Глава 20. Право інтелектуальної власності на торговельні марки

При визначенні новизни позначення враховуються: по-перше, торговельні марки, зареєстровані чи заявлені для реєстрації в Україні; по-друге, марки хоча і не зареєстровані на території України, але охоронювані на її території в силу міжнародних дого­ворів (зокрема, добре відомі марки).

За загальним правилом новизна позначення визначається за датою надходження правильно оформленої заявки на реєстрацію марки до Установи. Це означає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку отримає та особа, яка першою звернулася з заявкою про реєстрацію цього об'єкта. Однак законо­давство України передбачає два винятки з цього правила стосовно торговельних марок: конвенційний та виставочний пріоритет. Це своєрідна пільга для заявника, якою за бажання він може ско­ристатися, внаслідок чого новизна позначення буде визначатися не на дату подачі заявки до Установи, а на більш ранню дату (але не більше шести місяців до подачі заявки).

Конвенційним пріоритетом особа може скористатися, напри­клад, тоді, коли до дати звернення до Державного департаменту інтелектуальної власності з клопотанням про реєстрацію торго­вельної марки вона уже подала заявку на це саме позначення у іншій країні — учасниці Паризької конвенції про охорону промис­лової власності, але не більше шести місяців до цього. У цьому випадку новизна позначення на території України буде визначати­ся за більш ранньою датою, тобто за датою подачі першої заявки на марку в іншій країні — учасниці Паризької конвенції про охо­рону промислової власності.

Виставковий пріоритет може бути встановлено за датою відкриття офіційної або офіційно визнаної міжнародної виставки, на якій було показано експонат з цією торговельною маркою, за умови, що заявка надійшла до Установи протягом шести місяців від зазначеної дати.

Заявник, що бажає скористатися правом пріоритету, протягом трьох місяців з дати подачі заявки до Установи подає заявку про пріоритет з посиланням на дату подачі і номер попередньої заявки та її копію з перекладом на українську мову або документ, що підтверджує показ зазначеної марки на виставці, якщо ці дії мали

412

413

Р озділ IV. Право інтелектуальної власності на правові засоби...

місце у державі — учасниці Паризької конвенції про охорону про- • мислової власності. Якщо матеріали представлені несвоєчасно, то право на пріоритет заявки вважається втраченим, про що заявни­ку направляється повідомлення.

В Україні останнім часом спостерігається значна активність у ; реєстрації знаків для товарів і послуг¹.

§ 3. Суб'єкти права на торговельну марку

Відповідно до ч. 1 ст. 493 ЦК суб'єктами права інтелектуальної \ власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» у ч. 5 ст. 5 передбачає, що право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники. Тобто законодавство України не пов'язує можливість набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку із заняттям підприємницькою діяльністю, а відповідно, і не обмежує коло осіб, які можуть набути майнові права на торговельну марку.

Оскільки основна функція торговельної марки — розрізняти товари та послуги, то в літературі гостро дискутується питання доцільності наділення майновими правами на торговельні марки фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, і відповідно не переслідують мету використання марки на ринку. У зв'язку з цим деякі зарубіжні країни з метою попередження ви­падків недобросовісного зловживання правом не допускають реєстрації товарних знаків особами, в яких відсутня практична по­треба в засобі індивідуалізації, оскільки вони не виробляють това­ри і не надають послуги.

Так, відповідно до ч. З ст. 1 Закону Російської Федерації «Про товарні знаки, знаки обслуговування і найменування місць по-

¹ Кількість поданих заявок на знаки для товарів і послуг за національною процедурою від національних заявників за 2002 р. становила 9514, від іноземних заявників — 1808; за 2003 р. - відповідно И 684 і 2088; за 2004 р. - 11 527 і 2433; за 2005 р. - 13 184 і 3182; за 2006 р. — 17 175 і 3638. Кількість заявок, поданих за Мад-ридською угодою, за 2002 р. ста­новила 5265, за 2003 р. - 6379, за 2004 р. - 6303, за 2005 р. - 8033, за 2006 р. - 9183. // Про­мислова власність у цифрах. Основні показники діяльності Державного департаменту інте­лектуальної власності та Державного підприємства «Український інститут промислової власності» за 2006 р. - К., 2006. - С 30.