Глава 7. Зміст авторського права

необхідно переконатися в тому, що дотримується другий принцип для того ж використання об'єкта авторського права. При цьому якщо використання порушує законні інтереси суб'єкта авторсько­го права, то воно забороняється, якщо ні — то таке використання об'єкта авторського права припустиме. Останнє означає, що роз­глянуте вільне використання об'єкта авторського права стає при­пустимим за одночасного додержання обох принципів.

Інколи законодавець змушений дозволяти те, що не може забо­ронити, а заборонивши, не зуміє забезпечити таку заборону. Інакше кажучи, законодавець змушений вводити удавані обме­ження на майнові права інтелектуальної власності через немож­ливість контролю за забезпеченням цих майнових прав. Насампе­ред мова йде про вільне використання об'єктів авторського права в особистих цілях. Законодавство про авторське право і суміжні права не містить прямої заборони щодо придбання і використан­ня контрафактних товарів, які містять об'єкти авторського права для особистих цілей. З іншого боку, дозволяється відтворювати і навіть використовувати об'єкти авторського права і суміжних прав для особистих цілей. Деякі користувачі взагалі не знають і не бажа­ють знати, що таке контрафактні товари, що таке об'єкти авторсь­кого права, не говорячи про заборони, обмеження, винятки тощо. Але така неосвіченість користувачів стає порушенням закону, як тільки така особа почне використовувати чужий об'єкт права інте­лектуальної власності в публічних чи комерційних цілях¹.

¹ Схожі підходи до вільного використання творів існують в англо-американській доктрині і практиці застосування авторського права і суміжних прав. Вони пов'язані з добросовісними діями, сумлінним використанням, сумлінною практикою (fair use). Відповідно до Глосарію ВОІВ щодо термінів з авторського права і суміжних прав сумлінні дії — це «загальне вилу­чення з набуття авторського права на визначені законом способи використання творів для визначених цілей». Зазвичай розуміються такі способи використання, які не суперечать зви­чайному використанню твору і не завдають шкоди законним інтересам суб'єктів авторсько­го права. Сумлінні дії, що передбачаються у відповідних національних законах, не передба­чають будь-яких виплат і не залежать від видачі дозволу. У США передбачається аналогічне вилучення у випадку «сумлінного використання». Термін «сумлінне використання» одержав визнання в Законі США «Про авторське право» 1976 р. та означає обмеження загального ха­рактеру виключного права суб'єкта авторського права. Сумлінне використання допус­кається в таких цілях, як складання критичних рецензій, коментарів, зведень новин, репор­тажів із метою навчання і наукових досліджень. При визначенні цього терміна варто врахо­вувати такі фактори, як: мета — використання носить комерційний характер чи переслідує лише освітні цілі, а не отримання прибутку; характер твору, що охороняється

Перелік випадків вільного використання твору без згоди автора але з обов'язковим зазначенням імені автора та джерела запози­чення у ст. 444 ЦК України не має виключного характеру. Оскільки у зазначеній статті ЦК України мова йде про обмеження авторсь­кого права, яке полягає у тому, що автор має право на використан­ня свого твору та отримання оплати за його використання, зако­нодавець хоча і не наводить безпосередньо повного переліку таких обмежень, проте відсилає за відповідною інформацією до інших норм закону.

У статті 444 ЦК України законодавець спробував узагальнити способи вільного використання творів без згоди автора та інших суб'єктів авторського права. Проте на підставі змісту пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 444 ЦК України законодавець цієї мети не досяг. Практич­на цінність застосування положень цієї статті без відповідних норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» відсутня. До того ж законодавець у п. З ч. 1 ст. 444 ЦК України передбачив банкетну норму, яка фактично підтверджує попе­редній висновок.

Повний, виключний перелік вільного використання твору без згоди автора міститься у статтях 21-25 і ЗО Закону України «Про авторське право і суміжні права». Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право на твір), але з обов'язковим зазна­ченням імені автора і джерела запозичення, допускається:

— використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей із газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлене критичним, полемічним, науковим або інфор-

авторським правом; обсяг і значимість частини твору, що використовується, відносно всьо­го твору в цілому і вплив, що може зробити це використання на потенційний ринок збуту чи цінність цього твору. Сумлінне використання є свого роду вільним використанням тво­ру. Слід зазначити, що Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів та­кож використовує термін «сумлінна практика» (fair practice) як норму, що визначає допус­тимість вільного використання творів шляхом їх цитування в освітніх цілях (п. 1 ст. 10). Будь-яка країна у своєму національному законодавстві про авторське право може містити зазначену норму, але з обов'язковою вказівкою, що «сумлінна практика не повинна супере­чити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтере­сам автора». З цієї точки зору поняття сумлінної практики і сумлінного використання близькі за змістом до положень Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. // Сударков С. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 402-403.

202

203

Р озділ II. Авторське право і суміжні права