§ 2. Міжнародний досвід у сфері охорони прав на сорти рослин

Патентна охорона прав на нові сорти рослин набула інтенсивно­го розвитку у 50-тих роках минулого століття. Патенти видавалися на сорти рослин (переважно на троянди і гвоздики) у Німеччині, Бельгії, Франції, Іспанії, Італії. Ефективний захист прав селек­ціонерів здійснювався у США та Нідерландах. При цьому якщо загальне патентне право на об'єкти промислової власності вста­новлює залежність новоствореного об'єкта від запатентованого, то охорона прав на сорти рослин за версією UPOV передбачає прин­цип незалежності нового сорту від того, що вже охороняється¹.

Глава 24. Право інтелектуальної власності на сорти рослин і породи...

У США, які мають багаторічний досвід у сфері патентування винаходів щодо рослин, існують обидві форми охорони сортів (патентна і реєстраційна), і одну з них Україна, певною мірою, обрала як прототип. Патенти у США видають тільки на сорти, що розмножуються вегетативно (відповідно до Закону про патенти на сорти 1930 p. (Plantpatent act)). Сорти, що розмножуються генера­тивно, охороняються свідоцтвами (відповідно до Закону про охорону сортів рослин 1970 p. (Plant variety protection act), у який внесено зміни у 1980 р. з метою приєднання США до Конвенції UPOV). Разом з тим, параграфи 161-164 Патентного закону США, які увібрали в себе основні вимоги Закону 1930 p., дають мож­ливість одержати патент, у якому винаходом виступає рослина, тобто фактично до патентного закону США (35 USC) у 1952 р. перенесені норми Закону про патенти на сорти 1930 р.'.

Нині у США розроблено проект закону, що передбачає патент­ну охорону рослин, які розмножуються бульбами і/або їх частина­ми, що дозволить підвищити ефективність та рівень патентування заснованих на їх вирощуванні технологій та виготовлених із їх застосуванням харчових продуктів і фармацевтичних препаратів. Практика США щодо патентної охорони прав на нові рослини запроваджена також у Мексиці².

Високопродуктивні гібриди кукурудзи (США), міжлінійні гібриди цукрових буряків (США, Швеція), короткостеблові жит­ньо-пшеничні амфіплоїди (Канада), короткостеблові сорти ярої пшениці (Мексика), сорти картоплі з високим умістом крохмалю (Польща, Німеччина, Нідерланди), короткостеблове жито (Поль­ща), сорти томатів, придатні для механізованого збирання (США) та інші здобутки у галузі генетики можуть слугувати орієнтиром у напрямах науково-селекційних досліджень та генної інженерії, а методи їх створення можуть застосовуватися під час виведення адекватних гібридів рослин селекціонерами та генетиками інших країн.

¹ Ильичева С. Н. Система защиты прав селекционеров в развитых капиталистических стра­нах. Агропромышленное производство: опыт, проблемы и тенденции развития. - М.: | BACXH ИЛ, 1989. — С. 26—35; Левченко В. И. Правовая охрана селекционных достижений. — М., 1983.-С. 51-128.

500

¹ Plant Variety Protection // APLA Bulletin. - 1981. - № 1 - 11. - P. 319-323; Plant Variety Protection // APLA Bulletin. - 1984. - December. - P. 646-648.

² Смирнов Ю. Г., Орешников В. А. Правовая охрана сортов растений и пород животных // Па­ тенты и лицензии. - 1999. - № 4. - С. 6-11.

501

Р озділ V. Інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності

На 70—80-ті роки минулого століття також припадає посилення активної діяльності у галузі біотехнології, генної та клітинної інженерії, створення нових сортів і гібридів рослин новими біотех-нологічними методами. Велика кількість заявок на рослини із зміненою генною структурою, які подано до Європейського па­тентного відомства, патентних відомств США, Франції, Японії, Китаю, Австралії, сприяли уніфікації норм національних законо­давств, суттєвій зміні деяких положень Конвенції UPOV.

У свою чергу, систему охорони прав на сорти рослин у Великій Британії було закладено Законом щодо правової охорони нових сортів рослин та насіння 1964 p., яким фактично врегульовано правовідносини творця сорту з власником майнових прав на ньо­го та користувачами його насіння (садивного матеріалу). Власник сорту (його оригінатор) повинен сплатити певну суму у вигляді за­явочного мита, а також за видачу охоронного документа на сорт та занесення його до Національного списку сортів. Тривалість право­вої охорони сорту становить 20-30 років залежно від роду або ви­ду рослин, до якого цей сорт належить. Його власник має право припинити чинність охоронного документа виходячи з умов гос­подарського поширення сорту та реального попиту на його насіння (садивний матеріал) на насіннєвому ринку, тобто у разі втрати фінансової вигоди стосовно подальшого практичного його застосування. Селекціонер, який не є громадянином Великої Британії, має право набути правову охорону заявленого ним сорту на таких же умовах, що застосовуються відносно його британських колег¹.

Порядок охорони прав на сорти рослин у Німеччині закладено законом про охорону нових сортів рослин 1968 p., основні норми якого сформовано за принципом Конвенції UPOV 1961 р., а у 1985 р. в цій країни розпочав діяти новий закон, який базувався на нормах Акту 1978 р. Конвенції, що чітко визначив вимоги до ви­значення охороноспроможності сорту за результатами сортови-

¹ Byrne N. The agritechnical criteria in Plant Breeders' Rights Law// Industrial Property. - 1983. -№ 10. - P. 293-303; Byrne N. Plants, animals and industrial patents // The Inventor. - 1986. -Vol. 26. - № 3. - P. 4-5.