Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

відповідних державних органів і заінтересованих осіб щодо здійснення захисту патентних прав;

б) суб'єкти захисту (автори та патентовласники) — юридичні та фізичні особи, чиї права охороняються та захищаються;

в) юрисдикційні органи держави, які правомочні розглядати спори з правовідносин патентного права та ухвалювати щодо них обов'язкові до виконання рішення про визнання та поновлення порушеного права, припинення його порушення, застосування до правопорушників заходів державного примусу.

Захист авторів і патентовласників здійснюється шляхом застосу­вання визначених у законі відповідних форм захисту.

У сфері промислової власності існують дві основні форми захи­сту прав: юрисдикційна та неюрисдикційна. Згідно із законодавст­вом України захист прав у сфері промислової власності здійснюється переважно в юрисдикційній формі, тобто шляхом звернення до державних органів, що уповноважені розглядати справи про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та виносити по них обов'язкові для виконання рішення.

У свою чергу юрисдикційна форма захисту охоплює адміністра­тивний та судовий порядки розгляду справ та застосування перед­бачених законом заходів захисту. У науковій літературі та правоза-стосовчій практиці адміністративний порядок розгляду справ визна­чається як спеціальна форма, що застосовується як виняток із загального правила у випадках, безпосередньо передбачених зако­ном (наприклад, діяльність Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності по розгляду спорів, що виникають з приводу видачі охоронного документу — патенту або свідоцтва). Загальна форма захисту пов'язується з діяльністю судів загальної юрисдикції (наприклад, спори про встановлення або визнання авторства).

Захист прав та інтересів авторів і патентовласників може також здійснюватися й у неюрисдикційній формі. Це — самостійні дії фі­зичних та юридичних осіб із захисту своїх порушених прав на об'єкти промислової власності без звернення по допомогу до дер­жавних або інших компетентних органів. У цьому випадку припи­нення правопорушення здійснюють самі заінтересовані особи.

386

387

Р озділ III. Патентне право

Механізм захисту прав та законних інтересів авторів і патенто-власників характеризується не лише формою, а й засобами захис­ту. Ці останні — закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких поновлюються (визна­ються) права, що порушувалися чи заперечувалися, та справ­ляється вплив на порушника суб'єктивних прав.

Необхідною складовою механізму захисту, що знаходить своє відповідне закріплення в нормах національного законодавства, є способи захисту прав на об'єкти промислової власності. Це ком­плекс заходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють поруш­ники чи примусово — уповноважені державні органи та які спря­мовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб'єктивних прав авторів і патентовласників.

Способи захисту прийнято розрізняти залежно від юрис-дикційних органів, що здійснюють захист, та галузевої приналеж­ності норм права, що їх передбачають, а саме: цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і патенто­власників, що розглядаються в судовому порядку (в судах загаль­ної юрисдикції, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту прав є передбаченими законом матеріально-правовими заходами примусового характеру, за допо­могою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів авторів об'єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на по­рушників.

Основна мета цивільно-правової відповідальності — не пока­рання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкоду­вання заподіяної шкоди. Нарівні з цивільно-правовими способа­ми захисту прав на об'єкти промислової власності законодавство України передбачає також кримінально-правову відповідальність за деякі порушення цих прав. Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед авто­ром або власником прав на об'єкт промислової власності.