3.4. Злочини і покарання за законами Ману

Другу групу з 18 підстав судового розгляду становлять злочини — наклеп, образа дією, крадіжка, гра в кості і «биття об заклад» (які прирівнюються до крадіжки), насилля, перелюбство.

До цього кола злочинних діянь не входять так звані державні злочини — дії, спрямовані проти царя та існуючого режиму. У гл. IX, щоправда, йдеться про суворе покарання осіб, які «зламують царський склад, крадуть його слонів, коней»: 280. «Тих, хто зламує царський склад, арсенал чи храм, краде слонів, коней або колісниці, треба стратити негайно». За ламання міської стіни чи воріт або засипання рвів закони Ману наказують негайно виганяти винних у цьому з країни: 289. «Того, хто ламає [міську] стіну, засипає рви, ламає |міські] ворота, треба негайно вигнати»¹.

Відповідно до шлоки 399 гл. VIII підлягає конфіскації усе майно купця, який вивозить з країни товари, торгівля якими є монополією царя: 399. «Цареві слід конфісковувати усе майно купця, який через свою жадібність вивозить [з країни] товари, [торгівля якими] оголошена [монополією] царя, а також ті, що заборонені до вивезення»².

Відсутність повного переліку державних злочинів — характерна риса багатьох давньосхідних пам'яток права, яку можна пояснити очевидністю найсуворіших покарань — смертною карою за ці злочини.

У законах Ману серед злочинів проти особи, які визначаються загальним поняттям «насилля», перше місце посідають убивства і тілесні ушкодження. Суворість покарання за ці злочини залежить, по-перше, від їх тяжкості, по-друге, від соціального становища злочинця і потерпілого. Найтяжчим злочином цієї групи вважається убивство брахмана.

Варте уваги те, що в тлумаченні убивства дхармашастра фактично формулює поняття «необхідна оборона». Убивця звільняється і від гріха, і від покарання, якщо він вбив «захищаючи се-

¹ На цьому, видасться, заснований також суворий обов'язок батька не видавати заміж своїх дочок, які, як описується в епізоді Nala, поемі Mahabharata, повинні самі шукати собі чоловіка по досягненні 21-річного віку.

1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный

Г. Ф. Ильиным. - М., 1960. - С. 210. ² Див.: Там само. — С. 182.

бе, охороняючи жертовні дари, захищаючи жінок і брахманів» (VIII, 349). При цьому не має значення, чи був убитий «гуру, дитина, стара людина чи навіть брахман, який знає Веди» (350. «Можна вбивати, не вагаючись, вбивцю, який нападає, — [навіть] гуру, дитину, стару людину чи брахмана, який знає Веди». 351. «Вбивство убивці — відкрите чи таємне — ніколи не є для убивці гріхом; у цьому випадку сказ нападає на сказ»)¹.

Далі йдуть такі склади злочинів, як образа словом чи дією. Як і життя, гідність людей у законах Ману розцінюється залежно від їхньої станово-варнової приналежності. Якщо образа словом чи дією рівного собі за. становищем чи представника вищої варни карається, як правило, штрафом VІІІ, 267: «Кшатрій, облаявши брахмана, підлягає штрафу в сотню [лан], вай-шій — у дві з половиною [сотні пан], а шудра підлягає тілесному покаранню»; 268. «У разі образи кшатрія брахман має бути оштрафований п'ятдесятьма [панами],. вайшія — двадцятьма п'ятьма, шудри — штрафом у дванадцять пан»)², то такий само злочин шудри стосовно «двічі народженого» тягне за собою тілесне покарання: відрізання язика (VIII, 270. «Народжений один раз, який ображає жахливою лайкою «двічі народжених», заслуговує на відрізання язика, адже він — найнижчого походження»), губ, руки, ноги (VIII, 279. «Той член, яким людина нижча за походженням вдарить вищу — саме він в нього має бути відрізаний, така настанова Ману»; 280. «Піднявши руку чи палку, він заслуговує на відрізання руки; лягнувши у гніві ногою, він заслуговує на відрізання ноги»), кастрацію (VIII, 282. «У того, хто плюнув із нахабства [на вищих] треба наказати вирізати обидві губи, у того, хто облив сечею — дітородний член, у того, хто зіпсував повітря, — задній прохід»)³.

У ряді шлок цієї глави йдеться про злочини проти власності, при цьому розрізняють грабіж, привласнення чужої власності у присутності власника із застосуванням насилля та крадіжку, здійснювану за відсутності власника (VIII, 332. «Діяння, вчинене у присутності [власника] і супроводжуване насиллям, — грабіж, якщо [це здійснене] за його відсутності, — крадіжка, [навіть якщо] вона після вчинення заперечується»)⁴. Покарання за крадіжку визначається залежно від того, що і у

якій кількості було викрадено. У разі привласнення «коріння, плодів з дерев, дров для вогню та ін.» особа взагалі звільняється від покарання (VIII, 339. «[Збирання] коріння і плодів з дерев, дров для вогню, трави для корів Ману оголосив не крадіжкою»; 341. «Двічі народжений мандрівник, позбавлений засобів до існування, який бере з чужого поля дві стеблини цукрової тростини чи два корені — не повинен сплачувати штраф»)¹. Покарання залежить також від станово-варнової приналежності крадія. Але тут тяжкість покарання збільшується для «двічі народжених», бо вину вайшія порівняно з виною шудри закони Ману вважають у два рази більшою, кшатрія — у 4 рази, брахмана — у 8 разів (VIII, 337. «Але вина шудри у разі крадіжки більша у вісім разів, вайшія — у шістнадцять, кшатрія — у тридцять два; 338. Брахмана — у шістдесят чотири, або повністю у сто разів, чи удвічі більше, ніж шістдесят чотири, [відповідно] до розуміння [кожним з них суті] добра і зла»)². Так само караються і ті, хто приховував злодія, давав йому вогонь, їжу, зброю і притулок. Співучасниками злочину вважаються навіть брахмани, які отримують винагороду за виконання жертвоприношення з рук злодія (VIII, 340. «Брахман, який намагається отримати за виконання жертвоприношення чи за навчання майно з рук [людини], яка присвоїла [майно], не дане їй, такий само, як і злодій»)³.

В одному ряду з крадіжкою і грабежем закони Ману розглядають такі тяжкі злочини, як наклеп, перелюбство (VIII, 386. «Цар, у місті якого немає ні злодія, ні перелюбника, ні обмовника, ні грабіжника, ні насильника, удостоюється миру Шак-ри»)⁴. Злодіїв, перелюбників, обмовників, грабіжників, насильників закони Ману відносять до найбільш неправедних, брудних людей, приборкання яких надає цареві «становище верховного властителя» (VIII, 387. «Приборкання цих п'яти у його країні забезпечує для царя становище верховного властителя серед рівних йому і славу у світі»)⁵.

Спеціального переліку покарань у законах Ману немає. Вони варіювалися від смертної кари (шляхом спалення, утопления, садіння на кіл) і калічних покарань до штрафів і ганебних