- •В.П. Глиняний
- •Isbn 966-7613-72-0
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 5. Арабський халіфат та його мусульманське право
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. -збірник сербського феодального права
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •Тема 14. Право Франції
- •Тема 15. Утворений Німецької імперії 1871 p.
- •Тема 16. Право Німеччини
- •Тема 17. Японія
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •Тема 19. Сполучені Штата Америки в XX ст.
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •Варіант відповідей на питання планів семінарських занять Розділ і. Рабовласницька держава і право
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка рабовласницької держави
- •1. Утворення Вавилонської держави та її суспільно-політичний устрій
- •2. Право за законами Хаммурапі
- •2.1. Загальна характеристика законів Хаммурапі. Їх структура
- •2.2. Правове становище окремих груп населення за законами Хаммурапі (авілумів, мушкенумів, тамкарів, редумів, баїрумів, селян, рабів)
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м. , 1984. — с. 13.
- •2Див.: Там само. — с. 23. 3Око за око, зуб за зуб!»
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с 22.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •2Міра ємності, шо дорівнює- 0,84 л.
- •3 Ше (шеум) — міра ваги, що дорівнює 0,046 г.
- •4 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 16.
- •2С. 14. 3 Див.: Там само.
- •1 Письмовий договір купівлі-продажу. Особи, які займали командні посади в армії.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 20.
- •2 Див.: Там само. — с. 22, 23.
- •3 Див.: Там само. — с. 20.
- •2.3. Договір позики
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 15.
- •2 1 Сикль — 1'/120 кг срібла, вартість 225 л ячменю, середньомісячна оплата праці найманого працівника.
- •§ 106: «Якщо шамаллум візьме у тамкара срібло і запереяуватиме це перед своїм тамкарем, то цей тамкар має викри-
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 23.
- •1 Див.: Там само. — с. 24.
- •2.4. Шлюбно-сімейне право
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 15.
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 18. .
- •3 Див.: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — к., 1998. — t. 1. — с. 20.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18,
- •1 Див.: Синайский в. И. Личное и имущественное положение замужней женщины в
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •1 Див.: Гойхбарг а. Г. Сравнительное семейное право. — м., 1927. — с. 69.
- •§ 134: «Якщо чоловік буде взятий у полон і в його домі не залишилося засобів до існування, то його дружина може увійти у дім іншого; ця жінка не є винною».
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 18.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 22.
- •2 Див.: Там само. — с. 17.
- •3 Див.: Там само. — с. 13.
- •4 Див.: Там само. — с. 14.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 19.
- •1 Вочевидь йдеться про випробування водою; різновид ордалії (суду божого).
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
- •1 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 49-51.
- •2 Див.: Там само. — с. 49.
- •1Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — сПб., 1994. — с. 50.
- •2. Державний устрій в імперії маурьїв
- •1Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1984. — с. 27.
- •2 Див.: Хрестоматия по всеобщей истории государства и права. — м., 1973. — с. 26.
- •3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 133.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 138.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленным I. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 130.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. ЭлЬмановича, проверенный и исправленный г.Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 137.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3. Основні риси права Стародавньої Індії
- •3.1 Загальна характеристика законів Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 135.
- •2 Див.: Там 'само. — с. 177. 2 Див.: Там само. — с. 136.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 32.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •2 Див.: Там само. — с. 29.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 28.
- •1 Див.: Законы Мену / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.. 1960. - с. 183.
- •2 Див.: Там само. — с. 161.
- •3.2. Регулювання майнових відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 147.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 162.
- •4 Див.: Там само. — с. 161.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 161. 2Див.: Там само. — с. 162.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., i960. - с. 166.
- •3.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •2 Гуру — учитель, брахман, який навчає священному писанню. 3 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Розанов в. В. Религия, философия, культура. — м., 1992. — с. 14.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 23.
- •4 Див.: Радхакришнан с. Индийская философия. — т. 1. — сПб., 1994. — с. 49. 5 Див.: (иконы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 167.
- •1 Див.: Закони Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиним м., i960. - с. 167.
- •3 Наприклад, бpaтом нареченої з дозволу її батька (Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 115).
- •4 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м„ 1960. - с. 57.
- •2Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м.; 1960. - с. 193. 3Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 178, 193.
- •2 Див.: Там само. — с. 199.
- •3 Однак, як і в римському праві, так і за законами Ману вже заборонявся продаж дружини її чоловіком (Див.: Там само — с. 188).
- •4 Див.: Там само.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - m., 1960. - с. 56, 57.
- •2 Див.: Там само. - 111, 37-38. - с. 57.
- •1 Ці настанови належать до пізнішої редакції, оскільки ними встановлюється позбавлення батьків їх влади.
