2.2. Закон проти расової дискримінації

Практика масового усунення негрів від участі у виборах тривала аж до 50-х років XX ст. Вона досягалася як правовими (цензовими) обмеженнями, що діяли в основному в південних штатах, так і терористичними заходами — судами Лінча, залякуванням тих чорних громадян, які наважувалися голосувати.

Масовий рух протесту чорних американців проти расової дискримінації сприяв прийняттю в 1957 р. Закону про громадянські права, доповненого в 1960 р., який передбачав деякі правові гарантії забезпечення виборчих прав нефів. З цією метою була створена Комісія з громадянських прав, до компетенції якої належало розслідування випадків позбавлення громадян США права голосу на основі «кольору шкіри, раси, релігії або національного походження» (ця Комісія, яка входить у Виконавче управління президента, діє дотепер і складається з осіб, призначуваних президентом за згодою Сенату). Встановлювалася також судова відповідальність за дискримінаційну виборчу практику. Комісії ставилося в обов'язок «розслідувати, вивчати, збирати інформацію», розглядати заяви громадян у разі відмови їм у виборчих правах. До особливого завдання Комісії належали також вивчення і збір інформації про нормативні акти, що дискримінують чи відмовляють у рівному захисті закону особам з вищевказаних підстав.

Слабка ефективність судових гарантій виборчих прав негрів сприяла радикалізації вимог міцніючого негритянського руху протесту кінця 50-х — початку 60-х років. Якщо в 50-х роках однією з найголовніших вимог залишалося скасування расової сегрегації (початок формальної заборони якої був покладений рішенням Верховного суду 1954 р. у «справі Брауна», який визнавав неконституційною практику сегрегації в школах), то в 60-х — вимога політичної рівності і вирішення соціально-економічних проблем.

2.3. Закон про громадянські права

1963 р. прийнято вважати початком «негритянської революції» у США, яка проходила не тільки у формі демонстрацій і рухів протесту, а й у формі стихійних бунтів у гетто великих міст. Під натиском потужного виступу негрів у 1964 р. був прийнятий Закон про громадянські права, який формально ліквідував дискримінацію негрів у всіх сферах економічного і політичного життя, у школах, громадських місцях тощо. Зокрема закон визнавав протиправною дискримінаційну практику підприємців у разі відмови від найму, звільнення, обмеження статусу працівника «на підставі раси, кольору шкіри, віросповідання, статі і національної приналежності», а також у випадку відмови в «підготовці і перепідготовці за програмою учнівства». Закон вима­гав застосування однакових норм і процедур до усіх виборців у межах тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці. Ним частково обмежувалося застосування цензу грамотності, який усуває від участі у виборах в основному негритянське населення. Міністру юстиції надавалося право призначати федеральних інспекторів (маршалів) у ті місця, звідки надходили скарги про дискримінацію на виборах.

Характерною ознакою Закону 1964 р. було те, що він зачіпав і проблему рівних прав американців на працю. З цією метою була створена особлива Комісія сприяння рівній зайнятості, що, однак, не змогла вирішити цю проблему, оскільки дія Закону не поширювалася на працівників дрібних підприємств, з кількістю зайнятих менше 15 осіб. Якщо працівник звертався до Комісії сприяння рівній зайнятості або до суду, підприємець міг завжди послатися на його низьку кваліфікацію.