Глава 1

Інтелектуальна діяльність

як складова творчого процесу

та соціально-економічного розвитку

суспільства

§ 1. Місце інтелектуальної та творчої діяльності у сучасному суспільстві

Творчою працею людини створюються всі багатства суспільства. Людство у своєму розвитку ніколи не досягне такого стану, коли б його задовольняли наявні засоби забезпечення життєдіяльності. Людина постійно перебуває у творчому пошукові. Це невід'ємна властивість, якою природа наділяє кожну людину.

Творчість притаманна нам у будь-якій сфері діяльності — у про­мисловому чи сільськогосподарському виробництві, військовій справі, охороні здоров'я людей, лікуванні тварин, організації сво­го відпочинку і дозвілля тощо.

Ці неспростовні істини наведено для того, щоб показати, що за­безпечення своєї життєдіяльності люди все більше і більше пов'язують із досягненнями розумової діяльності. Відомо, яку ве­лику роль в історичному розвитку людства відіграють, наприклад,

Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

транспортні засоби. А для їх створення одних фізичних зусиль за­мало — тут потрібні вже зусилля розумові. Саме завдяки розумовій діяльності людство переходить від одного етапу забезпечення не­обхідними засобами та знаряддями для свого існування до іншо­го — більш досконалого.

І у цьому процесі людство все більше переключається на ство­рення нових знарядь і засобів, тобто акцент переноситься саме на творчість, майстерність, уміння, що визначається словом «тех­ніка» (запозиченим із грецької мови). Поняття «техніка» має кілька значень: це майстерність, уміння, мистецтво, а також су­купність знарядь і засобів праці. Часто сукупність навиків і спо­собів, високе виконання певних функцій також називають висо­кою технікою, наприклад, щодо гри на музичному інструменті, гри у футбол, співу тощо. Водночас у контексті сфери інтелекту­альної діяльності термін «техніка» використовується, передусім, як сукупність знарядь і засобів, створюваних для здійснення про­цесів виробництва й обслуговування невиробничих потреб суспільства. Отже, основним призначенням техніки є якомога повніша заміна функцій, у першу чергу фізичних, людини у про­цесі забезпечення свого існування і передусім у виробничому про­цесі, полегшення праці та підвищення її продуктивності.

Тенденції розвитку науки, культури, техніки і виробництва, особливо у другій половині XX ст. та на початку XXI ст., свідчать про те, що людство у своєму розвитку підійшло до тієї межі, коли подальший прогрес буде зумовлюватися саме розумовою діяль­ністю суспільства. Тобто саме результати розумової діяльності, або за теперішньою термінологією — інтелектуальної діяльності, будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Уже тепер видно, що високий рівень інтелектуальної діяльності у тій чи іншій країні зумовлює високий рівень добробуту її народу.

Сьогодні країни з високорозвиненою ринковою економікою характеризуються високим рівнем освіти, науки і культури, що в цілому зумовлює і сам рівень цивілізованості суспільства. Оскіль­ки залучення до країн із високорозвиненою економікою відбу­вається з тими країнами, де усвідомлюють значення і роль цих

14

15

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

чинників, приділяють їм значну увагу і визначають їх як основні вектори державної політики. Якщо проаналізувати досвід США (Силіконова долина), Південної Кореї, країн Східної та Південної Азії, можна побачити явно прогресуюче зростання національних економік, що базуються на суспільстві знань, навіть за умови відсутності власних сировини та енергоресурсів.

Там, де поважають науку, культуру і мистецтво, люди живуть краще, адже досягнення інтелектуальної діяльності зумовлюють рівень виробництва, культури, освіти тощо. Зазначені досягнен­ня, безперечно, будуть визначати рівень виробництва, що стане лише засобом чи способом реалізації здобутків науки, культури, техніки. Не викликає сумніву, що досягнення науки мають пріоритетне значення і можуть бути використані у будь-якій сфері діяльності людей. Науково-технічні досягнення формують рівень і характер виробництва. Інтелектуальні досягнення у сфері худож­ньої літератури, мистецтва і культури в цілому формують моральні засади суспільства, його світогляд, ставлення до навко­лишнього середовища, його бачення, тобто ті засади, які ми нази­ваємо людськими цінностями і які визначають духовний світ людини і суспільства.

Саме ці засади є найбільш важливими у формуванні світогляду суспільства і кожного окремого індивіда. Духовний характер суспільства формують саме діячі художньої літератури, культури і мистецтва, особливо найбільш видатні їх представники. Від харак­теру духовного світосприйняття залежать характер і напрями на­уково-технічного прогресу.

Важливою складовою рівня інтелектуальної діяльності є освіта, зміст якої також визначається рівнем науки, культури і мистецтва. Сьогодні переважна більшість країн має усвідомлення того, що держава зацікавлена у розвиткові науки і, відповідно, повинна її підтримувати. Така підтримка науки та інновацій може включати пряме бюджетне фінансування науки, певні податкові пільги для наукових установ та інноваційних підприємств, технопарків і тех-нополісів, систему стимулювання інвестицій у наукові досліджен­ня та розробки тощо. Водночас форми і раціональні масштаби такої підтримки, її спрямування і механізми здійснення залиша-