- •1Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 202.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 115.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Мэн. Древнейшая история учреждений / Пер. А. Нахимова. — сПб., 1876 — с. 259.
- •2 Див.: Там само. — с. 257.
- •1 Див.: Унтер и. Брак в его всемирно-историческом развитии. — к., 1885. — с. 18. 2Див.: Там само. — с. 18.
- •3.4. Злочини і покарання за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 177.
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. — м., 1960. — с. 180.
- •2 Див.: Там само. — с. 237.
- •4 Див.: Там само. - с. 246, 247.
- •3.5. Судовий процес за законами Ману
- •1 Див.: Законы Ману / Перевод с. Д. Эльмановича, проверенный и исправленный г. Ф. Ильиным. - м., 1960. - с. 235.
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •1Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 21. — с. 117.
- •1 Див.: Энгельс ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 21. - с. 111.
- •1.2. Реформи Солона
- •1.3. Реформи Клісфена
- •1.4. Демократизація державного устрою Афін в результаті реформ Ефіальта і Перикла
- •2. Державний устрій Афін у V—IV ст. До н. Е.
- •2.1. Народні збори
- •2.2. Рада п'ятисот
- •2.3. Геліея. Афінська армія. Поліцейські функції
- •3. Основні риси афінського права
- •3.1. Джерела афінського права. Закони Драконта
- •3.2. Право власності
- •3.3. Зобов'язальне право
- •3.4. Сімейне і спадкове право
- •3.5. Кримінальне право і судочинство
- •4. Рабовласницька держава в Спарті
- •4.1. Утворення Спартанської держави
- •4.2. Суспільний лад Спарти
- •4.3. Державний устрій Спарти
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •1. Виникнення держави у Стародавньому Римі. Реформи Сервія Туллія
- •1 Асе — мідна римська монета V—II ст. До н. Е. Вагою 327,5 г.
- •2. Суспільний лад і правове становище населення Риму в період республіки
- •3. Державний устрій Римської республіки
- •4. Занепад Римської республіки і перехід до імперії. Принципат і домінат
- •5. Римське право
- •5.1. Основні етапи розвитку римського права
- •5.2. Джерела римського права найдавнішого, класичного і посткласичного періодів
- •6. Закони XII таблиць — найдавніша пам'ятка римського рабовласницького права
- •6.1. Право приватної власності за Законами XII таблиць
- •6.2. Договір позики
- •6.3. Злочини і покарання
- •7. Процес у Стародавньому Римі (досудові відносини сторін, формалізм. Поділ процесу на дві стадії)
- •8. Римське право класичного і посткласичного періодів. Преторське право
- •9. Право приватне і право публічне
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - t. 1. - с. 347.
- •10. Право народів
- •11. Зобов'язальне право. Типи договорів. Зобов'язання із заподіяння шкоди (з деліктів)
- •12. Кримінальне право і процес
- •Розділ II. Феодальна держава і Право
- •1 Слово «медина» арабською означає «місто». Мединою почали називати Ясриб (Інгрип), коли він став центром політичного об'єднання Аравії.
- •1.2. Виникнення ісламу
- •1.3. Суспільний і державний устрій Арабського халіфату
- •1Зороастр (Заратуштра) — міфічний пророк в давньому Ірані, який вважався засновником особливої релігії зороастризму, поширеної в Ірані, Середній Азії й Азербайджані.
- •1 Visir — арабською означає «той, хто носить тяжке».
- •2. Мусульманське право (шаріат)
- •2.1. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •1 Див.-: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. - с. 193. 1 Див.: Там само.
- •2.2. Джерела мусульманського права
- •2.3.Право власності
- •2.4. Зобов'язальне право
- •2.5. Шлюбно-сімейне і спадкове право
- •2.6. Кримінальне право
- •2.7. Судочинство
- •1 Див.: Хашматула Бехруз. Введение в сравнительное правоведение. — с. 209.
- •Тема 6. Салічна правда — пам'ятка ранньофеодального права франків
- •1. Виникнення Франкської держави. Реформи Карла Мартелла
- •1 Першою цифрою в «варварських правдах» позначається титул, другою — стаття. 2 Спадкове, на відміну від бенефіцію, феодальне земельне володіння, надане сеньйором своєму васалу за службу.
- •2. Варварські правди та їх загальна характеристика
- •§ 1. Якщо хтось вкраде молочне порося і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол.
- •§ 4. Якщо хтось вкраде річну свиню і буде викритий, засуджується до сплати 120 ден., що становить 3 сол., не враховуючи вартості вкраденого і відшкодування збитків.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 77, 78.
