити вразливі місця феодального права, а й окреслити основні напрями створення універсальної правової системи. Тому в ході революції її лідери змогли піднятися до великих правових узагальнень, до проголошення принципів нового права.
Саме такий глобальний підхід до права виявився вже в Декларації прав людини і громадянина 1789 р., яку Мірабо називав документом «для всіх народів, на усі часи». Автори Декларації та інших актів революції вважали, що «єдиним оракулом законодавця має бути сама природа».
Така спрямованість Декларації 1789 р. і Конституції 1791 р. свідчила про намір французьких революціонерів вторгатися, часом досить необачно, у найскладніші і найделікатніші питання права.
Відкидаючи властиві старому режиму сваволю і беззаконня, французькі революціонери разом з тим прийняли на себе зобов'язання побудувати новий правовий порядок на «твердій основі закону».
Засноване на чітких принципах законодавство французької революції (на відміну від англійської) активно вторгалося у найрізноманітніші сфери життя суспільства, звільняло його від пут середньовічного права.
Ці закони були далекі від досконалості, проте вони відображали характерні для того часу революційний пафос і ентузіазм. Потік революційного законодавства змітав старе право, розчищав дорогу для встановлення у Франції вільного підприємництва.
Більша частина законів, прийнятих Установчими зборами, була спрямована на створення нового суспільства, вільного від середньовічних інститутів. 29 серпня і 18 вересня 1789 р. Установчі збори прийняли закони, які скасовували старі регламентації й обмеження під час продажу зерна і поклали тим самим початок утвердженню принципу свободи торгівлі.
У жовтні була скасована заборона брати відсотки за позикою, що відкрило простір для кредитних операцій. 29 вересня
1790 р. була заборонена довічна оренда, яка становила типовий інститут феодального права, і встановлений максимальний термін майнової оренди — 99 років.
У лютому 1791 р. Установчі збори скасували середньовічні цехи. Важливе значення мав Закон від 2—17 травня 1791 р. про скасування обмежень у торговій і ремісницькій діяльності, який декларував свободу підприємництва. Стаття 7 цього Закону вказувала, що «будь-яка особа має право займатися такою справою або обирати таку професію, ремесло чи торгівлю, які вона вважатиме бажаними».
Політику Установчих зборів у цьому напрямі продовжили Законодавчі збори і Національний конвент. Декрет Конвенту від 9—12 березня 1792 р. скасовував затримання особи за борги.
На ліквідацію феодальних порядків була спрямована і реформа спадкового права. У березні 1790 р. був скасований такий феодальний інститут, як майорат. Закони від 8—15 квітня
1791 р. встановили повну рівність дітей при поділі спадщини. У вересні 1792 р. у період перебування біля керма влади жирондистського уряду був прийнятий Закон про секуляризацію актів цивільного стану. Згідно з ним була запроваджена обов'язкова реєстрація шлюбу в органах муніципального управління, визнавалася широка свобода розлучень, були зрівняні у правах законні і позашлюбні діти.
Радикальне законодавство французької революції значною мірою було результатом тривалої боротьби із середньовічними порядками представників третього стану, насамперед селянських мас, що у буквальному значенні слова «вогнем писали свою революцію». Характерним з цього погляду є розглянуте вище аграрне законодавство революції.
Змінюючи один одного, революційні уряди не тільки здійснювали перетворення в галузі права, а й робили певні кроки до його систематизації. Установчі збори ще в Декреті від 21 серпня 1790 р. заявили про необхідність скласти кодекси цивільного, кримінального і процесуального права, «прості, зрозумілі й узгоджені з Конституцією».
Положення про кодекс цивільних законів, «загальних для всього королівства», було включено до Конституції 1791 р. Але бурхливий і непередбачуваний розвиток революції завадив новій владі здійснити усі задумані кодифікаційні роботи. Урядова влада в ході революції не була достатньо міцною для того, щоб забезпечити стабільність права. Нарешті, був потрібен час, щоб виробити точніші правові форми закріплення загальних правових принципів.
Установчі збори встигли розробити лише Кримінальний кодекс (КК), який був прийнятий у 1791 р. Укладачі КК (Лепелет'є та ін.) спиралися на просвітительські ідеї в галузі кримінального права, які висловлювали такі мислителі, як Беккаріа, Монтеск'є, Вольтер. Автори КК прагнули викласти мовою кримінального закону демократичні положення Декларації 1789 р.
Проте вже в цьому першому КК нового часу дістали вияв розбіжності між просвітительськими гуманістичними ідеями дореволюційного періоду і консервативною позицією фейянів, яку вони відстоювали у Законодавчих зборах.
