Глава 9. Правова охорона суміжних прав

Майнові інтереси виконавця забезпечують шляхом закріплен­ня за ним права на використання виконання в будь-якій формі, у тому числі права на одержання винагороди за кожний вид викори­стання виконання.

Виключне право виконавця на використання виконання озна­чає право здійснювати, дозволяти або забороняти такі дії:

• сповіщати виконання без використання запису виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по прово­дах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу незаписаного виконання);

• записувати раніше не записане виконання (право на запис);

• відтворювати запис виконання (право на відтворення);

• розповсюджувати оригінал або примірники запису виконан­ня будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

• здавати у прокат оригінал або примірники запису виконання (право на здавання у прокат);

• сповіщати запис виконання шляхом передачі за допомогою безпроводових засобів, по проводах (кабелю) або за допомогою інших аналогічних засобів (право на передачу запису виконан­ня);

• доводити до загального відома запис виконання (право на доведення до загального відома запису виконання);

• ретранслювати виконання або запис виконання (право на ре­трансляцію).

Право на передачу незаписаного виконання. Римська конвенція й Угода ТРІПС гарантують окремі права виконавців на їхні незапи-сані виконання. Стаття 7 Римської конвенції надає виконавцям право запобігати ефірному мовленню та сповіщенню незаписаних виконань без їхнього дозволу, за винятком тих випадків, коли таке виконання вже передавали в ефір. Відповідно до Угоди ТРІПС ви­конавці мають право контролювати запис фонограми їхніх неза­писаних виконань.

Стаття 6 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає ви­конавцям виключне право контролювати запис їхніх незаписаних виконань за допомогою будь-яких засобів.

228

229

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Право на передачу незаписаного виконання містить ефірне мовлення і сповіщення, за винятком наступного ефірного мовлен­ня та наступної передачі по проводах. Право на сповіщення вклю­чає кабельні передачі та будь-які інші «оригінальні» проводові або сповіщувані через мережі комп'ютерного зв'язку передачі живих виконань, такі як передачі через внутрішні радіомережі, а також сповіщення виконань по проводах іншим представникам публіки, не присутнім у залі, де відбувається виконання.

Право на запис. Виконавець має виключне право записувати раніше не записане виконання. Під записом слід розуміти звуко­запис (фонограму) і відеозапис (відеограму). При цьому застеріга­ють, що право виконавця на запис може бути здійснене тільки щодо незаписаного виконання, тобто виконавець не має права на перезапис.

Виконавець може здійснювати право на запис лише один раз, подібно до того, як автор твору тільки один раз здійснює своє право на оприлюднення твору.

Право на відтворення. Стаття 7 Римської конвенції надає вико­навцям право на відтворення. Охорона, надавана виконавцям відповідно до Конвенції, включає можливість запобігати відтво­ренню запису їхніх виконань без їхньої згоди. Ця «можливість запобігати» зумовлена деякими специфічними положеннями. Зазначене право застосовують, якщо:

• оригінальний запис був здійснений без згоди автора;

• відтворення здійснене для цілей, відмінних від тих, на які виконавець дав свою згоду;

— виготовлення оригінального запису було дозволене на підставі обмеження прав виконавця, а відтворення запису здійсне­ не для іншої мети.

Стаття 7 Договору ВОІВ про виконання і фонограми надає виконавцям виключне право дозволяти пряме або непряме відтво­рення, як постійне, так і тимчасове, своїх записаних виконань будь-яким способом і в будь-якій формі.

Це положення містить кілька елементів, які відрізняють його від положень Римської конвенції й одночасно підвищують рівень надаваної охорони. Замість «можливості запобігати» виконавцям