Питання для самоконтролю:

1. Хто може виступати суб'єктами авторського права?

2. У чому полягає різниця між первинними та вторинними суб'єктами авторського права?

3. Що таке співавторство? Розкрийте особливості правоможностей

співавторів.

4. Що розуміють під нероздільним співавторством?

5. Чи мають авторські права перекладачі?

Глава 7 Зміст авторського права

§ 1. Загальні підходи до визначення змісту авторського права

Виходячи з юридичної природи авторського права, твори, які підпадають під правову охорону авторським правом, визнаються майном особливого роду, що найбільш повно і назавжди відобра­жає особистість автора. Особа автора втілюється у створюваному ним творі. До того ж авторське право не обмежується гарантіями отримання економічних вигод від використання твору автором. Авторське право також охороняє інтелектуальний і персональ­ний зв'язок автора з його твором і використанням цього твору. Саме з вищевикладеної підстави як у національній теорії авторського права, так і на міжнародному рівні комплекс право­можностей, що випливають із авторського права, а також структура авторського права розглядаються як такі, що мають подвійний характер.

Інакше кажучи, авторське право містить виключні право-можності, що складають його сутність:

з однієї сторони — це повноваження особистого характеру, що утворюють особисті немайнові права, за допомогою яких

156

157

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 7. Зміст авторського права

зберігається особа автора у тому вигляді, в якому вона втілилась у його твір;

з іншої сторони — це повноваження майнового характеру, які утворюють майнові права, що дозволяють авторові здійснювати економічну експлуатацію, тобто використовувати свій твір само­стійно або надавати дозвіл на використання твору третім особам, і отримувати за використання твору певну грошову винагороду¹.

§ 2. Особисті немайнові права автора

Стаття 438 ЦК України розкриває зміст особистих немайнових прав автора, які є складовою особистих немайнових прав інтелек­туальної власності, визначених у ст. 423 ЦК України. Особисті не­майнові права належать авторові твору незалежно від його майно­вих прав інтелектуальної власності на твір і зберігаються за ним у випадках передачі права на використання твору.

Особисті немайнові права забезпечують зв'язок особи автора з його твором. Особисті немайнові права автора на твір не мають економічного змісту, невід'ємні від автора і є абсолютними. Сутність цих прав виявляється у тому, що вони містять мінімум прав, які автор набуває у силу факту створення ним твору, та без яких авторство може втратити свій сенс. Але на відміну від прав людини, вони не виникають від народження, оскільки можуть на­лежати не всім людям, а лише тим, які є авторами творів. Ці права є немайновими, оскільки їх не можна оцінити у грошовому еквіва­ленті. Вони не набувають економічного змісту навіть тоді, коли у автора виникає можливість отримати більший прибуток — як у ме­жах договору, коли передбачається сума компенсації у разі їх пору­шення, так і у випадку підвищення популярності його твору, завдяки чому розповсюдження твору у споживачів асоціюється з ім'ям його автора.

Особисті немайнові права випливають із факту авторства на твір, тобто вони невід'ємно пов'язані з особою автора твору. Автор зберігає їх за собою впродовж усього свого життя, навіть у тих ви-

¹ Пищик Д. Авторское право и смежные права/ Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 132-134.

падках, коли мова йде про твори, у яких закінчився строк правової охорони. Після смерті автора деякі його особисті немайнові права (право на недоторканість твору) захищаються його спадкоємцями або призначеними для цього особами.

Абсолютний характер особистих немайнових прав автора про­являється у тому, що вони захищаються від усіх і кожного (erga omnes) у тому розумінні, що особа, якій вони належать, може ре­алізовувати їх незалежно від будь-якої іншої особи, включаючи й ту особу, яка набула майнові права інтелектуальної власності на той самий твір за договором. Особисті немайнові права автора є невідчужувані, від них не можна відмовитись або передати їх за до­говором. Сутність невідчужуваності особистих немайнових прав проявляється в тому, що будь-яка передача авторського права на твір між особами може стосуватися лише майнових прав інтелек­туальної власності на цей твір, оскільки особисті немайнові права безпосередньо належать автору твору і тому:

• не можуть бути об'єктом вилучення, примусового виконання або експропріації;

• не можуть бути предметом розповсюдження на них дії стро­ку позовної давності, оскільки ці права не належать до сфери ко­мерціалізації;

• не можуть бути об'єктом страхування (суброгації), оскільки виникають із факту авторства. Вони мають необмежений строк дії.

Право авторства. Одним із головних немайнових авторських прав є право авторства. Право авторства на міжнародному рівні дістало закріплення ще у 1928 р. у Бернській конвенції про охоро­ну літературних і художніх творів. Під правом авторства зазвичай розуміється право автора вимагати визнання авторства на свій твір, тобто вимагати підтвердження, що саме він є автором створе­ного твору.

Право на ім'я. Право на ім'я багато в чому збігається з правом авторства, оскільки визнання права авторства означає, що авто­рові належить право називати себе так, як він того побажає. Він може вказати як автор своє справжнє ім'я, свій псевдонім або оп­рилюднити свій твір анонімно. У випадку оприлюднення твору право авторства і право на ім'я за своєю суттю є ідентичними по-

158

159

Розділ II. Авторське право і суміжні права