6. Кримінально-процесуальне законодавство

Кримінальне-процесуальне законодавство Франції в XX ст. також зазнало значних змін. У 1958 р. був прийнятий новий КПК, що поклав початок перегляду всієї наполеонівської кодифікації. КПК 1958 р., а також деякі закони 1970 і 1972 рр. значно демократизували процес, посилили гарантії індивідуальних прав громадян, спростили судочинство, упорядкували діяльність слідчих органів, суду і присяжних.

Закони, прийняті урядом лівого блоку в 80-ті роки, закріпили у кримінально-процесуальному законодавстві прогресивні зміни. Так, закони 1981—1983 рр. зміцнили безпеку і гарантії особистих прав і свобод, зокрема передбачили процедуру, застосовувану до адвоката, який припустився грубої професійної помилки.

Порушення кримінальної справи за КПК 1958 р. здійснюється прокуратурою, що зазвичай спирається на дані поліцейського дізнання. Поліцейські збирають і закріплюють докази, розшукують осіб, винних у порушенні закону.

Сам же кримінальний процес має три стадії: попереднє слідство, судовий розгляд, виконавче провадження.

Особливу стадію становить процедура оскарження в апеляційному чи касаційному порядку.

Значення попереднього слідства у французькому кримінальному процесі надзвичайно велике. Але воно є обов'язковим ли ше у справах про злочини. Воно також може проводитися у справах про проступки і тільки в деяких випадках (на вимогу прокурора) — у справах про правопорушення.

Звичайно ж у справах про правопорушення проходить тільки поліцейське дізнання. Попереднє слідство проводиться негласно слідчими суддями у змагальній і письмовій формі. Прокурор виконує функцію контролю над слідством.

По закінченні слідства і збору необхідних доказів слідчий суддя передає матеріали справи прокурору Республіки. Останній, у разі згоди з висновками слідчого судді, повертає йому справу. Потім слідчий судця або виносить постанову про припинення справи, або направляє її до відповідної судової інстанції.

Якщо суддя знаходить у справі склад злочину, то він направляє справу на розгляд обвинувальної камери. Обвинувальна камера знаходиться при апеляційному суді і є своєрідним слідчим органом другої інстанції. Вона може винести постанову про додаткове розслідування або про закінчення слідства.

Рішення можуть бути двох видів: припинення кримінального переслідування або віддання обвинуваченого до суду. Це може бути: поліцейський трибунал, виправний трибунал або суд присяжних.

Обвинувачений переводиться до арештного будинку за місцем засідання при судовій інстанції. Якщо обвинувачений не затриманий, справа розглядається заочно. Обвинувачений вивчає матеріали справи, має право вибрати захисника.

У судовому розгляді беруть участь обидві сторони. Процес у суді усний, гласний, змагальний.

Після оголошення обвинувального вироку засуджений під конвоєм доставляється до арештного будинку, де він перебуває до винесення рішення по апеляції або касаційній скарзі.

Вирок може бути виправдувальним, про зняття обвинувачення чи про звільнення від кримінальної відповідальності, і про засудження. У разі засудження виконання вироку може бути відстрочене з наданням або без надання випробувального терміну.

Вирок набирає законної сили після спливу строку, встановленого для оскарження. Він підлягає виконанню всіма державними органами і може бути переглянутий лише в тому випадку, якщо в ньому виявиться фактична помилка або з'являться нововиявлені обставини.