- •§ 3. Якщо ж до переселенця протягом 12 місяців не буде ви сунуто протесту, він має залишитися недоторканним, як й iнші сусіди)'.
- •§ 2. Якщо ж вбитий не перебував на королівській службі, вбивця засуджується до сплати 24 тис. Ден., що становить 600 сол.)2.
- •§ 3. Якщо хтось — чоловік або жінка — назве вільну жінку повією і не доведе цього, засуджується до сплати 1 тис. 800 ден., що становить 45 сол.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 77.
- •2 Див.: Там само. — с. 73.
- •3 Див.: Там само. — с. 76.
- •5. Судовий процес
- •5.1. Процесуальні відносини сторін до суду
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 78.
- •5.2. Виклик до суду
- •Тема 7. Велика хартія вольностей 1215 р.
- •2. Прийняття Великої хартії вольностей 1215 р.
- •3. Правове становище різних груп населення Англії за Великою хартією вольностей 1215 р.
- •3.1. Права і привілеї великих баронів
- •1 Рельєф — феодальний платіж сеньйору за право вступити у володіння спадковими землями (феодом, баронією) після смерті попередника. Розмір його міг бути досить значним (до половини вартості держання).
- •2 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 97.
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. —
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 100.
- •2 Див.: Там само. — с. 98.
- •3.2. Відображення в Хартії інтересів лицарів і городян
- •2 Див.: Там само. — с. 98
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 99.
- •4. Значення Великої хартії вольностей 1215 р. В історії феодальної держави і права Англії
- •1 Див.: Хлестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 с. 99.
- •Тема 8. Законник Стефана Душана 1349 р. — збірник сербського феодального права
- •1. Утворення Сербської феодальної держави, її суспільний і державний устрій
- •2. Прийняття Законника Стефана Душана, його загальна характеристика
- •3. Правове становище християнської церкви в Законнику Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м 1984 — с. 116.
- •2 Див.: Там само.
- •3 Див.: Там само. — с. 119.
- •4. Злочини і покарання за Законником Стефана Душана
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1984. — с. 149.
- •2 Див.: Там само. — с. 148.
- •3 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •4 Див.: Там само. — с. 149.
- •5. Суд і процес
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 148.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •3 Див.: Там само.
- •Тема 9. Держава і право феодальної Франції
- •1 Див.: Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран. — м., 1973. — с. 152.
- •2 Див.: Там само. — с. 151.
- •1. Сеньйоріальна монархія. Реформи Людовіка IX
- •2. Станово-представницька монархія Зміни в правовому становищі станів у XIV—XV ст.
- •3. Абсолютна монархія
- •4. Характеристика основних джерел права
- •4.1. Джерела права
- •4.2. Право феодальної власності на землю
- •4.3. Зобов'язальне право
- •4.4. Державна регламентація виробництва і торгівлі
- •4.5. Сімейне і спадкове право
- •4.6. Кримінальне право
- •4.7. Судовий процес
- •Тема 10. Феодальна держава і право в Німеччині
- •1. Становлення і розвиток ранньофеодальної держави
- •2. Державний устрій. Королівська влада і центральні органи управління
- •3. Територіальна роздробленість та її закріплення в нормативних актах
- •1 Реформація — релігійний за формою, буржуазний рух під гаслом реформи католицької церкви.
- •4. Загальна характеристика джерел права
- •Розділ III. Буржуазна держава і право
- •Тема 11. Конституційні акти і формування парламентарної монархії в Англії (1640—1917 рр.)
- •1. Причини, етапи й особливості Англійської буржуазної революції XVII ст.
- •1.1. Економічні передумови
- •1 Див.: Маркс к. Буржуазия и контрреволюция / Маркс к., Энгельс ф. Соч. — т. 6. — с. 115.
- •1.2. Соціальні передумови
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Манифест Коммунистической партии. Соч. — т. 4. —
- •1.3. Ідеологічні і політичні передумови
- •1 Пресвітер (від грец.) — старійшина. В ранньохристиянській церкві так називалися керівники місцевих християнських общин.
- •1.4. Петиція про право
- •1.5. Початок і основні етапи революції
- •1.6. Протекторат Кромвеля
- •1Коммонери — члени палати громад.
- •1.7. Реставрація монархії
- •1.8. «Хабеас корпус акт» 1679 р.
- •1.9. «Славна революція» 1688 р.
- •1.10. Білль про права 1689 р. Акт про престолонаслідування 1701 р.
- •1.11. Встановлення конституційної монархії
- •1.12. Дуалістична монархія
- •1 Див.: Маркс к., Энгельс ф. Соч. - т. 11. - с. 106.