КК 1791 р. мав просту і чітку структуру. У першій його частині («Про покарання») була здійснена ретельна регламентація покарань, що відтепер допускалися у Франції відповідно до принципу nulla poena sine lege. У переліку покарань були відсутні такі типові для середньовічної епохи покарання, як покалічення членів. У другій частині КК («Про злочини і покарання») містився вичерпний перелік діянь, що розглядалися як злочин, виходячи з принципу nullum crimen sine lege. Це також було великим прогресом порівняно з феодальним кримінальним правом. Виключалися так звані релігійні злочини.
Специфічною особливістю КК 1791 р. були чітко визначені санкції, тобто кожному злочину відповідало фіксоване покарання. Така система, природно, виключала усяку сваволю суду при виборі міри покарання і відображала реакцію революційного законодавця на численні зловживання королівських суддів у дореволюційну епоху. Але вона була надто казуїстичною, а тому малопрактичною.
Усі злочини відповідно до Кодексу поділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і проти приватних осіб. Останні, у свою чергу, поділялися на злочини проти особи і проти власності. Охороні приватної власності КК приділяв багато уваги, їй було присвячено 48 з 125 статей Кодексу.
Покарання були істотно пом'якшені порівняно із середньовічним правом, але все ж залишалися досить суворими. Смертна кара, що проводилася привселюдно, призначалася у 35 випадках.
Зберігався публічний обряд позбавлення честі, виставляння у ганебного стовпа. Узаконювалися також каторжні роботи, передбачалося тривале одиночне ув'язнення.
КК 1791 р. при всій його непослідовності був кодексом саме революційної епохи. Для нього була характерна віра в необмежені можливості вільної правотворчості. Революційна правосвідомість охоче сприймала прості та рішучі підходи до конструювання як законодавства в цілому, так і кримінального права зокрема.
З розвитком революції в законодавстві, особливо в аграрному, все виразніше виявлялася його антифеодальна спрямованість, більш точно формулювалися цілі й принципи нового права. Але включення у революцію широких прошарків суспільства, у тому числі і його низів, усе більшою мірою надавало законодавству надмірного максималізму, який підривав уже не тільки старе право, а й основи правової культури, породжував правовий нігілізм.
Правова система Франції та її розвиток у XIX—XX ст. Революційна епоха не сприяла створенню цілісної правової системи. Вона призвела до створення досить розрізненого і часто неузгодженого права.
Французька революція XVIII ст. сприяла зростанню авторитету закону і перетворенню його на основне джерело права. В очах французів саме закон, а не звичаї або судова практика видавався найбільш ефективним засобом скасування старих феодальних інститутів і вироблення нового доступного і справедливого права.
Саме в законі діставали вияв постулати природного права і «вимоги природи». Порядок, за якого закон розглядався як акт верховної влади, наділеної правом встановлювати норми, що мають найвищу юридичну силу, відображав той ступінь розвитку суспільства, коли закон був найбільш зручною правовою формою виразу як загальної волі, так й інтересів окремих груп і прошарків суспільства, насамперед панівних кіл. Тому у французькій правовій системі з формально юридичної точки зору будь-яке рішення суду мало грунтуватися (на відміну від Англії) на писаному праві — законі, а не на попередній практиці — прецеденті.
Нова правова система створювалася у Франції відповідно до принципів і цілей, висунутих ще у період революції. Саме вона підготувала необхідне підґрунття для того, щоб із встановленням «сильної» урядової влади (Наполеона Бонапарта) в інтересах суспільства, насамперед нових підприємницьких кіл і селян-власників, була проведена широкомасштабна кодифікація права.
За короткий проміжок часу (з 1804 до 1810 р.) було видано п'ять кодексів, що охопили всі основні на той час галузі права (цивільний, торговельний, кримінальний, цивільно-процесуальний, кримінально-процесуальний).
Ця кодифікація, яка, за образним висловом юристів того часу, відрізнялася «ясністю геометричної системи», мала велике значення для утвердження вільного підприємництва. Хоча законодавець і робив у деяких випадках крок назад порівняно з більш радикальним законодавством революції, ці кодекси, безперечно, мали революційний зміст.
Успіх кодифікації Наполеона визначався значною мірою і тим, що її автори, використовуючи революційні ідеї та підходи, відновили перервану в роки революції наступність у праві і звернулися не тільки до революційної практики, а й до канонічного і римського права.
