Глава 5. Об'єкти авторського права

але не інформація, матеріали чи дані¹. Інші вважають, що відпо­відно до Бернської конвенції за національним законодавством зберігається право «визначити умови» (п. 2 ст. 2^bis), при цьому це право полягає не тільки в тому, що національне законодавство повинно передбачити можливість дозволити вільне використання (як це має місце при застосуванні п. 1 ст. 10^bis, в якій використо­вується термін «дозволити відтворення»), а й у тому, що у націо­нальному законодавстві повинна бути передбачена можливість того, що в аналогічних випадках національне законодавство повинно встановлювати видачу обов'язкових ліцензій, які вклю­чають зобов'язання відшкодувати таке використання².

На рівні нормативно-правових актів ясність у це питання може внести погоджувальна заява Договору ВОІВ про авторське право: будь-яка інформація, що являє собою зведення чи повідомлення про об'єкти авторського права і суміжних прав, не підлягає правовій охороні³.

Слід підкреслити, що творець інформації зобов'язаний дотри­муватися права на об'єкти права інтелектуальної власності, повідо­млення про які він включає до інформації. Проте слід мати на увазі, що прості зведення щодо об'єктів авторського права і суміжних прав не порушують цих прав. Якщо ж особа, яка опрацьовує інфор­мацію, готує анотацію чи реферат якого-небудь твору, то вона по­винна мати дозвіл на таку переробку твору. Підготовлена у такий спосіб анотація чи реферат перестають бути просто інформацією як такою, а стають об'єктом авторського права, що підлягає пра­вовій охороні. Отже, можна зробити висновок, що якщо створюва­на інформація являє собою просто зведення про щонебудь, то вона є «просто інформацією як такою» і не підлягає правовій охороні як об'єкт авторського права. Якщо ж створена інформація є перероб­кою чи включає об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, то вона перестає бути просто інформацією як такою, а стає

¹ СударковС. А. Основы авторского права. — Минск: Амалфея, 2000. — С. 130-131 ^гЛигщикД. Авторское право и смежные права / Пер. с фр.; предисловие М. Федотова. — М.: Ладомир; Издательство ЮНЕСКО, 2002. - С. 596.

³ Авторское право и смежные права. Законы, конвенции, договоры и соглашения/ Под ред. С. А. Сударкова. — Минск: Пейто, 1998. — С. 134.

148

149

Розділ II. Авторське право і суміжні права

об'єктом авторського права (анотацією, рефератом, збірником, базою даних), який підлягає правовій охороні. Тобто не підлягає правовій охороні будь-яка інформація, що не використовує об'єкти права інтелектуальної власності. Саме таким чином слід розуміти норми законодавства, відповідно до яких авторське право не поширюється на «просто інформацію як таку».

Національне законодавство України у ст. 434 ЦК України, а та­кож у п. «а» ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» містить уточнення, що «не є об'єктами авторського права повідомлення про новини дня або поточні події, що мають харак­тер звичайної прес-інформації».

Слід також зазначити, що не підпадають під правову охорону авторським правом розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази да­них, які не відповідають критеріям оригінальності та на які поши­рюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду) (п. «є» ч. 1 ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Такий підхід законодавця пояснюється тим, що зазначені об'єкти він розглядає як інформацію широкого використання та доступу.

Не можуть бути об'єктами авторського права твори народної творчості (фольклор), автори яких невідомі (п. «б» ч. 1 ст. 10 Зако­ну України «Про авторське право і суміжні права»). Причина виве­дення за межі охорони авторським правом творів народної твор­чості полягає не в недооцінці народної творчості та її результатів, а у тому, що правова охорона цих творів нормами авторського права не може бути ефективною і повинна забезпечуватися іншими за­конами і впливом держави для збереження і розвитку національ­ної культури. Автори творів народної творчості, як правило, невідомі, і їх особисті немайнові права не можуть бути забезпечені, хоча самі твори і є вічними, а майнові права їх авторів давно втра­тили своє правове значення. На підставі саме цієї обставини в більшості країн, у яких закони про авторське право існують упродовж століть, твори народної творчості вважаються су­спільним надбанням і, відповідно, можуть вільно використовува­тися будь-якою особою.