- •4. Корона
- •5. Акт про парламент 1911 р.
- •6. Судова система і поліція
- •7. Право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сіла
- •1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії
- •1Квакери — особлива протестантська секта.
- •2. Війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 р. І утворення сіла
- •3. Статті Конфедерації 1781 р., їх характеристика
- •4. Прийняття Конституції сша 1787 p., її зміст
- •5. Перший цикл поправок до Конституції сша (1791 р.)
- •6. Громадянська війна 1861—1865 р., її економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції сша (1865-1870 рр.)
- •7. Реконструкція Півдня. Виникнення Ку-клукс-клану
- •8. Конгрес
- •9. Президент
- •10. Місцеве управління, суд і поліція
- •11. Право
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції (1789—1804 рр.)
- •1. Причини й етапи буржуазної революції у Франції
- •2. Декларація прав людини і громадянина 1789 р. І Конституція 1791 р. Їх зміст і характеристика Декларація прав людини і громадянина 1789 р.
- •3. Якобінська диктатура. Конституція 1793 р.
- •4. Державний устрій якобінської диктатури, її основні соціально-економічні і політичні перетворення
- •5. Термідоріанський переворот. Конституція 1799 р. Період Консульства
- •6. Утворення імперії Наполеона
- •Тема 14. Право Франції
- •1. Формування правової системи Французької республіки
- •2. Цивільний кодекс Наполеона 1804 р.
- •3. Розвиток цивільного і торговельного законодавства в XIX—XX ст.
- •4. Розвиток трудового і соціального законодавства
- •5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
- •6. Кримінально-процесуальне законодавство
- •Тема 15. Утворення Німецької імперії 1871 p.
- •1. Суспільно-політичний розвиток Німеччини до 1871 р.
- •2. Об'єднання Німеччини
- •3. Державний устрій Німеччини за Конституцією 1871 р.
- •3.1. Союзна рада
- •3.2. Німецький імператор
- •3.3. Імперський канцлер
- •3.4. Рейхстаг
- •3.5. Політичний режим кайзерівської Німеччини
- •Тема 16. Право Німеччини
- •1. Цивільне право
- •1Бгб — скорочення від німецького Bürgerliches Gesetzbuch (Цивільний кодекс).
- •2. Загальна характеристика, система і зміст бгб
- •3. Основні інститути бгб. Юридичні особи
- •4. Договори і зобов'язання з недозволених дій
- •5. Право власності та володіння
- •6. Шлюб і сім'я
- •7. Характерні риси спадкового права
- •8. Наступні зміни до бгб
- •9. Торговельне право
- •10. Кримінальне право
- •11. Трудове і соціальне законодавство
- •Тема 17. Японія
- •1. Переворот Мейдзі 1868 р.
- •2. Адміністративні і соціально-правові реформи
- •3. Утворення політичних партій
- •4. Конституція 1889 р.
- •5. Урядова влада і центральна адміністрація
- •6. Конституція 1947 р.
- •1 Див.: Жидков о. А., Крашенинникова н. А. История государства и права зарубежных стран. — ч. 2. — м., 1998. — с. 438.
- •7. Японія: від аутсайдера до лідера
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к 2001. - с. 580.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к, 2001. - с. 582.
- •8. Право
- •4 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к.,
- •5 Див.: Бостан а. М., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004. - с. 634.
- •1 Див.: Бостан а. M., Бостан с. К. Історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2004.- с. 634.
- •Тема 18. Веймарська республіка в Німеччині
- •1. Крах кайзерівської Німецької імперії
- •2. Встановлення революційних органів влади
- •3. Веймарська Конституція 1919 р.
- •4. Політичний режим Веймарської республіки
- •5. Встановлення режиму фашистської диктатури
- •5.1. Механізм фашистської диктатури
- •5.2. Державне регулювання економіки у фашистській Німеччині
- •5.3. Армія
- •6. Повоєнний розвиток Німеччини
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к. 2001. - с. 570.
- •1 Див.: Макарчук в. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн. — к., 2001. - с. 571.
- •Тема 19. Сполучені Штати Америки в XX ст.
- •1. Регулююча роль держави сша в сфері економіки і соціальних відносин
- •1.1. Закон Шермана
- •1.2. Акт про прискорення розгляду і вирішення процесів по справедливості
- •1.3. Закон про створення Міністерства торгівлі і праці
- •1.4. Створення Федеральної резервної системи (фрс)
- •1.5. Закон Клейтона 1914 р.
- •1.6. Закон про контроль над виробництвом, сировиною і паливом
- •1.7. «Новий курс» ф. Рузвельта
- •1 Фрс у ролі централізованого федерального банку, який контролює значну частину банків країни, поряд з фксв и фкпз і нині становить основу регулювання грошово-кредитної, банківської системи сша.
