Тема 12. Утворення і конституційний розвиток сіла

1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії.

2. Війна за незалежність. Декларація незалежності 1776 р. і утворення США.

3. Статті Конфедерації 1781 р., їх характеристика.

4. Прийняття Конституції США 1787 р., її зміст.

5. Перший цикл поправок до Конституції США (1791 р.).

6. Громадянська війна 1861—1865 р., їі економічні і політичні наслідки. Другий цикл поправок до Конституції США (1865-1870 рр.).

7. Реконструкція Півдня. Виникнення Ку-клукс-клану.

8. Конгрес.

9. Президент.

10. Місцеве управління, суд і поліція.

11. Право.

1. Економічне і політичне становище американських колоній Англії

Східне узбережжя Північної Америки (де згодом виникли такі великі держави, як Сполучені Штати і Канада, з особливим державно-політичним укладом) європейці почали освоювати наприкінці XV ст. Ініціатива і подальша колонізація в основному виходили з Англійського королівства. Тому початкова історія американських колоній пов'язана з англійською державою. У 1496 р. король Генріх VII видав привілей венеціанцю Іоганну Кабо (Джону Каботу) на плавання й освоєння нововідкритих земель від північних островів до Флориди за умови виплати 1/5 отриманих доходів короні. Поселення були випадкові і не формували стабільного нового суспільства. Перша регулярна англійська колонія в Північній Америці була заснована в 1585 р. (на честь королеви названа Вірджинією). Однак з різних причин на початок XVII ст. англійські поселення в Америці припинили своє існування.

Новий етап освоєння Північної Америки припав на першу половину XVII ст. У цей час були засновані поселення, що сформували потім майбутнє американське суспільство, закладені державно-політичні традиції, які стали передумовою майбутнього державного самовизначення. Традиції ці трохи різнилися в колоніях залежно від умов їх утворення.

Ініціатива в освоєнні нових колоній належала короні: у 1606 р. Яків І подарував хартії двом торговим компаніям (Лондонській і Плімутській) на освоєння і управління узбережжям, розділивши між ними землі на дві умовні колонії — Вірджинію і Нову Англію. Ці дві області стали основою формування понад 10 колоній — майбутніх штатів.

Вірджинія (заснована в 1607 р.) стала першою сукупністю поселень, що прогресивно розвивалася під керівництвом Лондонської компанії. За поселенцями, які одержали на підставі акцій земельні ділянки для вирощування надприбуткових аграрних культур, визнавалися права і свободи підданих англійської корони. Із взаємозв'язку традиційних прав англійців і колоніальної адміністрації сформувалася система колоніального управління.

Колонія управлялася на підставі хартії, наданої короною, Згодом (1621 р.) хартія набула вигляду місцевої конституції, хоча і з верховною владою корони і керівництва компанії. Основні повноваження з управління належали губернатору, якого призначала компанія. При ньому діяла законодорадча постійна рада — її членів також визначали в компанії. Крім того, були загальні збори колонії, які утворювалися з членів ради і представників населення — по двоє від кожної наявної плантації. Збори лише формально мали законодавчі повноваження. Затвердження рішень залишалося за губернатором і керівництвом компанії. Однак і пропозиції компанії не набирали сили, якщо збори їх не схвалювали. Тим самим колоніальне самоврядування стало передумовою формування представницької законодавчої влади. Судочинство у колонії здійснювалося за традицією англійського загального права.

Згодом англійська монархія анулювала хартію колонії, зробивши її королівською провінцією. В управлінні значно зросли повноваження постійної ради, підконтрольної Лондону, і губернатора. У період Реставрації в Англії їхні права були ще розширені.

У колонії з XVII ст. почала формуватися власна соціальна структура, у якій не було місця традиційним для Англії становим категоріям населення. Вищий прошарок становили члени колоніальної адміністрації на чолі з губернатором. Умовно друге місце відводилося акціонерам компанії, англійським джентрі, які самі оплатили переїзд до Америки. Нижчий прошарок становили завербовані компанією поселенці, які зобов'язалися за «розумне харчування і спорядження» працювати на адміністрацію (servents). Передбачалося, що після закінчення такого контракту сервенти отримають наділ землі. Серед сервентів чималу частку становили кримінальні злочинці. У 1620 р. у колонії з'явилися перші негри-раби, привезені голландцями.

У складі Вірджинії пізніше виокремилися нові колонії: Північна і Південна Кароліна, Меріленд, Джорджія, Пенсільванія. Усі вони за внутрішньою організацією були схожі на Вірджинію. Особливою була колонія-штат Пенсільванія, заснована поселенцями-квакерами¹ на чолі з У. Пенном як його особисте