1.5. Закон Клейтона 1914 р.

Держава усе рішучіше починає втручатися до сфери соціальних конфліктів. Відповідно до Закону Клейтона 1914 р. («Акта, що доповнює існуючі закони проти незаконних обмежень та монополій і для інших цілей»), який уточнював формулювання Закону Шермана, заборонялося, зокрема, застосування останнього до профспілок, що практикувалося раніше.

Реформи «прогресистської ери» були першими вкрай непослідовними кроками на шляху пристосування американської держави і суспільства до нової обстановки, яка виникла в зв'язку з перетворенням США на економічно могутню країну корпоративного капіталу:

З цього часу регулювання економіки і соціальних відносин починає посідати усе важливіше місце в діяльності держави, у законодавстві.

Ще більше відходить держава від політики «невтручання», від старої ролі «нічного сторожа» після вступу США в 1917 р. у Першу світову війну. Змінюється головний напрям її регулюю­чого втручання в економічну і соціальну сфери. Не боротьба з монополізмом корпорацій, які усе більше багатіли и умовах підготовки до війни, а військова мобілізація економіки, планомірне матеріальне забезпечення військових потреб виступають з цього часу на перший план.

Рішуче розширення державного контролю над виробництвом, покладення краю анархічним тенденціям в економіці, викликаним загостренням конкурентної боротьби монополістичного капіталу за одержання воєнних прибутків, вимагали створення єдиного центру з керівництва військовими підприємствами, транспортом, засобами зв'язку, постачанням населення й армії продовольством та ін. Результатом цього стало посилення влади президента, введення надзвичайного законодавства, створення адміністративних військово-регулюючих державних органів, а водночас примусове картелювання в деяких галузях промисловості.

1.6. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом

Прийнятий у 1917 р. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом надавав президенту США широкі права для постачання армії і флоту всім необхідним, а також для запобігання спекуляції. Законом передбачалися можливість реквізиції промислових підприємств і їхньої продукції за відповідну компенсацію, право президента створювати спеціальні регулюючі органи, не звертаючись до Конгресу, безпосередньо втручатися у виробництво і збут продукції, у трудові відносини в промисловості.

З метою економії продовольства, забезпечення ним збройних сил і населення була створена Продовольча адміністрація. Паливна адміністрація була покликана упорядкувати роботу паливної системи, ліквідувати перебої з паливом, які на той час почастішали, та ін. Слідом за цим під контроль держави перейшла вся транспортна система. Жорсткого регулювання зазнала зовнішня торгівля. Військово-торговельне управління взяло під свій контроль понад 1 тис. найменувань товарів, заборонених до вивозу.

Координація постачання США і їхніх союзників, «пошуку і розподілу матеріальних ресурсів, робочої сили» передавалася у відання єдиного Військово-промислового управління (ВПУ). ВПУ домоглося упорядкування і централізації військового постачання, провело велику роботу із стандартизації й уніфікації промислових виробів, найважливіших умов їхньої конкуренто­спроможності на світовому ринку, зокрема на ринку військової продукції. (Військові американські стандарти з часом набули великого поширення і в інших капіталістичних країнах.) Прямим відходом від антитрестівського законодавства стало примусове картелювання промисловості в деяких галузях. Проблема фінансування війни вирішувалася за рахунок податкової реформи, яка збільшила прибутковий і непрямі податки з одночасним високим відрахуванням від прибутків, особливо у воєнній промисловості. З 1916 р. було запроваджено і ретроспективний податок на всі прибутки.

Війна, вимагаючи особливих умов політичної стабільності, сприяла і подальшому посиленню регулюючої ролі держави у сфері соціальних відносин, активізації її ідеологічних функцій, зокрема проповідування ідеалів «класового партнерства». З цією метою були створені Військово-трудове управління, покликане вирішувати конфлікти на підприємствах воєнної промисловості; Управління військово-трудової політики, яке займалося розробкою загальних принципів національної політики з питань умов праці, вирішення трудових спорів та ін.

У державні регулювальні органи включалися лідери профспілок, покликані від імені робітників укладати угоди з міністерствами про ставки оплати праці, про вирішення трудових спорів тощо. Безпосередньо включився у вирішення трудових спорів і президентський апарат. У 1917 р. була, наприклад, створена спеціальна президентська посередницька комісія на чолі з міністром праці, покликана вирішувати найгостріші трудові конфлікти.

З метою ослаблення страйкової боротьби було прийнято і деякі інші закони, які передбачали право робітників на колективний договір, на 8-годинний робочий день (у деяких штатах) та ін. Ці декларовані права не забезпечувалися відповідними гарантіями і не дотримувалися належним чином підприємцями. Крім того, вони навіть формально поширювалися тільки на організованих у профспілки робітників, тобто на восьму частину трудящих, зайнятих на цей час у промисловості і на транспорті.

Створення державного військово-господарського регулюючого апарату, персонал якого складався з представників великих корпорацій майже всіх промислових центрів країни, сприяло зародженню в США перших воєнно-промислових альянсів, блоків військової верхівки з фабрикантами зброї, майбутнього військово-промислового комплексу.

Могутнім імпульсом, який посилав втручання держави в економіку вже в умовах мирного часу, стала снігова економічна криза 30-х років. Вона поставила перед американським суспільством завдання пошуку шляхів подальшою еволюційного розвитку капіталізму, у ході якого відбувалося усвідомлення необхідності досягнення економічної і соціальної рівноваги за рахунок всебічного регулювання суспільних процесів на базі стабільного зростання виробництва і соціальних компромісів.