У Франції наприкінці XVIII — на початку XIX ст. на відміну від Англії законодавець, особливо при проведенні кодифікаційних робіт, широко використовував спадщину римських юристів, сприйняв сам дух римського права. Логіка побудови французького права (його поділ на публічне і приватне), його основні конструкції і поняття, багато юридичних визначень сягають римського права, переробленого відповідно до французьких умов ще в дореволюційну епоху такими видатними юристами, як Дома, Пот'є, Буржон та ін.
Створена наприкінці XVIII — на початку XIX ст. під безпосереднім впливом французької революції правова система Франції в основних своїх рисах, незважаючи на ускладнену структуру, модернізацію основних правових інститутів, розвиток її джерел, збереглася і на початок XX ст.
Протягом майже всієї першої половини XX ст. у Франції формально продовжувала діяти класична наполеонівська кодифікація права. Але після Другої світової війни характер суспільного життя, що ускладнився, нові економічні процеси, підвищення рівня правової культури й інші фактори сприяли поступовому оновленню традиційних наполеонівських кодексів.
Реформування і демократизації зазнали насамперед кодекси судочинства. У 1958 р. наполеонівський Кримінально-процесуальний кодекс (КПК) був замінений новим.
Своєрідна техніка оновлення наполеонівського законодавства використовувалася в 1971—1973 рр. при складанні нового Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК). Він був сформований шляхом видання чотирьох декретів, що увійшли як самостійні розділи до ЦПК 1975 р. У тій чи іншій мірі були перероблені й кодекси матеріального права.
У XX ст. значно активізувалася законодавча діяльність французького парламенту. Це дістало вияв у збільшенні кількості органічних законів, що вносять доповнення як до статей Конституції, так і до поточних (звичайних) законів, що приймаються в сфері, закріпленій за законодавчою владою (права і свободи громадян, порядок проведення виборів, націоналізація і денаціоналізація підприємств тощо).
В останні десятиліття у Франції істотно збільшилася кількість нормативних актів, прийнятих органами виконавчої влади. Важливу роль у розвитку цього процесу відіграла Конституція 1958 р.
Згідно зі ст. 34 Конституції, яка містить вичерпний перелік питань, пов'язаних з виключною компетенцією парламенту, всі інші правові питання, що потребують законодавчого регулювання, є компетенцією так званої регламентарної влади, здійснюваної урядовими органами.
Урядові декрети могли змінювати закони, схвалені до набрання чинності Конституцією. Уряди одержали від парламенту повноваження видавати декрети й ордонанси, що містять норми, які зазвичай є предметом законодавчого регулювання. Це декрети-закони (у період Третьої і Четвертої республіки) і ордонанси (у період П'ятої республіки).
У другій половині XX ст. динамізм правового життя, зокрема в законодавчій сфері, виявив недостатність і обмеженість наполеонівської правової системи, побудованої з п'яти кодексів. Збільшення кількості законів, а також регламентованих актів за умов традиційної прихильності французького права до кодифікованих норм стало підставою для появи у другій половині XX ст. значної кількості великих консолідованих актів. Вони поклали початок формуванню нових важливих галузей права, які були невідомі наполеонівській епосі. Так, уряди Четвертої республіки лише за період з 1951 до 1956 р. ввели в дію 19 своєрідних кодексів: трудовий, митний, сім'ї і соціальної допомоги, дорожній, податковий, публічної охорони здоров'я тощо.
У наступний період деякі з них були скасовані чи переглянуті. Водночас саме життя вимагало поєднання законодавчого і регламентарного регулювання й в інших сферах суспільного життя. Так, з'явилися кодекси будівництва і жител (1978 р.), інтелектуальної власності (1992 р.), цивільної авіації та ін.
У XX ст. джерелами французького права, що не були відомі правовій системі попереднього часу, стали виступати правові (торговельні) звичаї, а також судова практика у вигляді рішень Касаційного суду. Отже, законодавство і засновані на ньому нормативні акти виконавчої і муніципальної влади, які протягом тривалого часу у Франції визнавалися джерелами права, втратили своє домінуюче значення.
Для правової системи Франції XIX ст. був характерний досить чіткий поділ права на публічне і приватне. До публічного права насамперед належало конституційне й адміністративне законодавство, причому останнє відзначалось особливо ретельною розробкою і деталізацією.
До приватного права насамперед належало цивільне і торгове законодавство. Однак у правовій системі Франції в XX ст. з'явилися і нові галузі, які у французькій юридичній літературі прийнято називати змішаними чи комплексними, тобто такими, що поєднують публічно-правові і приватноправові підходи (податкове, митне, банківське та інше право).