- •1.8. Закон Тафта-Хартлі 1947 р.
- •1.9. Законодавство 60-х років у рамках програми «боротьби з бідністю» л. Джонсона
- •2. Основні зміни в державному апараті
- •2.1. Поправки до Конституції сша. Реформи виборчого права
- •2.2. Закон проти расової дискримінації
- •2.3. Закон про громадянські права
- •2.4. Закон про виборчі права
- •3. Еволюція американського федералізму
- •4. Зростання бюрократичного апарату
- •5. Діяльність правоохоронних органів
- •Тема 20. Франція в XX ст.
- •1. Третя республіка та її падіння
- •2. Четверта республіка
- •3. П'ята республіка
- •Тема 1. Закони царя Хаммурапі — правова пам'ятка
- •Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії ..
- •Тема 3. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 4. Держава і право Стародавнього Риму
- •Розділ II. Феодальна держава і право
- •Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сша
- •Тема 13. Державність Франції в період буржуазної революції
- •Тема 20. Франція в XX ст
5. Розвиток кримінального права і процесу в XIX—XX ст.
У Франції, на відміну від Англії, законодавство періоду революції внесло радикальні зміни до кримінального права і перебудувало його відповідно до нових уявлень про злочини і покарання. Як уже зазначалося вище, прийнятий у революційній обстановці КК Франції 1791 р. виявився недовгочасним.
Стрункого і закінченого вигляду кримінально-правова програма нового часу (класична школа кримінальною права) дістала у французькому Кримінальному кодексі 1810 p., розробленому за Наполеона І. Хоча Кодекс деякою мірою являв собою крок назад порівняно із законодавством епохи революції, у цілому він був прогресивним для свого часу документом. У ньому проводилася ідея рівності осіб перед кримінальним законом, були визначені чіткі критерії злочину, окреслювалося коло покарань тощо.
Структура КК 1810 p., хоча й була більш складною, у принципі наслідувала структуру КК 1791 р. Короткі вступні положення, а також перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності. Вони становили своєрідну загальну частину Кодексу, у якій викладалися основні поняття і принципи кримінального права. У третій і четвертій книгах містився конкретний перелік злочинних діянь і визначалися в кожному окремому випадку вид і міра покарання (особлива частина).
У КК 1810 р. відповідно до ідей класичної школи кримінального права особливо підкреслювалося, що злочинами є діяння, заборонені законом (ст. 1), що кримінальний закон не має зворотної сили (ст. 4). У Кодексі йшлося про відповідальність співучасників злочину, передбачалося звільнення від відповідальності осіб, які діють у стані безумства чи під примусом.
Не були визначені форми вини, нічого не говорилося про давність, про сукупність злочинів. У КК згадувався замах, але він повністю прирівнювався до закінченого злочину, якщо злочинне діяння переривалося не з волі того, хто чинив замах.
КК 1810 р. запровадив тричленну класифікацію злочинних діянь, які залежно від характеру покарання поділялися на три групи. До першої належали найбільш тяжкі злочинні діяння — злочини (crimes), що каралися болісними чи ганебними для злочинця покараннями. Другу групу становили проступки (delicts), які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських правопорушень (contraventions) — були передбачені покарання поліцейського характеру.
У Кодексі чітко окреслювалося коло можливих кримінальних санкцій, закріплювалася відмова від ряду жорстоких покарань середньовічної епохи. Але у сфері покарань КК 1810 р. робив крок назад порівняно з КК 1791 р. У ньому відновлювалися довічна каторга, смертна кара з попереднім відсіканням руки, депортація до колонії. Як додаткове покарання передбачалося також таврування.
Виправними покараннями, за термінологією Кодексу (ст. 9), могли бути: тюремне ув'язнення у виправній установі, тимчасове позбавлення деяких політичних, громадянських і сімейних прав, а також штраф.
У розділі про злочини і проступки проти приватних осіб більше половини статей були присвячені охороні власності. Суворо каралися крадіжки, що у багатьох випадках мали наслідком каторжні роботи, іноді — довічні. Кодекс забороняв коаліції і страйки робітників, запроваджував кримінальну репресію проти убогих і бродяг, які не мали певного місця проживання і засобів до існування.
В особливій частині КК 1810 р. перше місце посідали злочини проти публічних інтересів. Поряд зі статтями, що говорять про зраду, шпигунство, посягання на зовнішню безпеку французької держави, містилися і специфічні статті, що карали за замахи на особу імператора і членів його сім'ї, за спроби повалення або зміни існуючого ладу.
