1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 177.

² Див.: Там само. — С. 170. ³Див.: Там само. — С. 171-172.

⁴ Див.: Там само. — С. 176.

¹ Див.: Законы Ману / Перевод С. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный Г. Ф. Ильиным. - М., 1960. - С. 176.

² Див.: Там само. ³Див.: Там само.

⁴ Див.: Там само. - С. 180.

⁵ Див.: Там само. — С. 181.

для злочинця покарань (накладення тавра на чоло, стегно). Градація штрафів визначалася здебільшого соціальним становищем потерпілого. Закони не рекомендують застосовувати до брахмана як покарання смертну кару (VIII, 379. «Для брахмана встановлювалося оббриття [голови замість] смертної кари; для інших же варн смертна кара може застосовуватися»; 380. «Ніколи не можна вбивати брахмана, навіть того, який потопає у всіляких пороках; потрібно вигнати його з країни з усім його майном без [тілесних] ушкоджень»; 381. «На землі немає вчинка, більш невідповідного дхармі, аніж убивство брахмана, тому цареві не слід навіть думати про його убивство»)¹. До покарань належало і вигнання з общини, касти, яке широко застосовували брахмани, обстоюючи привілей «двічі народжених» варн. Уникнути позакастового становища з усіма тяжкими наслідками, що випливають з цього, можна було лише пройшовши спеціальний обряд очищення (XI, 104. «Той, хто осквернив ложе гуру, зізнавшись у гріху, нехай ляже на розпечене зроблене із заліза [ложе] чи нехай обійме розпечене залізне зображення жінки: він очищається смертю»; 105. «Або, відрізавши сам свій член і мошонку, взявши їх у руки, нехай іде в країну Нірріті, поки не впаде мертвим»; 106. «Або носячи ніжку від ліжка, в одязі з лика, відпустивши бороду, нехай виконує один рік у безлюдному лісі [покаяння] кріччхру, оголошене Праджапаті»²; 140. «Двічі народжений, який не може спокутувати убивство змії чи подібних тварин діянням, може виконати за кожне з них для очищення від гріха (покаяння) кріччхру»³; 209. «Напавши — нехай виконує кріччхру, вдаривши — атікріччхру, викликавши кров у брахмана — кріччхру й атікріччхру»; 214. «Двічі народженому, який виконує атікріччхру, потрібно їсти кожен раз; протягом трьох періодів по три дні, як сказано раніше, [але тільки їжу у кількості] одного наповнення рота, а останні три дні постити»)⁴.

Релігійне покарання — епітимія (від грецького epitimion — покарання у вигляді посту, тривалих молитов тощо) — призначалося за найрізноманітніші проступки — від порушення обрядовості до вчинення злочинних дій, в тому числі і за відсутнос-

1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 180.

2 Див.: Там само. — с. 237.

³ [Харчування| коров'ячою сечею і коров'ячим послідом, молоком, кислим молоком, коров'ячим маслом і водою, |настояною] на траві куша, і піст протягом доби вважаються кріччхрою (Див.: Там само. — С. 247).

4 Див.: Там само. - с. 246, 247.

ті умислу. За один і той самий проступок брахман міг ризна-чити епітимію від найлегшої до найтяжчої, яка тягне смерть, винного. Так, убивця брахмана міг спокутувати свою вину або добровільно ставши мішенню для воїна, або віддавши «знавцеві Веди» своє майно, або майно, «достатнє для життя, або будинок разом з начинням» (XI, 77)¹. Брахмани-судді не пропускали нагоди нажитися на смерті ближнього. Діяв у системі покарань і принцип символічного таліону (VIII, 280). Так, наприклад, той, хто підняв на людину руку чи палицю, заслуговував на відрізання руки, «той, хто лягнув у гніві ногою, заслуговував на відрізання ноги». Навряд чи ці тяжкі покарання насправді застосовувалися. Вони мали швидше характер попередження, застереження, як і інші положення законів Ману, які не є законами у прямому розумінні цього слова.