Глава 29

Інтелектуальна власність —

Складова інтелектуального капіталу

За економічним змістом

Основою життя, розвитку людського суспільства є виробницт­во, яке має колективний, суспільний характер. Відносини між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ та послуг називають виробничими відносинами. У кожному способі виробництва є дві сторони — продуктивні си­ли (сукупність засобів виробництва і люди, які приводять їх у дію) і виробничі відносини (сукупність економічних відносин, що ви­никають між людьми незалежно від їх свідомості та волі у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ). Сукупність виробничих відносин є базисом, який визначає надбу­дову суспільства, що виступає у вигляді політичних, правових, іде­ологічних, сімейних та інших суспільних відносин та відповідних інститутів. На цій основі вивченням теоретичних засад і практич­них форм функціонування ринкового механізму господарювання зай­мається економіка, яка є наукою про дію економічних законів. Вона вирішує питання щодо економічного витрачання ресурсів, зниження витрат виробництва, використання і впровадження ви-

Глава 29. Інтелектуальна власність — складова інтелектуального капіталу...

сокопродуктивної техніки, технології, результатів інтелектуальної праці на основі побудови економічних, соціальних і трудових відносин.

Ринкова економіка — це система товарно-грошових відносин і ринкових механізмів її реалізації. Вона спирається на принципи: свободи діяльності (економічної, господарської, підприємниць­кої); вільного ціноутворення (за результатами попиту і пропозиції); пріоритету споживача; відкритості економіки; договірних (контрактних) відносин (розвиток горизонтальних зв'язків); державного регулювання ринку та ринкових відносин (податкове, фінансово-кредитне, трудове законодавство, цінові обмеження, антимонопольні заходи). Ринкова економіка — це господарський механізм, що забезпечує процес відтворення капіталу на основі пануючих відносин, які безпосередньо впливають на виробничі си­ли, окреслюють цілі, характер та ефективність їх функціонування.

Характерною рисою сучасної економіки є інтенсивне зростан­ня інноваційної активності. Така економіка пов'язана з виникнен­ням та ідеєю якісно нового виробничого фактора, яким є інфор­мація та знання. Будучи високоефективним, новий виробничий фактор проникає в традиційні фактори виробництва, перетворює їх, істотно підвищуючи ефективність їх функціонування, одночас­но оновлюючи виробничу систему на інноваційній основі. Тому життєздатність економіки визначається масштабами та якістю на­копичення інновацій, а саме: нових ідей, технологій, продуктів, управлінських систем, які є результатом розвитку науки та інно­ваційної діяльності. На цій основі сформувалася нова економіка — інтелектуальна економіка, економіка знань.

Інтелектуальна економіка (creative economy) — це галузь знань, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізми взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом. Вона вивчає питання організації підприємницької діяльності, які охоплюють організаційні форми та правові основи бізнесу, методи ціноутворення та оцінки вартості інтелектуального продукту, засоби мобілізації з інтелекту­ального капіталу, систему сучасного бухгалтерського обліку, фінансових відносин та процедуру укладання угод.

612

613

Розділ VII. Економіко-правові засади інтелектуальної власності

Сучасна ринкова інтелектуальна економіка — це змішана еко­номіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, які спрямовують підприємницьку ак­тивність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регу­лює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і кон­тролюючи її додержання. На цій основі бізнес — це відповідний вид діяльності з метою отримання доходу за результатами ко­мерціалізації інтелектуального продукту. Він передбачає повну са­мостійність щодо прийняття господарських рішень та відповідну відповідальність за результатами цих рішень. Бізнес — це ризик. Одночасно він передбачає залучення власного капіталу або опосе­редковану участь у такій діяльності шляхом вкладення в діло влас­ного капіталу на умовах корпоративного права.

Інноваційне підприємництво — це використання інтелектуальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації з метою отримання прибутку. В ринкових умовах господарювання приріст обсягів збуту і доходів має місце лише на тих підприємствах або їх об'єднаннях, які вкладають інвестиції (капі­тал з метою подальшого його збільшення) в інноваційну діяльність, спрямовану на використання і комерціалізацію результатів науко­вих досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інтелектуальний капітал (від лат. intellectualis capitalis — розу­мовий, головний або головні пізнання) — один із різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу й одночасно відтворює властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку й особливості. Як економічна категорія він розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості. До інтелектуально­го капіталу відносять продукт розумової, інтелектуальної праці, продукт творчих зусиль. Інтелектуальний капітал — це знання, які можуть бути перетворені в прибуток та оцінені.

Щоб глибше усвідомити поняття та механізм функціонування інтелектуального капіталу, наведемо класифікацію видів інтелек­туального капіталу за різними ознаками, залежно від цілі та завдань, які при цьому вирішуються (див. мал. 1).

614