Промовці та особи, які розклеюють афіші з метою заклику громадян до скоєння злочинів проти внутрішньої і зовнішньої безпеки держави, розглядалися як винні в злочинах і змовах.
Близький за духом до КК 1810 р. і Кримінально-процесуальний кодекс (КПК), який був прийнятий у 1808 р. і підбивав підсумки післяреволюційних перетворень в галузі кримінального процесу. КПК запровадив у Франції так званий змішаний процес. У період досудового розслідування справи зберігалося таємне і письмове провадження, яке сягало ще дореволюційного процесу. Ведення слідства здійснювалося особливими слідчими суддями, повноваження яких відповідно до КПК були дуже широкі, а наступне законодавство (наприклад, закон 1856 р.) ще більше їх розширило. Слідчий суддя міг видати наказ про явку обвинуваченого на слідство, про його примусовий привід або арешт; він допитував обвинуваченого, свідків, здійснював огляд місця злочину та інші слідчі дії.
Заключна частина процесу — судовий розгляд кримінальних справ — будувалася на принципах гласності, усності і змагальності. КПК передбачав розмежування слідства й обвинувачення. Останнє на суді підтримував не слідчий суддя, а прокурор. Після виступу на суді прокурора слово мав адвокат. У разі наступної репліки прокурора адвокат мав право на відповідь. КПК підтвердив запроваджений ще в роки революції (під впливом англійської судової системи) суд присяжних, котрі виносили вердикт про винність чи невинуватість обвинуваченого. Але
КПК Франції не вимагав одноголосності присжних, вердикт міг бути винесений простою більшістю (закон 1845 р. передбачав кваліфіковану більшість у 8 голосів з 12).
Відповідно до КПК головуючий у судовому засіданні суддя одержав можливість тиску на присяжних. Перед винесенням вердикту він звертався до присяжних з промовою, у якій резюмував справу, фіксував основні докази, формулював питання, на які повинні були дати відповідь присяжні. Напутнє резюме нерідко виливалося в обвинувальну промову, воно було скасоване в 1881 р.
Протягом усього XIX ст. КК і КПК активно використовувалися урядами, які змінювали один одного, для підтримання необхідного публічного порядку. Правлячі кола Франції неодноразово вдавалися до використання не тільки судових, а й поза-судових методів розправи у випадках виникнення гострих політичних ситуацій.
У 1881 р. спеціальним законом про пресу встановлювалася кримінальна відповідальність за широке коло злочинів і протупків, «вчинюваних за допомогою преси». У законі передбачалися покарання для осіб, які використовують пресу для «публічної образи» посадових осіб, «образи моральності», підбурювання до невиконання військових обов'язків тощо.
У липні 1894 р. у зв'язку з убивством президента Карно був прийнятий закон, що особливо карав «анархічну пропаганду», якщо вона спрямована на скоєння злочинів. Але поступовий розвиток і зміцнення демократичних засад у французькому суспільстві привели до певної лібералізації кримінально-правових інститутів. Так, у різний час у Франції були прийняті закони, які скасовували явно антидемократичні положення КК 1810 р. У 1832 р. були скасовані таврування і відсікання руки, у 1848 р. — смертна кара за політичні злочини.
У період Другої імперії також здійснювалася лібералізація в галузі кримінальної політики, що дістала вияв в ослабленні санкцій стосовно цілого ряду злочинів і осіб, які не становили серйозної соціальної небезпеки.
У 1885 р. спеціальним законом було запроваджене умовне звільнення, що застосовувалося до осіб, які відбули не менше половини строку ув'язнення (для рецидивістів — дві третини строку). Для умовного звільнення було потрібно, щоб адміністрація місця ув'язнення засвідчила «хорошу поведінку» ув'язненого, а також можливість його «чесного існування» після виходу з тюрми. Однак умовне звільнення не застосовувалося до осіб, засуджених до депортації, до каторги в колоніях, до довічного ув'язнення.
У першій половині XX ст., особливо при несталих урядах Третьої республіки, здійснення серйозних кримінально-правових реформ натикалося на політичні труднощі. Зміни в КК стосувалися головним чином приватних питань (обман під час проведення різних державних іспитів і конкурсів, зловживання в казино, проституція, руйнування історичних пам'яток тощо).
В другій половині XX ст. необхідність посилення боротьби зі злочинністю, що набувала нових форм (тероризм, екологічні злочини), вимагала істотних змін у самому кримінальному законодавстві, яке майже за два століття дії наполеонівського КК серйозно застаріло.
Найбільш сприятливі умови для проведення радикальних кримінально-правових реформ склалися за П'ятої республіки, коли формування правової держави зробило необхідною більш ефективну і цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю.
