Глава 7. Зміст авторського права

Традиційне право на повідомлення твору для загального відома включало два близьких за суттю майнових права інтелектуальної власності на твір — право на передачу твору в ефір і право на пере­дачу твору по кабелю.

Право на передачу твору в ефір визначається як право на пові­домлення твору для загального відома за допомогою бездротової передачі, включаючи передачу через супутник, при цьому переда­ча кодованих сигналів також є передачею твору в ефір за умови, що засоби декодування надаються публіці організацією ефірного мовлення або з її згоди. Автор має право дозволяти або забороня­ти передачу в ефір свого твору, якщо в договорі про передачу май­нових прав інтелектуальної власності на твір не передбачене інше. Автор має право не тільки на повідомлення твору для загального відома за допомогою бездротової передачі (право на передачу твору в ефір), але і по проводах. Інакше кажучи, автор наділений виключним правом дозволяти чи забороняти повідомлення твору по проводах. Насамперед мова йде про повідомлення для загаль­ного відома за допомогою кабельного телебачення.

Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів надала авторам літературних і художніх творів виключне право дозволяти «передачу своїх творів у ефір чи повідомлення для загального відома цих творів будь-яким іншим способом бездро­тової передачі звуків чи звуків і зображень» (п. 1 ст. 1 l^bis). У Міжна­родній конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення ефірне сповіщення означає «передачу звуків чи звуків і зображень бездротовими засобами для

Причому ці норми права сформульовані таким чином, що виконавці (виробники фоно­грам) мають виключне право дозволяти доведення до загального відома своїх записаних на фонограми виконань (фонограм) по проводах або засобами бездротового зв'язку у такий спосіб, що представники публіки можуть за власним вибором здійснювати доступ до них із будь-якого місця й у будь-який час.

Договори ВОІВ фактично передбачили нове майнове право інтелектуальної власності на твір для трьох категорій правовласників — авторів, виконавців і виробників фонограм, але не для організацій мовлення. Це нове право було спрямоване на забезпечення доступності твору, записаного на фонограму виконання (фонограму). З першої частини ст. 8 Договору ВОІВ' про авторське право випливає, що це право розглядається як окремий випадок загального права на повідомлення твору для загального відома. // Сударков С. А. Основы авторского права. - Минск: Амалфея, 2000. - С. 278-285. Втім, хоча воно і включене в право на повідомлення об'єкта авторського права і суміжних прав, право «зробити твір доступним» має самостійне значення.

188

189

Розділ II. Авторське право і суміжні права

Глава 7. Зміст авторського права

прийому публікою». Договір ВОІВ про виконання і фонограми до­повнив визначення цього терміна словами: «відображеннями зву­ків і (чи) зображень» (ст. 2). Крім того, ефірне мовлення було по­ширене на передачі через супутник і на передачі кодованих сиг­налів, якщо засоби декодування надаються публіці організацією мовлення або за її згодою.

Із позиції законодавства про авторське право і суміжні права, головним в ефірному мовленні є технічна можливість повідомляти для загального відома твір, виконання, фонограми, передачі організацій мовлення за допомогою «передачі звуків чи звуків і зображень». Водночас Договір ВОІВ про виконання і фонограми не зміг розмежувати два дуже близьких поняття — ефірне мовлен­ня і повідомлення твору для загального відома. Підтвердженням наведеного висновку є ст. 2 вказаного договору: «Ефірне мовлення означає передачу засобами бездротового зв'язку звуків чи звуків і зображень, чи їх відображень для прийому публікою; така переда­ча, здійснена через супутник, також є ефірним мовленням; передача кодованих сигналів є ефірним мовленням, якщо засіб декодування надається публіці організацією мовлення чи за її згодою; повідомлення твору для загального відома чи виконання фонограми означає передачу для публіки будь-яким засобом, крім ефірного мовлення, звуків виконання або звуків і відображень звуків, записаних на фонограму. Для цілей ст. 15 Договору ВОІВ про виконання і фонограми повідомлення твору для загального відома включає доведення звуків чи звуків і відображень звуків, записаних на фонограму, до слухового сприйняття публікою».

У Міжнародній конвенції про охорону інтересів виконавців, ви­робників фонограм і організацій мовлення є визначення терміна «ефірне мовлення», але немає визначення терміна «повідомлення твору для загального відома». Крім того, зазначена конвенція відповідними правами наділила тільки організації ефірного мовлен­ня, до яких згодом приєдналися організації супутникового мовлен­ня. З появою кабельного мовлення значна частина організацій мов­лення опинилася поза межами суб'єктів правової охорони творів.

Більшість країн світу включили в національне законодавства норми щодо правової охорони творів організаціями кабельного

мовлення, але на міжнародному рівні це питання не було виріше­не. Зближення не відбулося і на Дипломатичній конференції ВОІВ із деяких питань авторського права і суміжних прав у 1996 р.

У примітках до Договору ВОІВ про виконання і фонограми його розробники пояснюють, що розмежування між ефірним мов­ленням і повідомленням твору для загального відома зберігається просто шляхом виключення ефірного мовлення з обсягу повідо­млення твору для загального відома у тому вигляді, як це визначе­но в зазначеному договорі. Це необхідно, щоб уникнути будь-яко­го змішування у зв'язку з правами виконавців на ефірне мовлення і повідомлення фонограм для загального відома. Ці положення по­кладені в основу важливих майнових прав інтелектуальної влас­ності, наданих виконавцям і виробникам фонограм Міжнародною конвенцією про охорону інтересів виконавців, виробників фоно­грам і організацій мовлення. Розбіжності між поняттями ефірного мовлення і повідомленням твору для загального відома введено тільки для включення випадкового прямого програвання фоно­грами в місцях, доступних публіці.

З метою забезпечення виконання ст. 15 Договору ВОІВ про ви­конання і фонограми при обгрунтуванні такого підходу були вико­ристані положення Договору ВОІВ про авторське право, в якому повідомлення твору для загального відома поширювалося і на ефірне мовлення. Відповідно до цього договору «автори літератур­них і художніх творів користуються виключним правом дозволяти будь-яке повідомлення своїх творів для загального відома по про­водах чи засобами бездротового зв'язку» (ст. 8).

До прав на інше повідомлення творів для загального відома можна віднести й право на використання об'єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет. Автор має право дозволяти чи за­бороняти доведення свого твору до загального відома через мере­жу Інтернет. Ніхто без дозволу автора твору чи іншого суб'єкта ав­торського права на твір не має права розмістити цей твір в мережі Інтернет з метою надання доступу до нього.

Договір ВОІВ про авторське право включив право на доведення твору до загального відома в право на повідомлення твору для за­гального відома (ст. 8), тоді як Договір ВОІВ про виконання і

190

191

Р озділ II. Авторське право і суміжні права