2.4. Закон про виборчі права

В 1965 р. як новий радикальний захід був прийнятий Закон про виборчі права, відповідно до якого застосування спеціальних перевірок (тестів), які відсівають виборців, могло бути призупинене в будь-якому штаті, якщо вони, на думку суду, могли призвести до обмеження виборчих прав громадян на підставі «расової приналежності чи кольору шкіри». Федеральному уряду було дозволено направляти своїх реєстраторів у штати і виборчі округи, на яких покладалася відповідальність за виправлення виборчих списків, складених у порушення закону. Ці контрольні акції, однак, мали проводитися не повсюдно, а вибірково, і до 1967 р., наприклад, не проводилися в таких расистських штатах, як Джорджія, у ряді графств Міссісіпі й Алабами. Крім того, навіть у випадку явної дискримінації в штатах, де зареєструвалося 50% виборців, федеральні повноваження не могли бути застосовані.

Незважаючи на свою неповноту, казуїстичні перепони, які заважали дієвому викорененню дискримінації, Закон 1965 р., як і попереднє законодавство, мав, безперечно, позитивний ефект. Наприклад, рівень зареєстрованих молодих виборців у штаті Міссісіпі за 10 років після прийняття Закону зріс з 5 до 70%. Він поклав початок масової реєстрації негрів як виборців, сприяв зростанню їх політичної свідомості, підготувавши тим самим умови для подальшого розвитку антирасистської боротьби.

У 1968 р., після вбивства расистами негритянського лідера М. Л. Кінга, з ім'ям якого була пов'язана ціла епоха у визволь­ному русі американських чорношкірих, у країні відбулося 930 виступів негрів. На початку 70-х років до Закону про виборчі права 1965 р. було внесено ряд нових положень, зокрема, тимчасова заборона використовувати тести грамотності й інші дискримінаційні випробовування чорних американців стала діяти постійно.

Розширення виборчих, громадянських прав, ставши загальною тенденцією розвитку американської демократії в XX ст., відбувається однак повільно і суперечливо. Порівняно з 1970 р., наприклад, у 1987 р. більш ніж у чотири рази збільшилася кількість чорних американців, які обіймають виборні посади в Америці, але це лише 1,3% усіх виборних посадових осіб країни, хоча негри становлять 11% серед американців, наділених виборчими правами.

Конгрес ще в 1988 р. констатував, що дискримінація виборчих прав національних меншин набула великого поширення. Тому він заборонив проведення виборів лише англійською мовою, якщо понад 5% громадян будь-якої політико-адміністративної одиниці, регіону є представниками меншин. Конгрес зобов'язав суд призначати федеральних інспекторів, якщо надійшла скарга від 20 або більше осіб, з метою підготовки списків осіб, які мають право голосувати на федеральних чи місцевих виборах. Передбачалося призначення й інших посадових осіб на прохання Генерального аторнея для перевірки ходу голосування, підрахунку голосів та ін. Йому ж надавалося право пред'являти позови для надання допомоги громадянам «у разі їх примушення з метою сплати виборчого податку». Кримінальне покарання загрожувало й тим, хто залякував виборців і погрожував їм, давав неправдиві відомості на виборах тощо.

Верховний суд в останні десятиліття розглянув не один десяток справ, пов'язаних прямо або побічно з порушенням громадянських прав, постанови щодо яких мали суперечливий характер. Якщо на початку 60-х років Верховний суд Уоррена активно провадив у життя ідею рівності під час розгляду справ про расову дискримінацію, то вже в 1976 р. Верховним судом Бергера була визнана правомірність використання расистських кваліфікаційних тестів у разі відмови в роботі неграм, якщо не були надані докази «расових дискримінаційних цілей» у самій системі найму на роботу. У 1989 р. Верховний суд (у справі компанії «Кросон») з посиланням на необхідність «зрівняння білих у правах з чорними» фактично перекреслив дію законів, прийнятих за Програмою позитивних дій у 70-х роках, які пе­редбачали надання певних пільг при прийомі на роботу неграм,

іспаномовним і американцям азіатською походження. До початку 1989 р. безробітні становили 4,6% серед білих і 11,6% серед чорних американців.

У жовтні 1990 р. президент Буш наклав вето на законопроект про громадянські права, схвалений перед ним більшістю голосів в обох палатах Конгресу. Законопроект перелдбачав значне посилення федерального захисту американців з числа національних меншин і жінок від дискримінації при наймі на роботу. Передбачалася, зокрема, грошова компенсація підприємців особам, які постраждали від дискримінації. Законопрект був безпосередньо спрямований на скасування шести прийнятих раніше постанов Верховного суду США, що були розцінені як підрив громадянських прав осіб, які зазнали дискримінації через колір шкіри, релігійні переконання, стать чи національність. При повторному розгляді законопроекту в Конгресі він не одержав необхідних 2/3 голосів.