Вже в 60—70-х роках була переглянута значна частина тексту КК 1810 р., що привело до декриміналізації деяких злочинів або до застосування санкцій, які обмежують можливість скоєння нових злочинів (заборона займатися певним видом діяльності, конфіскація автомобіля тощо).
У 1981 р. в результаті тривалої боротьби демократичних сил з переліку кримінальних покарань була виключена смертна кара. Водночас для забезпечення ефективної боротьби з найбільш небезпечними діяннями була здійснена криміналізація тероризму, порушень у сфері навколишнього природного середовища, безпеки праці.
Істотної лібералізації зазнала сама система виконання покарань (зменшення сфери застосування позбавлення волі, створення режиму «напівволі», особливо при короткостроковому ув'язненні), коли утримання засудженого в місцях ув'язнення поєднується з перебуванням його в домашніх умовах.
У липні 1992 р. результатом попереднього широкого реформування кримінального права стало прийняття нового КК Франції, що набрав чинності в 1994 р. і повністю замінив КК 1810 р.
Новий Кодекс істотно відрізняється від попереднього як за своєю структурою (він складається з чотирьох взаємопов'язаних, але самостійних законів), так і за своїми основними принципами, які передбачають посилення боротьби із соціально небезпечними злочинами, але зберігають в цілому демократичну і гуманістичну спрямованість.
Радикального перегляду зазнали загальні положення про кримінальну відповідальність, що увібрали в себе новели, внесені до кримінального права Франції в попередні десятиліття.
Так, новим для КК Франції 1994 р. є включення до його тексту на основі узагальнення попередньої законодавчої практики норм, які передбачають кримінальну відповідальність юридичних осіб. Причому до неї можуть бути притягнені не тільки підприємницькі та подібні до них об'єднання, а й територіальні одиниці.
У третьому розділі загальних положень, присвячених покаранням, знайшов відображення великий досвід кримінальної, у тому числі пенітенціарної, політики французької держави в XX ст. Перелік покарань за вчинення злочинів у новому КК досить простий і короткий. У зв'язку зі скасуванням смертної кари найвищою мірою покарання стає довічне позбавлення волі.
До покарань за злочини належить також ув'язнення на тривалий термін (до 30 років, до 20 років тощо), але тривалість строкового тюремного ув'язнення не може бути менше 5 років.
Покарання у вигляді позбавлення волі не виключає можливості призначення і додаткових покарань (штраф, обмеження правоздатності, конфіскація якого-небудь предмета, закриття незаконної установи тощо).
Перелік виправних покарань, призначуваних за скоєння кримінального делікту, більш широкий. Для фізичних осіб може бути призначене тюремне ув'язнення за шкалою, де максимальна тривалість — не більше 10 років, а мінімальна — не менше 6 місяців. Крім того, передбачаються такі виправні покарання, як штраф, неоплачувана робота в суспільних інтересах, позбавлення або обмеження деяких прав, прямо встановлених статтею 131-6 (позбавлення прав водія, конфіскація зброї, позбавлення дозволу на полювання тощо).
Особливо детально регламентуються і покарання за проступки (порушення). Настільки ж грунтовно і з гуманістичних, а не з каральних позицій розроблений сам порядок відбування покарань, можливої відстрочки виконання вироку, припинення покарання і ліквідації правових наслідків засудження. Особа засудженого ставиться під захист загальних демократичних конституційних принципів.
Так, наприклад, згідно зі ст. 131-23 призначувана судом неоплачувана робота в суспільних інтересах «підпорядкована приписам закону і підзаконних актів, що стосуються роботи в нічний час, гігієни, заходів безпеки, а також праці жінок і молодих працівників».
Особливу увагу новий КК приділяє індивідуалізації покарань, зокрема їх виконанню частинами і відстрочки виконання вироку. Це не перешкоджає вжиттю більш жорстких заходів до осіб, які повторно скоюють злочин.
Зміна в другій половині XX ст. шкали суспільних цінностей, нова структура самих злочинних діянь привели до істотних змін в особливій частині КК Франції. Якщо в XIX ст. кримінально-правова репресія мала своєю метою насамперед захист публічних державних інтересів, то тепер на перше місце (друга книга) висуваються злочини і проступки проти особи.
Новий КК додержує загальнолюдських, гуманістичних і демократичних принципів, насамперед Загальної декларації прав людини і Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Ця книга починається з викладу злочинів проти людства і уперше включила в себе визначення й осуд таких особливо небезпечних дій проти людства, як геноцид (ст. 211-1).
З геноцидом тісно пов'язані й інші злочини, спрямовані проти людства. Це депортація, обернення в рабство, масові чи систематичні страти без суду, викрадення людей, катування або акти жорстокості, що вчинюються з політичних, філософських, расових чи релігійних мотивів тощо.
Особи, винні в зазначених вище злочинах, можуть каратися довічним ув'язненням. Кримінально відповідальними за злочини проти людства можуть бути визнані і юридичні особи.
Центральне місце в другій книзі посідає також розділ, присвячений посяганням на особу. На першому місці тут стоїть умисне позбавлення життя людини, яке розглядається як умисне вбивство (ст. 221-1). Особливо виділяються і караються довічним ув'язненням умисні убивства, що передують іншому злочину, убивства неповнолітніх, родичів по висхідній лінії, осіб, що перебувають в особливо безпорадному стані.
Докладно розробляються норми стосовно посягань на фізичну чи психічну недоторканність особи. Так, наприклад, застосування щодо якої-небудь особи катувань або актів жорстокості карається 15 роками ув'язнення.
В умовах глибокої моральної кризи суспільства КК передбачив ряд посягань, пов'язаних із сексуальною агресією, насамперед із зґвалтуванням, які залежно від обставин скоєння цих злочинів можуть каратися різними строками, аж до довічного ув'язнення.
У КК посилено покарання фізичних і юридичних осіб за злочини, пов'язані з незаконною торгівлею наркотичними засобами, що становлять особливу небезпеку і набули поширення у сучасному французькому суспільстві.
Дуже симптоматичне включення до Кодексу спеціального відділу, присвяченого проведенню експериментів на людях. Так, згідно зі ст. 223-8 проведення або організація біомедичних дослідів на людині без її згоди карається трьома роками тюремного ув'язнення і штрафом у 300 тис. франків.
Ще більш суворим покаранням (п'ять років тюремного ув'язнення) карається переривання вагітності без згоди заінтересованої особи. Водночас у Кодексі передбачається покарання для жінки, яка «здійснює переривання вагітності в себе самої» (два місяці тюремного ув'язнення і штраф у 25 тис. франків).
Способи захисту особи від різних посягань у новому Кодексі дуже різноманітні і юридично ретельно опрацьовані. Це і покарання за доведення до самогубства, за викрадення і незаконне утримання людей, зокрема як заручників, що стало типовим для останніх десятиліть, і за різні види посягань на достоїнство особи, звідництво.
Новою формою захисту особи є охорона від посягань на приватне життя. У Кодексі наводяться найрізноманітніші види забороненого умисного посягання на інтимність приватного життя іншої особи. Ці посягання можуть здійснюватися в різних формах, у тому числі шляхом перехоплювання, записування або передачі без згоди автора слів, вимовлених у приватному порядку чи конфіденційно; шляхом фіксування, запису або передачі зображення якої-небудь особи, яка перебуває в приватному місці, без її згоди; шляхом використання засобів спостереження за розмовами на відстані тощо.
Третя книга присвячена злочинам і проступкам проти власності. Тут особливу увагу законодавець приділяє боротьбі з крадіжками та іншими видами розкрадання чужого майна, вимагательством, шантажем, шахрайством та іншими аналогічними злочинами. Лише в останній, четвертій книзі йдеться про злочини і проступки проти нації, держави і громадського порядку. Ця книга починається з розділу про посягання на основні інтереси нації. Під такими розуміються (ст. 410-1) незалежність нації, недоторканність її території, безпека, республіканська форма її інститутів.
Поряд з такими традиційними злочинами, як зрада і шпигунство, передбачаються й інші посягання на інститути Республіки.
Спеціальний розділ у цій книзі присвячений боротьбі з тероризмом як одним з найнебезпечніших злочинних явищ кінця
XX ст. У Кодексі особливо вирізняється угон літального апарата або іншого транспортного засобу. Передбачається посилення відповідальності за вчинення терористичних актів.
До нового Кодексу включені спеціальні статті, спрямовані на боротьбу з корупцією, наприклад, з порушенням посадовою особою обов'язку чесності, зокрема, стягування ним не належних йому сум під виглядом передбачених законом, незаконне одержання вигод тощо.
У Кодексі є серія статей, спрямованих на покладення краю економічним злочинам.
Дуже характерним є заключний, п'ятий розділ, спеціально присвячений злочинним угрупованням. Сама лише участь у злочинному угрупованні карається позбавленням волі на 10 років і штрафом у 1 млн франків.
Отже, особлива частина нового КК Франції відрізняється від КК Наполеона новою градацією охоронюваних у ньому суспільних цінностей, а також посиленням захисту особи, суспільства і держави від нових видів злочинності.